Справа № 11-16\2010р.                         Головуючий у 1 інстанції Ковальов І.М.              

Категорія - ч.2 ст.190, ч.3 ст.190,

ч.1 ст.209, ч.2 ст.358 КК України          Доповідач Іващук В.Я.

                                                                    У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

2010 року лютого 9 дня

Судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області

     в складі:

                        головуючого – Полюховича О.І.,                        

                        суддів: Гладкого С.В., Іващука В.Я.

            за участю прокурора Ютовець Н.І.

            засудженого ОСОБА_2

            захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  

          розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальну справу за  апеляціями засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_6, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Рівненського міського суду від 5 жовтня 2009 року.

    Цим  вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народжений та мешканець АДРЕСА_1,  громадянин України, українець, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та вагітну дружину, приватний підприємець, з середньою спеціальною освітою, не судимий,

-   засуджений:

-   за ч.2 ст.190 КК України на чотири роки позбавлення волі;

-   за ч.3 ст.190 КК України на п”ять років позбавлення волі;

-   за ч.1 ст.209 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на два роки, з конфіскацією 1\2 частини майна належного йому на праві власності;

-   за ч.2 ст.358 КК України на три роки і шість місяців позбавлення волі.

    На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, на п”ять років позбавлення волі, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк два роки, з конфіскацією 1\2 частини майна, належного йому на праві власності.

Стягнено з засудженого ОСОБА_2 на користь:

- ТзОВ «Арго-Р» 23 387, 37 грн.;

- ТзОВ «Родема» 58842 грн.;

- ТзОВ «Імпульс – Рівне» 44791,3 грн.;

- ТзОВ «Кафт» 150 грн.;

- ПФ «ПАВЛ» 7460,61 грн.;

- ТзОВ «Екоторг» 10586,55 грн.;

- П.П. ОСОБА_7 28122,31 грн.- заподіяних злочином збитків.

Стягнено з засудженого 470,78 грн. судових витрат за проведення експертизи.

    За наведених у вироку суду обставин 11 серпня 2006 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_8 ( кримінальну справу відносно якого закрито внаслідок зміни обстановки) підробили довідку про доходи, надання якої є однією з умов для отримання кредиту. В подальшому ОСОБА_8, надав наведену вище довідку  у кредитну спілку «Спартак» де отримав кредит в сумі 3780 грн. На придбання компютера. Онак, кредитної угоди не виконав, а отримані гроші ОСОБА_2 та ОСОБА_8 витратили на свої потреби.

    Крім того, за наведених у вироку суду обставин, в період з травня 2006 року по жовтень 2007 року, ОСОБА_2 заволодів чужим майном шляхом обману та зловживання довірою цілого ряду приватних підприємців та юридичних осіб у великих розмірах.

    В подальшому, ОСОБА_2, діючи з метою використання майна здобутого злочинним шляхом, для здійснення діяльності як суб»єкт підприємництва, з метою маскування джерела походження та належності набутого майна, шляхом здійснення фінансової операції реалізуав сам собі, як суб»єкту підприємнмцької діяльності, товар здобутий злочинним шляхом, а кошти від реалізації вказаного товару витратив на власні потреби.

    В поданих на вирок суду апеляціях:

- засуджений та його захисник, не заперечуючи кваліфікації дій ОСОБА_2 та доведеності його вини у вчиненому, просять пом”якшити  призначене судом покарання та не позбавляти його волі:

- прокурор просив вирок суду скасувати за м”якістю призначеного засудженому покарання. В змінах до апеляції прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, у зв”язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, які виключали можливість, постановлення законного рішення по справі, а саме ст.299 КПК України, оскільки суд розглянув справу без участі потерпілих. Вимоги ст.290 КПК України про дії суду у випадку неявки потерпілих, суд не виконав.

    Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв”язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства з підстав наведених в апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення засудженого ОСОБА_2, його захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтримали апеляцію прокурора, а також просили змінити засудженому запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, оскільки він не ухилявся від суду та слідства, своїми діями сприяв у розкритті злочину, постійно відшкодовував завдані збитки, має на утриманні дружину, яка є вагітною терміном понад 20 тижнів, дослідивши доводи викладені в апеляціях та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція прокурора підлягає до задоволення повністю, а апеляція засудженого та його захисника частково, виходячи з наступного.

    Відповідно до ч.2 ст.374 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо  при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови суду.

    Згідно вимог ст.370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкоджали суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

    Так, згідно вимог ч.3 ст.299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з”ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз”яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

    Однак, даних вимог закону, судом дотримано не було.

