Справа № 2-а-312/2009 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі головуючого – судді Семенцова Ю.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Миронівському районі про визнання протиправною відмову щодо нарахування і виплати щомісячного підвищення до пенсії дитині війни та зобов'язання провести перерахунок і доплату до пенсії за 2006 -2008 роки, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни і відповідачем їй виплачується пенсія за віком. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона має право на підвищення пенсії на 30 % мінімального розміру пенсії за віком, однак відповідач не вживає заходи щодо проведення вказаного підвищення. Просить поновити пропущений строк звернення до суду, визнати зазначену бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати його здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 – 2008 роки в сумі 3925,10 грн.
В попередньому судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги і просить
визнати зазначену бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати його здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 – 2008 роки.
В судове засідання представник відповідача не з’явився, надіслав до суду заяву, в якій просить проводити судове засідання без його участі, заперечення проти позову підтримує в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову як по суті, так і в зв’язку з пропущенням строків звернення позивача до суду. В наданих до суду запереченнях зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки позивач не звертався в зазначений період часу до управління Пенсійного фонду України в Миронівському районі по питанню здійснити перерахунок пенсії з урахуванням надбавки дітям війни. Крім того, позивач в позові не заявив клопотання про поновлення строків звернення до суду, в зв’язку з чим згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Разом з тим, рішення про відновлення дії вищезазначеного Закону в редакції чинній до внесення зміни до неї, Верховною Радою не приймалося. Внаслідок цього порядок обчислення надбавки для “дітей війни” залишився не врегульованим. Крім того, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачає, що дітям війни пенсії, щомісячне грошове утримання або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком, проте визначення мінімального розміру пенсії за віком було надане лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і цей мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Тому застосовувати зазначену норму закону для розрахунку підвищення пенсії, передбаченого Законом України “Про соціальний захист дітей війни” немає підстав. Оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, тому вимоги позивача зобов’язати перерахувати та виплатити пенсію суперечать чинному законодавству. В період 2006 - 2007 років законом не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсій, передбачений ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. ОСОБА_2 питання було врегульовано Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. ОСОБА_2 підвищення становило: з 01.01. – 47 грн., з 01.04. – 48,10 грн., з 01.07. – 48,20 грн., з 01.10. – 49,80 грн. Тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю вимог та пропущенням строків звернення позивача до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, тобто являється особою, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни не виповнилося 18 років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення позивача з відповідним штампом "дитина війни". Тому згідно зі ст. 6 цього Закону він має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно з п. 1 розділу IV “Прикінцевих положень” Закону України “Про соціальний захист дітей війни” цей закон набирає чинності з 1 січня 2006 року. Відповідачем йому виплачується пенсія за віком. На його звернення до відповідача із заявою про нарахування доплати до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком, за 2006 – 2007 роки зазначене нарахування не проводилось, а в 2008 році відповідач здійснював його виплату в такому розмірі: з 01.01. – 47 грн., з 01.04. – 48,10 грн., з 01.07. – 48,20 грн., з 01.10. – 49,80 грн.
Згідно п. 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено на 2006 рік ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Однак Законом України від 19 січня 2006 року “Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” п. 17 ст. 77 виключено, а ст. 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. ОСОБА_2 був опублікований 22 березня 2006 року, а тому набрав чинності 2 квітня 2006 року. Тобто з 2 квітня 2006 року ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому у відповідача не було правових підстав нараховувати підвищення пенсії позивачу як дитині війни за 2006 рік.
Законом України від 19 грудня 2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема п. 12 ст. 71 знову було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 111 цього Закону установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Відмова відповідача в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року є правомірною, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Також протягом указаного терміну діяли приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яка по іншому регулювала ці правовідносини, та оскільки ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилося право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн. Крім цього, цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 цієї статті збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 грн. та 415,11 грн.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01.01.2008 року, було внесено зміни до статей 5, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Зокрема, згідно п. п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ст. Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яке втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення України, крім того, у якому було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком була відновлена з 22.05.2008 року, але позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалось у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві підвищення пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за вирахуванням сум, виплачених відповідачем 2008 році.
Відповідно до ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України” ), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482, з 1 жовтня – 498 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі. В межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить про те, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень № 6–рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10–рп/2008 від 22.05.2008 року.
Однак відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Інших строків для звернення до адміністративного суду по даній категорії справ ні КАС України, ні іншими законами не встановлено.
Згідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В ч. 2 цієї ж статті вказано, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
В своїх письмових запереченнях до позову відповідач наполягає на відмові в задоволенні даного позову на підставі ст. 99 КАС України.
Позивач звернувся до суду з даним позовом у березні 2009 року. Просить поновити пропущений строк, посилаючись в позовній заяві, що про грубе порушення його прав стало відомо йому тільки після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, яке було вісвітлено у засобах масової інформації. Оскільки позивач пропустив строк звернення до суду щодо зазначених позовних вимог за 2007 рік та підстав поважності пропуску строку не зазначив, а тому в задоволенні позовних вимог за 2007 рік слід відмовити.
Судом встановлено, що позивачеві частково нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни за 2008 рік управлінням Пенсійного фонду України в Миронівському районі, де позивач перебуває на обліку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов’язаний провести нарахування позивачеві доплати до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Що стосується доводів відповідача про те, що поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим законом і не стосується “дітей війни” відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімального розміру пенсії за віком.
Положення ст. 7 Закону України „Про соціальних захист дітей війни”, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо не підвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з Державного бюджету не надходили, суд не бере до уваги, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створення в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача. Оскільки позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Миронівському районі Київської області, тому саме відповідач має нести обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачеві щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни.
Керуючись ст. 22, 113 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України " По внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України”, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007р. та № 10–рп/2008 від 22.05.2008 р., ст.ст.6, 9, 17, 89, 99, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позов задоволити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Миронівському районі щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Миронівському районі провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1, як особі, яка має статус "дитини війни", за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за вирахуванням виплачених сум за 2008 рік.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо її не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення зазначеного терміну.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Ю.В.Семенцов