Справа № 2-951/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

29 січня 2010 року                                                                                   м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Бовчалюк З.А.

при секретарі Захаровій Н.А.

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся  в суд  з позовом до відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Свій позов мотивує тим,  що працює  різальником картонно-паперового цеху в відкритому акціонерному товаристві «Луцький картонно-руберойдовий комбінат».  Починаючи з  1 січня 2009 року  відповідач не виплачує йому заробітну плату. Станом на 1 жовтня  2009 року заборгованість по заробітній платі становить   3382, 05 гривень.

Враховуючи наведене просить стягнути з відповідача нараховану та невиплачену заробітну плату за період з 1 січня 2009 року по 1 жовтня 2009 року  в сумі 3382,05 гривень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з‘явився, подав суду заяву, в якій просив справу слухати у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до  часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з  довідки № 374  від 08 жовтня 2009 року, ОСОБА_2  працює на  ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» робітником  виробничих лазень  з 28.03.1994 року.

Відповідно до довідки, виданої  позивачу,   заборгованість  підприємства, а саме оплата часу за простій станом на 17.12.2009 року становить  3089, 43   гривень.

Згідно ст.. 115 КЗпП України з аробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст..1, ст.2 Закону України «Про оплату праці», ст.. 94 КЗпП України  заробітна плата (оплата праці) - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Основна заробітна плата, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно ст.. 115 КЗпП України з аробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Таким чином, оплата часу за простій є різновидом заробітної плати.

Відповідно до ст. 113 КЗпП  час простою не з вини працiвника оплачується з розрахунку не нижче вiд двох третин тарифної ставки встановленого працiвниковi розряду (окладу).  

Проаналізувавши зібрані  та досліджені в  судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить  до висновку, що з  ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» слід стягнути  в користь  ОСОБА_1  заборгованість по заробітній платі  в сумі  3089 гривень 43 копійки.

Відповідно до  вимог  ч.3 ст. 88 та  ч.3 ст. 81  ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в  сумі 51 гривня та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць  слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218, п.2 ч.1 ст. 367  ЦПК України, ст.ст. 47, 94, 113, 115, 116 КЗпП  України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

    Стягнути  відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» в користь ОСОБА_1    нараховану та невиплачену заробітну плату  в сумі  3089 (три тисячі вісімдесят дев’ять)  гривень 43 копійки.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»  в доход держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»   120 ( сто двадцять) гривень витрат з інформаційно – технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом  цивільних справ.

В решті  позову – відмовити.

Допустити   негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя

Луцького міськрайонного суду                         ОСОБА_3