Так, згідно протоколу судового засідання, підсудний про обставини вчинення інкримінованих йому злочинів не допитувався. Тому, не можна зрозуміти які фактичні обставини підсудним визнані та не з”ясовано чи правильно він розуміє зміст пред”явленого йому обвинувачення , чи не має сумнівів у добровільності та істинності його позицій (т.5, а.с.266-267).

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 пояснив, що йому суд не пропонував дати пояснення по суті пред”явленого обвинувачення, хоча він ствердив, що своєї вини в обвинуваченні за ч.1 ст.209 КК України він не визнає.  

Крім того,  як вбачається з матеріалів справи, вона розглянута без участі потерпілих, дані про те, що вони були повідомлені про час та місце судового розгляду в матеріалах справи відсутні. Вимоги ст.290 КПК України про дії суду у випадках неявки потерпілих, суд не виконав. У відсутності потерпілих, без дотримання їх прав, вирішувалось питання про недоцільність дослідження обставин справи, хоча був зобов”язаний з”ясувати, чи не має заперечень у потерпілих щодо не дослідження обставин справи, котрі не оспорюються сторонами, що є порушенням вимог ст.299 КПК України.

Задовольняючи цивільні позови в повному обсязі, суд не перевірив твердження засудженого про те, що він частково сплатив потерпілим заподіяні збитки.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що вирок суду підлягає до скасування, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід врахувати наведене та в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.      

    На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,      

                    У Х В А Л И Л А  :

    Апеляцію прокурора задовольнити повністю, а апеляції засудженого та його захисника ОСОБА_6 частково.

    Вирок Рівненського міського суду від 5 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 – змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти із залу суду.

     Головуючий: підпис  

        Судді: два підписи

    Копія вірна: суддя-доповідач                                             Іващук В.Я.

Справа №11-а-1\2003р.                      Головуючий у 1 інстанції-Тростянчук Г.Г.            

 Категорія ст.ст.365 ч.3, 210 ч.2       Доповідач Іващук В.Я.    

  КК України                                                                                                                                                                                                                                                    

                    У Х В А Л А

                І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И      

21 січня 2003 року.

    Судова палата з кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

            - головуючого: Омельненка В.І.

            -  суддів: Збитковської Т.І., Іващука В.Я.

               з участю прокурора: Корчак С.А.

                захисника-адвоката ОСОБА_10

    розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне, кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції на постанову Дубенського районного суду від 4 листопада 2002 року.

    Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_11 за ч.3 ст.365, ч.2 ст.210 КК України та ОСОБА_12 за ч.3 ст.365 КК України направлено Дубенському міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування.

    Органами досудового слідства, ОСОБА_11 - начальник Дубенського районного фінансового управління та ОСОБА_12 - начальник бюджетного відділу цього ж управління, обвинувачуються в тому, що являючись посадовими особами, здійснюючи роботу по складанню та виконанню районного бюджету, перевищили свої службові повноваження в сфері розпор"ядження коштів місцевих бюджетів району, допустили умисні триваючі порушення ст.6 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 року- не спрямували 30-відсоткової суми фіксованого сільськогосподарського податку, який надходив на поточний рахунок райфінуправління до бюджетів сільських рад району у 2001 році на загальну суму 76526 грн. 39 коп.

    Крім того ОСОБА_11 звинувачується у використанні бюджетних коштів всупереч їх цільвому призначенню на суму 75000 грн., що були виділені 22 серпня 2001 року на надання дотацій і компенсації витрат від перевезень пільгових категорій громадян ВАТ Дубенське АТП - 15606.

    На думку суду в результаті досудового слідства допущені однобічність і неповнота, що не може бути усунена в процесі судового слідства та має істотне значення для правильного вирішення справи. Так, слідством не дано оцінки показанням свідка ОСОБА_13 про те, що він приймав вольові рішення про використання районного бюджету і з себе відповідальності не знімає. Безпідставно відхилено клопотання захисту про призначення бухгалтерської документальної ревізії. Не спростовано тверджень підсудної ОСОБА_11 про про неотримання нею жодних документів з облради та головного облфінуправління про перерахування коштів на рахунок АТП 15606.

    В апеляції прокурора ставиться питання про скасування постанови суду, оскільки суд не позбавлений можливості в ході судового слідства витребовувати необхідні документи, призначити експертизу чи викликати і допитувати додаткових свідків та давати оцінку зібраним доказам. Така неповнота досудового слідства може бути усунена у судовому засіданні.

             Заслухавши доповідача, висновок прокурора про скасування постанови суду, оскільки допущена по справі неповнота досудового слідства може бути усунута в судовому засіданні, думку захисника-адвоката про залишення постанови суду без зміни, дослідивши матеріали справи та доводи викладені в апеляції,  судова палата прийшла до висновку, що апеляція підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

    Відповідно до ст.281 КПК України "Повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності попереднього слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні".

