Справа № 2-26

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2010 року                                               с. Покотилівка

    Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Шевчук А.В.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 3-тя особа приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання угоди недійсною, витребування майна із чужого незаконного володіння, стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-тя особа сектор громадянства і міграції, реєстрації фізичних осіб Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області про визнання права особистої приватної власності на частину будинку та усунення перешкод у користування житлом,

УСТАНОВИВ:

    4.08.2005 року до суду подано позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про вселення. ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом 21.12.2005 року, але помер ІНФОРМАЦІЯ_1. До участі у справі притягнуто відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_3.

    22.10.2008 року і 5.05.2009 року ОСОБА_2 уточнила первісну вимогу і звернулася до суду із додатковими позовними вимогами. В остаточному позові від 5.05.2009 року ОСОБА_2 просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 від 24.11.2005 року і договір дарування від 23.09.2006 року частини того ж будинку, поновити порушене право на частину будинку, що розташований АДРЕСА_1, визнавши за позивачем право власності на 1/2  частину цього будинку і зобов’язавши відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не перешкоджати позивачу вселитися в її частину будинку. Крім того, позивач просила стягнути з відповідачів на свою користь у відшкодування моральної шкоди 10000 гривень, а також просила суд зобов’язати відповідачів повернути позивачу майно, перелік якого в позовній заяві від 22.10.2008 року містить перелік із 156 предметів і автомобіль ГАЗ 2410 дер. номер НОМЕР_1 на загальну суму 50897 гривень.

    В своєму зустрічному позові ОСОБА_4 і ОСОБА_3 просять суд визнати право особистої приватної власності на 1/2 частину будинку, що розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, придбану відповідно до договору купівлі-продажу від 2.07.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області реєстровий № 2-1467, а також просили суд усунути перешкоди з боку ОСОБА_2 у здійсненні позивачами права власності відносно будинку, розташованого в АДРЕСА_1, зобов’язавши відділення громадянства і міграції, реєстрації фізичних осіб Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області зняти з реєстрації ОСОБА_2 в спірному будинку.

    В судовому засіданні ОСОБА_2 і її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, зустрічний позов не визнали і пояснили суду, що спірну 1/2 частину будинку позивач купила перебуваючи в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, але позивач стверджувала, що ця частина будинку придбана виключно за її кошти в сумі 3000 доларів США, які позивач сплатила продавцю. Як стверджує позивач зазначені кошти вона отримала від продажу свого будинку. Крім того, позивач стверджувала, що за час перебування у шлюбі було придбано майно, частину якого позивач просить повернути відповідачів, в тому числі автомобіль ГАЗ 2410. Недійсність договорів купівлі-продажу і дарування 1\2 частини будинку позивач обґрунтовує тим, що вважає проданою і подарованою саме її частину, посилається на відсутність реального поділу будинку, порушення права позивача на першочергове право покупки частини будинку, як співвласника, на наявність арешту частини будинку. Позивач стверджувала, що відповідачі перешкоджають її вселенню в будинок, тому просила суд вселити її і тягнути з відповідачів моральну шкоду, заподіяну незаконними діями, направленими на порушення прав позивача володіння частиною  спірного будинку.

    Відповідачі і їх представники в судовому засіданні не визнали первісний позов, повністю підтримали зустрічні позовні вимоги і пояснили, що спірну 1\2 частину будинку ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, придбав виключно за свої кошти, розраховувався із продавцем особисто при свідках і стверджував при житті, що його дружина ОСОБА_2 не вносила жодної копійки в придбання будинку. Вимогу зняти ОСОБА_2 з реєстрації в спірному будинку пояснили тим, що це перешкоджає позивачам зареєструвати себе і членів своїх сім’ї в придбаному будинку.

    Приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 суду подана заява про розгляд справи за її відсутності, а також подані письмові пояснення, в яких суду повідомлено, що предметом купівлі-продажу за договором, що оспорюється була 1\2 частина будинку, розташованого АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, тому згоди дружини нотаріус не з’ясовувала. Крім того, при перевірці наявності заборони на відчуження цього майна в реєстрі заборон такі відомості були відсутні.

    Представник сектору громадянства і міграції, реєстрації фізичних осіб Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області в судове засідання вдруге не з’явився, причин неявки суду не повідомив, тому суд розглянув справу за відсутності представника 3-ї особи.

    Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, представників сторін, показання свідків і дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.

    Житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 станом на 26.05.2004 року був зареєстрований в бюро технічної інвентаризації в цілому за ОСОБА_6 в 1\2 частині на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 23.10.1997 року Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області реєстровий № 2-3871, а інша 1\2 частина будинку на підставі договору купівлі-продажу від 2.07.2001 року, посвідченого Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області реєстровий № 3-1467, що підтверджено копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 3682289 від 26.05.2004 року, виданим комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», а також копіями договору купівлі-продажу 1\2 частини будинку розташованого в АДРЕСА_1, і копією свідоцтва про право на спадщину.

    Позивач ОСОБА_2 перебувала у шлюбі із ОСОБА_6 з 17 грудня 1999 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, виданого 17.12.1999 року Мереф’янською міською радою Харківського району Харківської області. Шлюб розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 січня 2005 року, що підтверджено копією рішення суду і копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського районного управління юстиції Харківської області.

Відповідно до наданих приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 документів, а саме: копії договору купівлі-продажу від 24.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 реєстровий № 3237, копії свідоцтва про права на спадщину, виданого 23.10.1997 року Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області реєстровий № 2-3871, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.10.2005 року № 8620942, витягу з реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна № 5617786 від 24.11.2005 року, витягу з реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави № 5617915 від 24.11.2005 року, довідки приватного нотаріуса ОСОБА_5 № 1170906-4432 від 24 листопада 2005 року про відсутність обтяжень щодо спірного будинку, зареєстрованого на ім’я ОСОБА_6 судом встановлено, що 24 листопада 2005 року ОСОБА_6 продав за договором купівлі-продажу, посвідченим нотаріально, а ОСОБА_3 купив 1\2 частину житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 за 18000 гривень. Ця частина будинку належала продавцю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, таке майно не може бути визнано спільною власністю подружжя, тому цією частину будинку ОСОБА_6 мав право розпоряджатися на свій власний розсуд, підстав, передбачених ст. 203, 215 ЦК України для визнання угоди недійсною в судовому засіданні не встановлено. Позовна вимога ОСОБА_2 про визнання такої угоди недійсною, заявлена 22.10.2008 року в межах строку позовної давності, задоволенню не підлягає, оскільки права позивача ОСОБА_2 цією угодою не порушені. Посилання на порушення права позивача не першочергову купівлю цієї частини суперечить закону, оскільки відповідно до ст. 362 ЦК України право переважної купівлі частки застосовуються тільки щодо співвласників частки яких визначені у праві спільної часткової власності. З цих підстав не підлягає задоволенню і позовна вимога ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування цієї ж частини, оскільки права позивача такою угодою не порушені. Крім того, не надано належного доказу існування такої угоди крім відомостей, що містяться в довідці № 443 від 20.05.2008 року комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», з якої встановлено, що на теперішній час ця 1\2 частина будинку, що розташований в АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 23.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 реєстровий № 2172. Посилання позивача на неможливість відчуження спірної частини будинку з причин існування заборони на відчуження спірного будинку спростовуються відомостями з витягу з єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна № 21498765 від 29.10.2008 року, відповідно до якого встановлено судом, що така заборона внесена до реєстру лише 9.11.2007 року о 9 годині 51 хв., тобто значно пізніше оспорюваних угод.

Довідкою № 443 від 20.05.2008 року комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» підтверджено, що інша 1\2 частина будинку зареєстрована до цього часу на ОСОБА_6 на підставі договору на підставі договору купівлі-продажу від 2.07.2001 року, посвідченого Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області реєстровий № 3-1467.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3, виданою 10 січня 2006 року Мереф’янською селищною радою Харківського району Харківської області.

