Справа № 2-643

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2010 року                                               с. Покотилівка

    Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Шевчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання договору дійсним, визнання договору недійсним, визнання права на забудову земельної ділянки в порядку набувальної давності,

УСТАНОВИВ:

    24.10.2008 року до суду подано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, замість якої судом притягнуто Височанську селищну раду Харківського району Харківської області. Позовні вимоги доповнені 17.03.2009 року. Позивач в заявлених позовних вимогах просить суд визнати за позивачем право власності не недобудований житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 а також просить суд визнати дійсним договір на право забудови земельної ділянки розміром 1860 кв. м., розташованої в АДРЕСА_1 укладений між Виконкомом Височанської селищної ради депутатів трудящих і ОСОБА_3 від 1.09.1948 року, просить визнати недійсним договір 966 від 04.08.1951 року на право забудови цієї ж земельної ділянки, укладений між Виконкомом Височанської селищної ради депутатів трудящих і ОСОБА_2 як фіктивний, а також визнати за позивачем і її матір’ю право забудови земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 площею 1860 кв. м.

     В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги і пояснила, що мати позивача у 1948 році отримала право забудови спірної земельної ділянки площею 1860 кв. м. Пізніше, в результаті репресивних дій мати була змушена відмовитись від земельної ділянки і був укладений фіктивний договір між селищної радою і сестрою матері, але до цього часу мати користувалась всією земельною ділянкою, тому вважає, що мати позивача і позивач набули права забудови цієї земельної ділянки в порядку набувальної давності.

    Відповідачу ОСОБА_2 суд не зміг вручити судову повістку, оскільки за повідомленням пошти відповідач померла і за відсутності відомостей про правонаступників зазначеної особи судом притягнути належним відповідачем власника земельної ділянки Височанську селищну раду, представник якої в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомлено, тому суд розглянув справу за відсутності представника відповідача.

    Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представників позивача і дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.

    Відповідно до наданих суду довідки р26 від 28.02.2008 року, а також копії договорів судом встановлено, що 1.09.1948 року між ОСОБА_3 і Виконкомом Височанської селищної ради укладено договір забудови земельної ділянки площею 1860 кв. м., розташованої в АДРЕСА_1 (колішня АДРЕСА_1), який не був нотаріально посвідчений.

    Договір № 966 від 04.08.1951 року на право забудови частини цієї ж земельної ділянки, укладений між Виконкомом Височанської селищної ради депутатів трудящих і ОСОБА_2, але колишня адреса була зазначена як АДРЕСА_1 який був нотаріально посвідчений.

    Відповідно до вимог ст. 71 ЦК України в ред. 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

    Відповідно до ст. 75 ЦК України в ред. 1963 року позовна давність застосовується судом,   арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

    Відповідно до ст. 80 ЦК України в ред. 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

    Поважності причин пропуску строку позовної давності судом не встановлено, тому суд відмовляє позивачу в задоволені позовних вимог, в яких позивач просить суд визнати дійсним договір на право забудови земельної ділянки розміром 1860 кв. м., розташованої в АДРЕСА_1 укладений між Виконкомом Височанської селищної ради депутатів трудящих і ОСОБА_3 від 1.09.1948 року, а також визнати недійсним договір 966 від 04.08.1951 року на право забудови цієї ж земельної ділянки, укладений між Виконкомом Височанської селищної ради депутатів трудящих і ОСОБА_2 як фіктивний за пропуском строку позовної давності.

    Позовна вимога про визнання права власності на недобудований житловий будинок, розташований  в АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 331 ч. 1 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Відповідно до ст. 331 ч. 3 ЦК України встановлено,  що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. Таким чином, суд вважає, що у судовому порядку не передбачено можливості визнання права власності на незавершене будівництвом нерухоме майно і в цій частині позовних вимог суд відмовляє позивачу в задоволені.    

    Відповідно до ст. 119 ЗК України встановлено, що громадяни, які добросовісно, відкрито  і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом. Позивачем не надано суду доказів того, що позивач належним чином в порядку, передбаченому діючим законодавством звернулась до органу місцевого самоврядування для передачі їй земельної ділянки в порядку набувальної давності і в процесі розгляду такого звернення, або по результатам такого розгляду були порушені права і законні інтереси позивача, тому в задоволені такої позовної вимоги суд відмовляє позначу за недоведеністю позовної вимоги.

    Враховуючи наведені обставини, суд повністю відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог і на підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати відносить за рахунок позивача.

    Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України, ст. ст. 71,75,80 ЦК України в ред. 1963 року, ст. 331 ч. ч. 1,3 ЦК України, ст. 119 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

    ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

    Судові витрати, понесені ОСОБА_1 – віднести за його рахунок.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів  з дня проголошення рішення суду а також, апеляційну скаргу на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.

Якщо було подано таку заяву, але апеляційна скарга не була надана в строк, встановлений  ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя:                                     Назаренко О.В.