    Однак,  даних вимог закону судом належним чином виконано не було.

    Так , відповідно до ч.1 ст.315-1 КПК України, з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя - постановою вправі доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії, зокрема допитати чи передопитати свідків, витребувати необхідні документи, вирішити питання про проведення відповідної експертизи тощо. В ухвалі (постанові) зазначається, для з"ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.

    Проте, з протоколу судового засідання (т.2, а.с.154) не видно щоб суд ставив на обговорення учасників судового розгляду питання про направлення справи на додаткове розслідування у зв"язку з його неповнотою та неможливості її усунення у ході судового слідства шляхом направлення органу досудового слідства судового доручення, чим порушив вимоги ч.2 ст.281 КПК України.

    В постанові судді також не наведено жодних підстав, які б перешкоджали суду усунути неповноту досудового слідства у ході судового слідства (т.2, а.с.155-156).

    За таких обставинах, судова палата прийшла до переконання що постанова суду про направлення справи на додаткове розслідування підлягає до скасування.

    На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова палата,-

                У Х В А Л И Л А   :

    Апеляцію прокурора, який приймав участь в розгляді справи у суді першої інстанції - задоволити.

    Постанову Дубенського районного суду від 4 листопада 2002 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12  - скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді.

    Головуючий: підпис

    Судді: два підписи

    Копія вірна: суддя - доповідач                                              Іващук  В.Я.

Cправа № 11а-303\2003р.                                 Головуючий у 1 інстанції Остапчук А.О.          Категорія – ст.185 ч.3 КК                                   Доповідач Іващук В.Я.    

України

                    У Х В А Л А

                І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

2003 року вересня 9 дня

    Судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області

    в складі:

        головуючого – Міщенко О.А.

        суддів: Збитковської Т.І., Іващука В.Я.

        з участю прокурора Купчика В.С.

    розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_14 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_15  на вирок Дубенського міського суду від 26 червня 2003 року.

    Цим вироком ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, народжений та мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, українець, із середньою спеціальною освітою, інвалід другої групи, неодружений, непрацюючий, раніше неодноразово судимий,

    засуджений за ч.3 ст.185 КК України на три роки і два місяці позбавлення волі.

    Застосовано до засудженого ст.76 КК України – примусове лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.

    Стягнено з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_16 350 грн. на відшкодування заподіяної злочином шкоди.

    За вироком суду, ОСОБА_14, 6 вересня 2002 року, біля 12 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньої змовою  з ОСОБА_17 (кримінальна справа відносно якого закрита в зв’язку із смертю), шляхом проникнення через вікно в будинок ОСОБА_16, який знаходиться по АДРЕСА_3, таємно викрали належне потерпілому майно на загальну суму 450 грн.

    В поданих на вирок суду апеляціях засуджений та його захисник – адвокат ОСОБА_15   просять пом”якшити обрану міру покарання, оскільки ОСОБА_14 є інвалідои другої групи, перебуває на обліку в туберкульозному диспансері і за станом здоров”я потребує негайного лікування, позитивно характеризується, повністю визнав свою вину у вчиненому, заподіяна злочином шкода не є великою, потерпілий не наполягає на застосуванні суворої міри покарання. Засуджений, крім того, також вважає, що суд необгрунтовано застосував до нього ст.76 КК України – примусове лікування від алкоголізму, так як він такого не потребує, оскільки в наркологічному диспансері на обліку не перебував і від алкоголізму ніколи не лікувався.

    Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора про залишення вироку суду без зміни, дослідивши та перевіривши доводи викладені в апеляціях та матеріали справи, судова палата вважає що подані у справі апеляції підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

    Висновок суду про винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину грунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна та всебічна оцінка, і в апеляціях не оспорюється.

    Проте, при призначенні покарання засудженому, суд помилково визнав обставинами що обтяжують його вину – вчинення злочину повторно та за попередньою змовою в групі осіб, оскільки такі є кваліфікуючими ознаками даного злочину.

    Судом, також не вірно застосовано ст.76 КК України – примусове лікування засудженого від алкоголізму, оскільки згідно медичного висновку (а.с.91) таке йому на даний час протипоказано у зв”язку з активною формою захворювання – туберкульозу легень. Крім того,  примусове лікування  в місцях позбавлення волі може бути призначено засудженому тільки в порядку передбаченому ст.96 КК України та у випадку наявності в нього хвороби, що становить небезпеку для здоров”я інших осіб. Жодних мотивів за яких суд застосував до засудженого такий вид примусового лікування у вироку не наведено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, судова палата ,-

                У Х В А Л И Л А :

    Апеляції засудженого та захисника-адвоката ОСОБА_15 задоволити частково.

