Справа № 2а-10

2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 року           Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Дутки М.С.

          при секретарі Дуда Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоселиця адміністративні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2   до управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період 2006-2008 року як “Дитини війни”,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися в суд із позовом до відповідача про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни зазначивши, що вони належать до громадян на яких поширюється статус дітей війни у відповідності до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який вступив в законну силу з 1 січня 2006 року. З цього ж числа їм повинні були нараховувати та виплачувати щомісячно соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак протягом 2006 - 2008 років такі виплати не проводились з огляду на те, що Верховна Рада своїми Законами призупинила дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а Законом “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” статтю 6 зазначеного Закону викладено в новій редакції, де право на отримання державної соціальної допомоги дітям війни обмежено. Однак, 09 липня 2007 року і 22 травня 2008 року Конституційний суд України визнав неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” та Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в частині зупинення і обмеження виплати соціальних допомог дітям війни. З огляду на те, що відповідно до ч.2 ст. 3 Закону “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, позивачі просили суд визнати відмову відповідача щодо виплати їм допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною і зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату за 2006-2008 роки вказаної допомоги.  

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача позовні  вимоги   не визнав ,просив відмовити в  іх задоволенні,  посилаючись    на    призупинення на оспорюваний  період дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відсутністю у 2007-2008 роках законодавчо врегулювання цього питання, відсутність в бюджеті держави відповідних коштів, а також у зв’язку з  пропуском позивачами встановленого однорічного строку звернення до суду.  

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.  

В судовому засіданні встановлено, що позивачі є громадянами України, на час закінчення Другої світової війни їм не виповнилося 18 років, а тому вони правомірно визнані дітьми війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року вони мають право на отримання щомісячної грошової надбавки до пенсії або інших грошових утримань чи допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Судом встановлено, що дійсно протягом 2006-2008 років управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі не виплатило позивачам щомісячну грошову надбавку до пенсії в повному обсязі відповідно до вищевказаного Закону. Ця обставина підтверджується довідками відповідача від 17 вересня  2009 року   та поясненнями сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. А згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Представник відповідача подав суду заяву про відмову у задоволенні адміністративних позовів в частині, що перевищує річний строк.

В  судовому засіданні із пояснень позивачів встановлено, що їм стало достовірно відомо про неотримання державної соціальної допомоги як діти війни в повному обсязі відповідно до публікацій в газетах та трансляції телепередач в період з травня 2007 по травень 2008 року, однак із вказаного часу до суду вони не зверталися, і не подали суду доказів поважності причин пропуску річного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, а тому суд вважає, що вони вказаний строк пропустили без поважних причин.

Тому в задоволенні позовних вимог про стягнення допомоги за 2006-2007 роки слід відмовити в зв’язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнав таким, що не відповідає Конституції України пункт 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року яким внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни», де розмір підвищення до пенсії дітям війни визначався з 1 січня 2008 року в розмірі надбавки встановленої для учасників війни.

Оскільки відповідно до Закону України «Про Конституційний суд України» рішення Конституційного суду України не мають зворотної сили в часі, то на думку суду починаючи з 22 травня 2008 року позивачі, як діти війни, мають право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Враховуючи те, що вирішення питання про розрахунок розміру соціальних виплат відноситься до компетенції Пенсійного фонду України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача провести перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за 2008 рік починаючи з 22 травня цього року.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 99, 159, 160 ч.3, 163 КАС України, Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, рішенням Конституційного суду України № 10 рп/2008 рік, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2   до управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період 2006-2008 року як “Дитини війни”, задовольнити частково.

Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області провести перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2  з розрахунку 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

В іншій частині позовних вимог відмовити у зв’язку із пропуском терміну звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Постанова може бути подано в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду через Новоселицький райсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання мотивованої постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає чинності після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя: