УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО  СУДУ

ЗАКАРПАТСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 липня 2006 року                                                                       м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - Гошовського Г.М., суддів - Дідика В.М., Кондора Р.Ю., з участю прокурора ФрицюкВ.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 11 листопада 2005 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,       уродженець                   та      мешканець       м.

Дніпропетровська, АДРЕСА_1, громадянин України, освіта середня спеціальна, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий

засуджений за ч. 1 ст. 70 КК України 1960 року в редакції Закону України від 17 травня 2001 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з контрабандою та порушення митних правил» на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 45 КК України 1960 року ухвалено не виконувати щодо Роговського це покарання, якщо він протягом іспитового строку в 3 роки не вчинить нового злочину, сплатить в доход держави 510 грн. і зразковою поведінкою виправдає виявлене йому довір'я.

На підставі п. «б» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 5 травня 2001 року ОСОБА_1 звільнений від відбування прйзначеного покарання.

Ухвалено: запобіжним заходом ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд; речові докази: 14 легкових автомобілів звернути в доход держави; документи: 14 митних декларацій форми МД-7, 14 доручень на право керування транспортними засобами, 14

Справа: № 11-479/2006

Катєгорія:11

Головуючий у першій інстанції: Домніцький в.в.

доповідач: Гошовський г.м.

дублікатів цих доручень, копії рахунків - фактур, копії документів, що засвідчують особу підсудного - зберігати в справі.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він протягом вересня 2000 - червня 2001 року контрабандним шляхом перемістив з Словаччини через митний пост «Ужгород» та з Угорщини через митний пост «Тиса» в Україну 14 легкових автомобілів іноземного виробництва на загальну суму 2 771 810 грн. шляхом надання митним органам як підстави для їх переміщення документів, які містили неправдиві дані щодо власників транспортних засобів.

Зокрема, кожного разу ОСОБА_1 як підставу для переміщення автомобілів надав митним органам свідоцтва про їх реєстрацію на території Словаччни, відповідно до яких їх власниками значилися громадяни України мешканці м. Дніпропетровськ, доручення від останніх на право керування транспортними засобами. При кожному переміщенні автомобілів ОСОБА_1 згідно митних декларацій МД - 7 брав на себе зобов'язання доставити протягом 5 днів ці транспортні засоби до Дніпропетровської регіональної митниці.

Між тим, ОСОБА_1 автомобілі до Дніпропетровської регіональної митниці не доставляв, передавав їх невстановленим слідством особам, і, як встановлено судом, транспортні засоби не належали особам, від імені яких були видані доручення на право керування ними і вказаних у свідоцтвах про реєстрацію, після чого автомобілі реєструвались в органах ДАІ на ім'я інших громадян України та юридичних осіб.

В апеляції захисник ОСОБА_2, не оспорюючи винність підсудного у вчиненні злочину та правильність юридичної оцінки його дій, порушує питання про зміну вироку в частині вирішення питання про речові докази. Вказує, що суд першої інстанції неправильно вирішив долю автомобіля марки Даймлер СНК. 220, звернувши його в доход держави, оскільки такий підлягав поверненню його законному володільцю, яким є ЗАТ «Страхова група» ТАС».

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який вважав, що питання про речові докази у вироку вирішено правильно, обговоривши доводи апеляції, перевіривши справу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що на момент її розслідування, розгляду в суді першої інстанції та постановлення вироку автомобіль марки Даймлерг СНК 220, № кузова НОМЕР_1, зареєстрований був в МРЕВ -6 м. Кива за ЗАТ «Страхова група «ТАС», яке згідно реєстраційних документів рахується власником автомобіля і на даний час (т.13 а.с. 37).

Санкція ч.1  ст. 70 КК України 1960 року в редакції, за якою ОСОБА_1

засуджений, не передбачала додаткового покарання у вигляді конфіскації в доход держави предметів контрабанди, отже при вирішенні долі речових доказів суд повинен був керуватися відповідними нормами кримінально - процесуального закону.

Зокрема, правила вирішення питання про речові-докази-у-кримінальній справі визначені в ст. 81 КПК України, відповідно до пункту 5 частини 1 якої гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям.

Передані у власність держави вони можуть бути лише в тому випадку, якщо їх законних володільців не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Законність набуття ЗАТ «Страхова група «ТАС» права власності на автомобіль марки «Даймлер СНК 220» ніким не оспорюється, даних про існування судового рішення щодо незаконності його набуття цією юридичною особою в кримінальній справі немає.

Отже, ЗАТ «Страхова група «ТАС» відповідно до закону вважається законним володільцем автомобіля марки «Даймлер СНК 220». В зв'язку з цим, автомобіль на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 КПК України підлягає поверненню цьому товариству.

Керуючись ст. ст. 366, 367 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

апеляцію захисника ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 11 листопада 2005 року змінити.

Речовий доказ - автомобіль марки «Даймлер СНК 220», № кузова НОМЕР_1 повернути його законному володільцю - ЗАТ «Страхова група «ТАС» (м. Київ), заборону на зняття його з обліку за місцем реєстрації зняти.

В решті вирок залишити без змін.