Виключити з вироку Дубенського міського суду від 26 червня 2003 року відносно ОСОБА_14 покликання суду на обставини, які обтяжують вину засудженого - вчинення злочину повторно та за попередньою змовою групою осіб та ст.76 КК України – примусове лікування від алкоголізму.

    В решті вирок суду залишити без змін.

    Головуючий:

    Судді:

    ОСОБА_19, працюючи Бухарівським сільським головою Острозького району в січні 2000 року, умисно з корисливих мотивів, зловживаючи посадовим становищем, всупереч вимогам ст.6 Закону України "Про бюджетну систему України" від 29 червня 1995 року згідно якої бюджетний рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня і в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України " Про умови оплати праці працівнників органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів " № 1295 від 24 жовтня 1996 року  про встановлення надбавок до посадових окладів сільським головамм в розмірі 70% посадового окладу з врахуванням доплати за ранг, що здійснюється тільки за рішенням сесії відповідної ради. З метою отримання незаконної надбавки ОСОБА_19 , без розгляду питання на сесії сільської ради дав вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_20 про встановлення йому надбавки в розмірі 70% посадового окладу, з врахуванням доплати за ранг і виплату 1374 грн. 31 коп.

    Крім того ОСОБА_19 дав вказівку секретареві сільської ради ОСОБА_21  скласти і включити в протокол № 10 десятої сесії Бухарівської сільської ради десятого скликання від 5 травня 2000 року питання розгляду про продовження йому виплати 70% надбавки  до посадового окладу. При цьому засуджений особисто підписав і скріпив печаткою вказане рішення і передав його в бухгалтерію для виконання.

    В поданій на вирок суду касаційній скарзі засуджений просить вирок суду скасувати, оскільки жодного з інкримінованих йому злочинів він не вчиняв. Надбавка до зарплати йому була встановлена рішенням сесії сільської ради в 1999 році, і його дію продовжено на 2000 рік  за рішення тієї ж ради від 5 травня 2000 року.

    Заслухавши доповідь судді , висновок прокурора, про залишення вироку суду без зміни, дослідивши доводи касатора та матеріали справи, судова колегія вважає що касаційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

    Висновок суду про винність засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, грунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна та всебічна оцінка.

    Так, свідок ОСОБА_21, секретар Бухарівської сільської ради, ствердила у суді, що вона, по вказівці ОСОБА_19 в травні 2000 року виготовила фіктивне рішення про продовження виплати йому 70% надбавки без розгляду цього питання на сесії сільради. Вказане рішення ОСОБА_19 підписав та скріпив пичаткою. Згодом, за усним ропор"ядженням ОСОБА_19 вона внесла в протокол № 10 сесії сільради від 5 травня 2000 року це рішення і виписку з нього передала в бухгалтерію для проведення нарахування 70% надбавки до зарплати.

    Із показань свідка ОСОБА_20 вбачається, що саме за рішенням  № 48 від 5 травня 2000 року ОСОБА_19 було нараховано надбавку до зарплати в сумі 1374 грн. 31 коп., з яких він фактично отримав 816 грн. 98 коп.

    Свідки ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, та ОСОБА_27 ствердили, що в 2000 році питання про встановлення надбавки до зарплати сільському голові на сесії сільської не ставилося і така йому не встановлювалася.

    За таких обставин суд першої інстанції правильно оцінив зібрані у справі докази та вірно кваліфікував дії ОСОБА_19 за ч.2 ст.165 та ч.2 ст.172 КК України.

    При обранні виду та міри покарання засудженому судом в повній мірі враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжуцють та пом"якшують його вину.

    Підстав для зміни вироку суду та пом"якшення покарання засудженому судова колегія не вбачає.

    На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 363,364 КПК України, судова колегія,-

                                       У Х В А Л И Л А :        

    Вирок Острозького районного суду від 25 грудня 2000 року відносно ОСОБА_19 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

    Головуючий:    

    Судді:

     конфіскацією всього майна належного йому на праві власності, за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією всього майно належного йому на праві власності, за ч.2 ст.140 КК України на два роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного йому на праві власності,  та на підставі, ст.42 КК України на п"ять років позбавлення волі  з конфіскацією всього майна належного йому на праві власності. У відповідності до ч.3 ст.42 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання невідбуте за вироком Кузнецовського міського суду від 26 червня 2000 року і остаточне покарання ОСОБА_28 призначено- шість років і шість місяців позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією всього майна належного йому на праві власності.

    ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_3, народжений в с.Глинне Рокитнівського району Рівненської області мешканець АДРЕСА_4, громадянин України, з неповносередньою освітою, неодружений, працюючий столяром ВАТ "Рівне-Азот, не судимий,

    - засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі. За ч.4 ст.81 КК України ОСОБА_30 виправдано.

    ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_4, народжений та житель АДРЕСА_5, громадянин України, з неповносередньою освітою, неодружений, працюючий, не судимий,

    - засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі.

    ОСОБА_32, ІНФОРМАЦІЯ_5, народжений та житель АДРЕСА_6,  громадянин України, з середньою освітою, неодружений, працює столяром ВАТ "Рівне-Азот"  не судимий,

    - засуджений за ч.2 ст.17 і 3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі.

    ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_6, народжений та житель АДРЕСА_7, громадянин України, З з неповносередньою освітою, неодружений, непрацює,  не судимий,

    -засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі.

    ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_7, народжений та мешканець АДРЕСА_8, громадянин України, з середньою освітою, одружений, працює сторожем ФГ "Кемпінг", не судимий,

    - засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.140 КК України на три роки позбавлення волі.

    ОСОБА_35, ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянин України, з вищою освітою, одружений, працюючий, не судимий,

    - засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі.

    ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_9, народжений та мешканець АДРЕСА_9, громадянин України, з середньою освітою, одружений, підприємець, не судимий,

    - засуджений за ч.2 ст.17 і ч.3 ст.81 КК України на три роки позбавлення волі. За ч.5 ст.19 і ч.4 ст.81 КК України ОСОБА_36 виправдвно.

    На підставі ст.46-1 КК України виконання вироку відносно засуджених ОСОБА_29, ОСОБА_31, ОСОБА_33, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_37 та ОСОБА_36 відстрочено на один рік з сплатою штрафу в доход держави в розмірі однієї тисячі гривень з кожного.

    Судом вирішено питання відносно речових доказів.

    За вироком суду, ОСОБА_28, за попереднім зговором з невстановленими слідством особами 8 березня 2000 року 0 1 год. із складу № 2 АТП ЗАТ Управління будівництва Рівненської АЕС м.Кузнецовськ таємно викрали 19 автошин R 206х508 на суму 9 573 грн. 72 коп.

     11 березня 2000 року о 1 год. ночі ОСОБА_28, ОСОБА_29, та ОСОБА_36 діючи за попереднім зговором, шляхом проникнення у вказане приміщення складу таємно викрали 30 автошин R 260х508 загальною вартістю 15 116 грн. 40 коп.

    17 березня 2000 року о 2 год. ночі ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_31, ОСОБА_33, ОСОБА_32, ОСОБА_38, ОСОБА_35 та ОСОБА_36 діючи за попереднім зговором вчинили замах на крадіжку названих автошин з того ж складу, але свій задум до кінця не довели оскільки були помічені охоронцями і з місця події зникли, а ОСОБА_35 був  затриманий на місці.

    В поданій на вирок суду касаційній скарзі, захисник-адвокат ОСОБА_39 не оспорюючи кваліфікації дій та вини засудженого ОСОБА_28 в інкримінованих йому злочинах, просить пом"якшити обрану міру покарання, оскільки суд не врахував того, що він хворіє на тяжкі хвороби, вчинив злочин в силу збігу тяжких особистих та сімейних обставин, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючих дружину та батька.

    Відносно інших засуджених, вирок суду не оскаржено та не внесено касаційне подання прокурора.

    Заслухавши доповідача, висновок прокурора про залишення вироку суду без зміни, дослідивши та перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що касаційна скагра до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

    Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_28 в інкримінованих йому злочинах грунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна і всебічна оцінка.

     Так, сам засуджений ОСОБА_28, як на попередньому слідстві так і в судовому засіданні вину свою у вчиненому визнав та  показав, що він дійсно, з невідомими йому особами, таємно викрав, шляхом проникнення в приміщення складу АТП ЗАТ Управління будівництва 19 автошин, які згодом продав ОСОБА_28 за 3500 грн., а 11 березня у такий же спосіб, знову ж з незнайомими йому людьми викрав 30 аналогічних автошин на суму 15 116 грн. 40 коп.Та вчинив замах на крадіжку, втретє, таких же автошин з тогож приміщення однак свій задум не довів до кінця оскільки був замічений охороною.

    Показання засудженого ОСОБА_28  узгоджуються з показаннями інших засуджених.

    Свідки ОСОБА_41 та ОСОБА_40 ствердили факт викрадення 49 автошин з складу РАЕС.

    Актом документальної ревізії встановлено кількість та вартість викрадених автошин (а.с.1 т.2).

    За таких обставин суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_28 за ч.4ст.81та ч.2 ст.17і ч.3 ст.82 КК України.