Враховуючи ту обставину, що спірна 1\2 частина будинку, придбана за договором купівлі-продажу від 2.07.2001 року, тобто в той час, як ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і позивач ОСОБА_2 перебували у шлюбі, така 1\2 частина будинку, розташованого в АДРЕСА_1 відповідно до ст. 22 КПШС України вважається спільним сумісним майном подружжя і позивач ОСОБА_2 могла лише претендувати на визнання за собою виділ своєї частки будинку, що становить 1\4 часину від всього будинку, а не 1\2 як на це посилається позивач. Але за час перебування у шлюбі позивач не зверталася до суду з такою вимогою. Про порушення свого права позивач дізналася 27.07.2005 року, про що свідчить зміст позовної заяви, поданою ОСОБА_2 до суду 4.08.2005 року, в якому позивач просила суд лише вселити її в спірний будинок. Позов про визнання за ОСОБА_2 права власності на частку спірного будинку в порядку виділу частки у спільному сумісному майні подружжя пред’явлено нею лише 22.10.2008 року. Відповідно до ст. 72 ч. 2 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Таким чином ОСОБА_2 пропустила строк позовної давності для пред’явлення позову на виділ її части в спільному сумісному майні подружжя. Відповідачі наполягали у відмові в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з підстав пропуску строку позовної давності. Клопотання про поновлення строку позивачем не заявлено і суду не надано поважності причин пропуску такого строку. Відповідно до ст. 267 ЦК України в такому випадку сплив строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги, тому суд відмовляє ОСОБА_2 в задоволення позовної вимоги про визнання за нею права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя за пропуском строку позовної давності.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про вселення в будинок, розташований в АДРЕСА_1 були пред’явлені до ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. При заміні відповідачів в зв’язку зі смертю ОСОБА_6, позивач ОСОБА_2 змінила цю позовну вимогу і просила суд зобов’язати відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не перешкоджати позивачу вселитися в її частину будинку. В судовому засіданні не встановлено підстав, передбачених законом на вселення позивача ОСОБА_2 в спірний будинок, при цьому суд враховує, що ОСОБА_2 з дня смерті ОСОБА_6 без поважних причин понад 1 рік не проживає в спірному будинку і відповідно до ст. 405 ЦК України втратила право на проживання в цьому будинку і не має підстав для вселення і така позовна вимога не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов’язання відповідачів повернути майно, в тому числі і автомобіль ГАЗ 2410 на думку суду є надуманими і не доведеними в судовому засіданні допустимими доказами, оскільки достовірно не доведено, що будь-який предмет, що міститься в переліку, викладеному ОСОБА_2 в позовній заяві, перебуває, або перебував у відповідачів і такі позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України підставою для відшкодування моральної шкоди повинні бути винна неправомірна поведінка відповідачів, але в судовому засіданні не доведено наявності таких обставин, тому і в цій частині позовних вимог суд відмовляє в задоволенні ОСОБА_2

Враховуючи наведені обставини суд повністю відмовляє ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.

Зустрічні позовні вимоги позові ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Вимога позивачів, в якій вони просять визнати право особистої приватної власності на 1/2 частину будинку, що розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, придбану відповідно до договору купівлі-продажу від 2.07.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області реєстровий № 2-1467 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки показання свідків цю обставину не підтверджують, а інші докази, надані суду, в тому числі і розписка, на яку посилаються ОСОБА_4 і ОСОБА_3 судом не може бути прийнята як доказ з підстав недопустимості такого доказу, оскільки оригіналу такої розписки суду не надано.

Вимога позивачів, в якій вони просять суд усунути перешкоди з боку ОСОБА_2 у здійсненні позивачами права власності відносно будинку, розташованого в АДРЕСА_1, зобов’язавши відділення громадянства і міграції, реєстрації фізичних осіб Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області зняти з реєстрації ОСОБА_2 в спірному будинку не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть і в судовому засіданні наявності таких підстав не встановлено.

 Інші докази, що містяться в матеріалах справи суд не приймає до уваги як такі, що не мають істотного значення для справи, не стосуються предмету спору, а документи надані в ксерокопіях відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_3 суд вважає недопустимими засобами доказування.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені сторонами суд відносить за їх власний рахунок.

Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України, ст. 22 КПШС України, ст. 203,215, 267,362,405,1167 ЦК України, ст. 72 ч. 2 СК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд

ВИРІШИВ:

    ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог – повністю відмовити.

    ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в задоволенні зустрічних позовних вимог – повністю відмовити.

    Судові витрати, понесені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 віднести за їх рахунок.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів  з дня проголошення рішення суду а також, апеляційну скаргу на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.

Якщо було подано таку заяву, але апеляційна скарга не була надана в строк, встановлений  ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя:                                     Назаренко О.В.