1-27

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

1 березня 2007 року                                                                                                                         місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА СМ., при секретарі ДОРЕНКО Н.В., за участю помічника військового прокурора Київського гарнізону капітана юстиції БОНДАРУКА Р.В, захисника підсудного - адвоката ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-0222

ОСОБА_3,   який   народився

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Роздольне, Автономної республіки Крим, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не судимого, призваного на військову службу у квітні 2006 року Голованіським РВК Кіровоградської області ,-

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 424 ч.2 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2007 року, близько 6 години 30 хвилин, молодший сержант ОСОБА_3, будучи військовою службовою особою та, являючись начальником за військовим званням для рядового ОСОБА_2, в ході проведення ранкової фізичної зарядки на території військової частини А-0222, висловлюючи своє невдоволення з приводу того, що ОСОБА_2 не звільнив йому дорогу під час бігу, в порушення вимог ст.ст.11, 49, 50, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наніс потерпілому удар кулаком лівої руки в обличчя, заподіявши ОСОБА_2 синець в правій виличній ділянці з переходом на нижню повіку правого ока, садно в правій виличній ділянці і садно в правій скроневій ділянці, тобто легкі тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину та, крім того, пояснив, що 26 січня 2007 року, біля 6 години 30 хвилин, під час проведення ранкової фізичної зарядки він у складі підрозділу - роти спеціального призначення на території військової частини А-0222 виконував прискорене пересування. При цьому, фізичну зарядку також проводили і військовослужбовці першої роти почесної варти. Як далі пояснив підсудний, обганяючи військовослужбовців першої роти почесної варти, він, будучи невдоволеним тим, що ОСОБА_2 не звільнив йому дорогу під час бігу, наніс йому удар кулаком лівої руки в обличчя. Також підсудний зазначив, що особистих рахунків з потерпілим він не мав і являвся для нього начальником за військовим званням.

Крім особистого визнання вина підсудного ОСОБА_3 у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.З ст.299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Військово-лікарською комісією ОСОБА_3 визнаний здоровим і придатним до військової служби.

Отже, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3, будучи начальником за військовим званням щодо потерпілого ОСОБА_2, застосував щодо підлеглого насильство, що виразилося у заподіянні легкого тілесного ушкодження, тобто перевищив надану йому владу, тому дії підсудного кваліфікує за ч.2 ст. 424 КК України.

При призначенні підсудному ОСОБА_3 покарання суд визнає і враховує як обставини, що пом'якшують йому покарання, його щире каяття у вчиненому, дав негативну оцінку своїм діям, попросив вибачення у потерпілого, який прийняв його вибачення і просив не позбавляти його, ОСОБА_3, волі.

Перелічені обставини суд визнає такими, що значно пом'якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, а тому, беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, який раніше ні в чому осудному замічений не був, до призову на службу займався суспільно-корисною працею, як до служби в армії, так і під час її проходження характеризується в цілому позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд знаходить можливим застосовувати до ОСОБА_3 ст.69 КК України і з застосуванням ст.60 КК України перейти до іншого, більш м'якого покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.424 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України, за якою із застосуванням ст.ст. 69, 60 КК України призначити йому покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць з відбуванням даного покарання на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку у місті Києві та Київської області.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 1 березня 2007 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3- нагляд командування військової частини А-0222 - скасувати і до набрання вироком законної сили утримувати його на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку у місті Києві та Київської області.

Вирок може бути оскарженим і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.