    При обранні виду та міри покарання засудженому ОСОБА_28, судом враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, обставини що пом"якшують та обтяжують його вину.

    Підстав для зміни вироку суду чи пом"якшення покарання засудженому судова колегія не знайшла.

    На підставі наведеного та керуючись ст.363, 364 КПК України, судова колегія,-

                                        У Х В А Л И Л А:

    Вирок Кузнецовського міського суду від 6 листопода 2000 року відносно ОСОБА_28 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_28 - без задоволення.

      Головуючий:

    Судді:

 того винн  Рівненської АЕС  ОСОБА_42 та ОСОБА_43, як на попередньому слідстві так і в судовому засіданні вину свою у вчиненні цілого ряду крадіжок колективного та індивідуального майна громадян та дали детальні показання про механізм їх вчинення.

    При проведенні відтворення обстановки та обставин події засуджені ОСОБА_42 та ОСОБА_43 добровільно розказали та показали на місці про механізм вчинених ними злочинів ( т.1 а.с. 33-39 ).

    Свідки ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46 ствердили факти крадіжок касавого апарата та хліба з кіоску потерпілого ОСОБА_47

    Потерпіла ОСОБА_48 підтвердила факт крадіжки продуктів, магнітофона та калькулятора з кафе "Молодіжне" 25 серпня 1998 року.

    Згідно акту документальної перевірки сума нестачі товаро-матеріальних цінностей по кафе "Молодіжне", після крадіжки, складає 966 грн. вартість магнітофона з приставкою становить 195 грн. ( т.1 а.с. 87-89).

    При обшуку у засуджненого ОСОБА_49 виявлено і вилучено калькулятор марки "Сітізен" (т.1 а.с.93).

    За протоколом виявлення і вилучення у Тимкова виявлено і вилучено магнітофон маяк з априставкою (т.1 а.с.92).

    Потерпілий ОСОБА_50 ствердив факт викравдення його індивідуального майна шляхом проникнення в сарай на загальну суму 280 грн.

    Відповідно до протоколу обшуку, по місцю проживання ОСОБА_42, вичявлено і вилучено калькулятор "Шарп", жіночий годинник "Зоря", журнальний столик.

    Потерпілий козел ствердив факт викрадення у вересні 1998 року з належного йому гаража мотоцикла марки "Їж - Планета -3К" н.з дн НОМЕР_1 та двох телескопічних вудочок.

    З показань свідка ОСОБА_46 вбачається, що він також приймав участь у крадіжці мотоцикла та вудочок разом з ОСОБА_42 та ОСОБА_43.

    З показань свідка ОСОБА_51 встановлено, що 8 вересня 1998 року з приміщення кафе "Транзит" було вчинено крадіжку товаро-матеріальних цінностей на 578 грн.

    При проведенні обшуку у засудженого ОСОБА_49 виявлено і вилучено магнітофон " Кансаї", який був викрадений з кафе "Транзит"( т.1 а.с.с 92).

    Потерпіла ОСОБА_52 підтвердила факт крадіжки товаро-матеріальних цінностей із кафе "Мрія с.Гранітне де вона працювала.

    За пртоколом виявлення і вилучення поблизу с.Гранітне виявлено частину товарів викрадених із кафе "Мрія" (т.1 а.с. 256-258).

    Відповідно до акту документальної ревізії недостача в кафе "Мрія" становить 688 грн. 98 коп.

    За таких обставин суд першої інстанції вірно оцінив зібрані у справі докази та правильно кваліфікував дії засуджених.

    При обрання виду та міри покарання судом в повній мірі втаховано вимоги стї39 КК України.

     Підстав для зміни вироку суду та пом"якшення покарання засудженим судова колегія не вбачає.

    На підставі наведеного та керуючись ст., ст. 363,364 КПК України, судова колегія,-

                                        У Х В А Л И Л А :

     Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 25 вересня 2000 року відносно ОСОБА_42 та ОСОБА_43 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_42 та ОСОБА_43 - без задоволення.

        Головуючий:

        Судді:

 юі   . .!обшуку у  оказань самого засудженого, вбачається, що після звільнення з місць позбавлення волі йому був встановлений адміннагляд та оголошено обмеження піднаглядного. Однак грошей їздити на відмітку в райвідділ міліції в нього не було і на початку грудня 1999 року він самовільно залишив місце свого проживання і виїхав до свого брата в с.Більчаки Березнівського району, щоб уникнути адміннагляду.

         Свідки ОСОБА_53 та ОСОБА_54 в суді пояснили, що засуджений після звільнення з місць позбавлення волі проживав з ними у квартирі, а на початку вересня 1999 року пішов з дому і з цього часу вони його не бачили. Про встановлені ОСОБА_55 обмеження він і вони знали.

