Справа №22ц-2637/08 Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 24 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі судового засідання Дудник Ю.П.,

за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 та представника відповідача Козирєва А.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2008 р. за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства „Миколаївгаз" (далі - ВАТ „Миколаївгаз") про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

31 січня 2008 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ВАТ „Миколаївгаз" про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що 12 квітня 2005 р. між нею, як власницею будинку АДРЕСА_1, та відповідачем укладено договір про надання послуг з газопостачання, за яким вона отримувала цю послугу і своєчасно її оплачувала.

Однак, з літа 2005 р. відповідач став письмово її повідомляти про можливість припинення газопостачання у разі несплати нею боргу, який числиться за колишнім власником вказаного будинку з 1995 р.

Незважаючи не те, що вона неодноразово пропонувала відповідачу вирішити спірне питання в судовому порядку, той на це не погодився, а 04 грудня 2007 р. без законних підстав відключив її будинок від газопостачання.

Посилаючись на безпідставне та протиправне припинення відповідачем газопостачання та порушення її прав споживача, позивачка просила суд зобов'язати ВАТ „Миколаївгаз" поновити газопостачання до її будинку та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2008 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на невірну оцінку судом доказів по справі, невідповідність його висновків обставинам спору та положенням матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржене рішення, місцевий суд виходив з того, що відключення будинку позивачки від газопостачання проведено правомірно, у зв'язку з тривалою несплатою позивачкою боргу за цю комунальну послугу.

Між тим, з таким висновком місцевого суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства України про комунальні послуги та обставинам справи.

Так, відповідно до ст. ст. 16, 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 р. (з наступними змінами) (далі - Закон) відносини між учасниками сфери житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. А порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 20 вказаного Закону споживач має право, а також зобов'язаний, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг і оплачувати такі послуги у строки, встановлені договором або законом.

В розвиток таких положень названого Закону постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 р. (з наступними змінами) затверджено Правила надання населенню послуг з газопостачання (далі - Правила) Зокрема, п. 6 цих Правил передбачає можливість припинення газопостачання у разі порушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що після укладення між сторонами вказаного договору про надання послуг з газопостачання та до відключення будинку позивачки від газопостачання вона регулярно, у встановлені строки оплачувала надані їй послуги, що підтверджено відповідними платіжними документами (а.с. 8-12).

При цьому, спірні претензії відповідача про сплату 5000 грн. боргу за минулі роки позивачка мотивовано не визнавала та неодноразово письмово пропонувала відповідачу вирішити спір в судовому порядку, що відповідає вимогам п. 39 указаних Правил, яким передбачено, що у разі коли між споживачем і газопостачальним підприємством не досягнуто згоди про надання послуг з газопостачання, розміру їх оплати, - відшкодування збитків, спірні питання вирішуються в судовому порядку.

Незважаючи на такі обставини справи та зазначені вимоги указаних норм матеріального права про комунальні послуги, відповідач не звернувся до суду за вирішенням спірного питання, а протиправно відключив будинок позивачки від газопостачання..

Крім того, як видно з матеріалів справи та рішення Ленінського районного суду від 09 грудня 2005 p., яким було частково задоволено позов ОСОБА_2 до ВАТ „Миколаївгаз" про поновлення газопостачання та відшкодування моральної шкоди, раніше будинок АДРЕСА_1 належав чоловіку позивачки, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., а до цього був споживачем послуг із газопостачання.

В листопаді 2007 р. ВАТ „Миколаївгаз" інформував Миколаївську обласну державну адміністрацію (зворотна сторона а.с. 15) про те, що заборгованість за спожитий природний газ по вказаному будинку в розмірі 4963 грн. 76 коп. утворилась у період з 1995 р. по 22 січня 2002 p., тобто ще при житті ОСОБА_5 Ці обставини підтверджуються і матеріалами цивільної справи Ленінського районного суду №2-3857/2005 за позовом ОСОБА_2 до ВАТ „Миколаївгаз" про стягнення моральної шкоди та покладенню обов'язку по відновленню газопостачання

Доказів того, що позивачка, як спадкоємиця зобов'язань померлого чоловіка, визнала такий борг чи відбулась новація таких зобов'язань, відповідач суду не надав.

У той же час, незважаючи на очевидність спору між сторонами щодо вказаного боргу, ВАТ „Миколаївгаз" до суду з позовом про його стягнення не звертався та не використовував свого права на можливість відключення вказаного будинку від газопостачання при житті ОСОБА_5

Разом з тим, ст. ст. 71-77 ЦК України 1963 p., чинного на час утворення зазначеного боргу, встановлено загальний трирічний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність). Зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається.

Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, незалежно від закінчення строку позовної давності. А позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Крім того, зміна осіб у зобов'язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що дії ВАТ „Миколаївгаз" по відключенню будинку позивачки від газопостачання є неправомірними, а тому порушене право позивачки підлягає поновленню.

Однак, ухвалюючи оскаржене рішення, місцевий суд, всупереч вимогам ст. ст. 212-214 ЦПК України, неповно з'ясував обставини справи, права та обов'язки сторін, причини виникнення вказаного боргу та обґрунтованість доводів позивачки, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору. Внаслідок чого ухвалив рішення яке не відповідає ні обставинам справи ні вимогам матеріального права, що відповідно до пунктів 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, тягне за собою скасування такого рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в частині поновлення газопостачання до будинку позивачки.

Разом з тим, вимога позивачки про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає через наступне.

Так, відповідно до ст. ст. 23, 611 ЦК України та роз'яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з наступними змінами) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди розглядаються лише в тому випадку, якщо право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Проте, обставини справи свідчать, що сторони перебувають у договірних правовідносинах, характер яких не передбачає відшкодування моральної шкоди. Укладений сторонами договір про надання послуг з газопостачання позики теж не передбачав такої умови.

Крім того, доказів того, що діями відповідача їй спричинена моральна шкода, як це передбачено Законом України „Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р. (з наступними змінами) позивачка не надала. В зв'язку з чим її вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2008 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ВАТ „Миколаївгаз" про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов'язати ВАТ „Миколаївгаз" за рахунок власних коштів відновити газопостачання до будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ВАТ „Миколаївгаз" на користь ОСОБА_2 8 грн. 50 коп. повернення судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.