    Свідок ОСОБА_56 показав у суді, що перевіряв засудженого за місцем проживання, але з вересня 1999 року його вдома не було.

    З постанови Рівненського районного суду від 23 березня 1999 року вбачається, що засудженому встановлено адміністративний нагляд на 12 місяців \а.с.9\.

    Постановою начальника Рівненського РВ УМВСУ в Рівненській області від 20 травня 1999 року встановлено чотири види обмежень піднаглядному ОСОБА_55 , серед яких заборонено виїзд за межі Рівненського району без дозволу керівництва Рівненського РВ УМВСУ ( а.с. 10 ).

    З рапортів чергового та дільничих інспекторів Рівненського райвідділу міліції вбачається, що ОСОБА_55 дійсно був відсутній по місцю свого проживання та незявлявся на реєстрацію (а.с. 13-30).

    За таких обставин суд першої інстанції правильно оцінив зібрані у справі докази та вірно кваліфікував дії ОСОБА_55 за ч.2 ст.196-1 КК України.

    Що стосується покликання засудженого у скарзі на те що він необгрунтовано засуджений за сукупністю двох останніх вироків то такі є безпідставні, оскільки ухвалою судової колегії в кримінальних справах Рівненського обласного суду від 3 жовтня 2000 року вирок Корецького районного суду від 29 червня 2000 року відносно ОСОБА_55 скасовано, а справа направлена на додаткове розслідування.

    При обранні виду та міри покарання засудженому, судом враховано характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини що пом"якшують та обтяжують його вину.

    Підстав для зміни вироку суду та пом"якшення покарання засудженому судова колегія не знайшла.

    На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 363, 364 КПК України судова яколегія,-

                              У Х В А Л И Л А :

    Вирок Рівненського районного суду від 21 вересня 2000 року відносно  ОСОБА_55 залишити без зміни, а ксаційну скаргу засудженого - без задоволення.

    Головуючий:

    Судді:

к.ОСОБА_57, ІНФОРМАЦІЯ_10, народжена в с.Пасіки,  мешканка с.Теслугів Радивилівського району, Рівненської області, громадянка України, українка, з середньою освітою, одружена, на утриманні одна неповнолітня дитина, техпрацівниця Теслугівської середньої школи, не судима,

    - засуджена за ч.2 ст.229-3 КК України із застосуванням ст.44 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі у виправно-трудовій колонії загального режиму з конфіскацією 1\2 частини майна, належного їй на праві власності.

    За вироком суду, ОСОБА_57 на протязі траня- червня 2000 року на своїй присадибній ділянці, що в с.Теслугів Радивилівського району, незаконно посіяла та вирощувала 1065 рослин снотворного маку.

    В поданих на вирок суду касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі засудженої, не оспорюючи вини та кваліфікації, ставиться питання про зміну вироку суду та пом"якшення покарання ОСОБА_57 Вважають, що суд не суд не в достатній мірі врахував те, що засуджена щиро розкаялася у вчиненому, судиться вперше, за місцем праці та проживання характеризується позитивно, має на утриманні одну неповнолітню дитину, а тому просять обрати їй покарання не пов"язане з позбавленням волі.

    Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора про задоволення касаційного подання та касаційної скарги і обрання засудженій покарання не пов"язаного з позбавленням волі, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи касаторів, судова колегія прийшла до висновку, що касаційні подання та скарга підлягають до задоволення частково.

    Висновок суду про винність ОСОБА_57 в інкримінованому ій злочині гунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна і всебічна оцінка.

    Сама засуджена, як на попередньому слідстві так і в судовому засіданні вину свою у вчиненому визнала повністю та пояснила, що вона дійсно посадила та вирощувала рослини маку для отримання зерен та використання в кулінарних цілях.

    Факт вирощування ОСОБА_57  1065  рослин снотворного маку на городі, за місцем проживання ствердили у суді свідки ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60

    Згідно протоколу огляду господарства ОСОБА_57 кількість вирощуваного нею снотворного маку становить 1065 рослин (а.с.3-5).

    При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_57 добровільно розказала та показала на місці про маханізм вчинення нею даного злочину (а.с. 19) .

    За висновком фізико-хімічної експертизи вилучені у засудженої рослини є снотворним маком (а.с.23-24).

    При таких обставинах, суд вірно оцінив зібрані у справі докази та правильно кваліфікував дії засудженої за ч.2 ст.229-3 КК України, як незаконний посів та вирощування снотворного маку в кількості, що перевищує 500 рослин.

    Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_57 суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини, що пом"якшують відповідальність засудженої і зокрема: чистосердечне розкаяння у вчиненому, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, перша судимість, виключно позитивна характеристика, складне матеріальне становище, тому з врахуванням наведеного судова колегія вважає за можливе застосувати ст.45 КК України, умовне засудження.

    З врахуванням матеріального стану засудженої, судова колегія вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_57 ст.44 КК України і зменшити розмір штрафу, передбачений при застосуванні ст.45 КК України.

    Керуючись ст. ст. 363,364 КПК України, судова колегія,-

                                У Х В А Л И Л А :

    Касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженої задоволити.

    Вирок Радивилівського районного суду від 7 вересня 2000 року відносно ОСОБА_57 змінити.

    На підставі ст.45 КК України із застосуванням ст.44 КК України вважати ю засудженою ОСОБА_57 за ч.2 ст.229-3 КК України до міри покарання визначеної судом умовно з іспитовим строком один рік із сплатою 170 гривень штрафу без конфіскації майна.

    ОСОБА_57 з під варти звільнити негайно.

     В решті вирок суду залишити без зміни.

    Головуючий:

    Судді:

му з конфіскацією 1\2 частини майна, належного йому на праві власності.    

ави  та доводи касаційних скарг,  судова колегія вважає, що касаційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.

    Висновок суду про винність ОСОБА_61 та ОСОБА_62 у вчиненні зазначених у вироку злочинів грунтується на перевірених у суді доказах, яким дана повна і всебічна оцінка.

    ОСОБА_61 та ОСОБА_62 в ході попереднього слідства і в судовому засіданні визнали себе винними у вчиненні ними крадіжок колективного майна з проникненням у приміщення з різних підприємств та кафе  с.Смордва Млинівського району і дали показання про обставини цих крадіжок, які узгоджуються з вироком по справі.

    Об"єктивно показання засуджених стверджуються іншими доказами по справі.

    При проведенні відтворення обстановки та обставин події засуджені добровільно розказали та показали на місці про механізм вчинення ними крадіжок майна шляхом проникнення в приміщення складу  та тракторної бригади КСП "Світанок", дитячого садка та кафе села Смордва Млинівського району (а.с 37-44 т.2).

    Кількість та вартість викрадених засудженими товаро-матеріальних цінностей стверджується актами інвентаризації проведеними на підприємствах після вчинення крадіжок (а.с. 200-204 т.1).

    При таких обставинах суд першої інстанції правильно оцінив зібрані по справі докази і вірно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_61 та ОСОБА_62 за ч.3 ст.81 КК України.

    Обираючи вид та міру покарання суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності  вчинених  ОСОБА_61 та  ОСОБА_62 злочинів, обставини справи, що пом"якшують їх відповідальність і призначив ОСОБА_61 мінімальне покарання передбачене законом за вчинений ним злочин, а ОСОБА_62 нижче мінімальної межі.

    Підстав  для зміни вироку суду та пом"якшення покарання засудженим судова колегія не знайшла.

    На підставі наведеного та керуючись ст.ст.363,364 КПК України судова колегія,-

                                         У Х В А Л И Л А :

    Вирок  Млинівського районного суду від 3 липня 2000 року відносно ОСОБА_61 та  ОСОБА_62 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_61 і ОСОБА_62 та захисників-адвокатів ОСОБА_65 і ОСОБА_66 - без задоволення.                                

    Головуючий:

    Судді:

    Цією постановою справу про обвинувачення ОСОБА_67 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 229-3 ч.2, 229-1 ч.2  КК України і ОСОБА_68 - у вчиненні злочину передбаченого ст.229-1 ч.2 КК України, повернуто на додаткове  розслідування.

             ОСОБА_67  обвинувачуеться  в незаконному посіві та вирощуванні снотворного маку  з метою збуту, придбанні  макової соломки та  в збуті наркотичних засобів у великих розмірах, а ОСОБА_69  у пособництві незаконного зберігання зметою збуту, а також збуті  наркотичного засобу у великих розмірах .                                                     За висновком слідства  ОСОБА_67  весною 1997 року на власній присадибній ділянці в с. Вовкошів Гощанського району  незаконно посіяла та вирощувала снотворний мак з метою збуту макової соломки, а 23 лютого  1999 року збула  3 кг. 640 гр. макової соломки ОСОБА_70 та ОСОБА_71  за 210 грн.  ОСОБА_68  обвинувачується у паособництві ОСОБА_67 у вчиненні  збуту наркотичних засобів у великих розмірах .                            

                           В окремому поданні прокурора поставлено    питання про скасування  цієї постанови й направлення справи на новий розгляд  із-за необгрунтованості повернення справи на додаткове  розслідування.                                                                                                                            .