Справа № 2-1530/09                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 березня 2009 року                                                    Жовтневий районний суд

                                                        м. Дніпропетровська

У складі:    

головуючого         – судді Мазниці А.А.

    При секретарі         – Нікітіні С.П.

За участю:

Представника позивача     – ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

    У жовтні 2008 року позивачка звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеною позовною заявою. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю сторін, що сталася 15.09.2007 р. на перехресті пр. ім. Гагаріна та вул. Ак. Лазаряна у м. Дніпропетровську з вини відповідача, належний позивачці автомобіль Тойота RAV-4, д/н НОМЕР_1, отримав технічні пошкодження. Тим самим позивачці була заподіяна матеріальна та моральна шкода. На підставі викладеного просила суд стягнути з відповідача на її користь 21.230, 66 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 5.000, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

    У судовому засіданні представник позивачки заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав. Також під час розгляду справи були уточнені анкетні дані позивачки у зв’язку з вступом її до шлюбу та зміною прізвища (а.с. 22).

    Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час його проведення був повідомлений належним чином (а.с. 28), що є підставою для вирішення справи без його участі в заочному порядку.

    Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

    Судом встановлено, що 15.09.2007 р. мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю сторін. Близько 14:10 годин зазначеного дня відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_2, на перехресті пр. ім. Гагаріна та вул. Ак. Лазаряна у м. Дніпропетровську в порушення вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху України не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого відбулося зіткнення його автомобіля з автомобілем Тойота RAV-4, д/н НОМЕР_1 , що належить позивачці і знаходився під її керуванням, стоячи без руху у попутному для автомобіля відповідача напрямку.

    Фактичні обставини спірної ДТП, а також наявність вини ОСОБА_3 в її скоєнні, встановлені постановою Нікопольського міськрайсуду Дніпропетровської обл. від 01.10.2007 р. у справі № 3-15855/07, якою відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 9), а отже відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України є преюдиційно встановленими і не підлягають доказуванню.

    Розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачці внаслідок спірної ДТП, відповідно до висновку спеціаліста (а.с. 13-16) склав 20.730, 66 грн., за складання висновку було сплачено 500, 00 грн. (а.с. 12).

    Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить висновку про те, що вони врегульовані положеннями ст. ст. 22, 1167, 1187, 1188 ЦК України.

    Так, відповідно до ч. ч.  1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

    Ст. 1188 ЦК України визначений порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до якого шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

    Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, окремо зазначених в законі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Такими збитками вважаються зокрема витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Враховуючи, що спірна ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_3, суд доходить висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з нього на користь позивачки суми у розмірі 20.730, 66 грн. у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди. Також підлягають задоволенню на підставі ст. 22 ЦК України позовні вимоги в частині відшкодування за рахунок відповідача витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 500, 00 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного. Не викликає сумніву, що внаслідок спірної ДТП позивачці була заподіяна певна моральна шкода, що виразилася у стражданнях та переживаннях, а також життєвих незручностях, пов'язаних з пошкодженням і неможливістю нормальної експлуатації належного їй автомобіля,  необхідністю докладання додаткових зусиль до організації свого життя, у тому числі для ремонту автомобіля, звернення до суду за захистом свого права. Разом з тим, суду не надані будь-які докази, що об'єктивно свідчили б про істотність заподіяної їй моральної шкоди і настання внаслідок спірного ДТП суттєвих негативних наслідків для її психологічного та фізичного стану. З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги у відповідній частині такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 1.500, 00 грн. Сума відшкодування визначена судом з урахуванням характеру та тривалості заподіяних позивачці страждань, переживань та незручностей, а також характеру дій відповідача, який на протязі тривалого часу ухиляється від відшкодування заподіяної позивачці шкоди.

    Відповідно до ст. 79, 84, 88  ЦПК України понесені позивачкою судові витрати (а.с. 2-4, 10) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 1167, 1187, 1188  ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 23.481, 47 грн. (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 47 коп.) , у тому числі 21.230, 66 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 1.500, 00 у відшкодування моральної шкоди, 750, 81 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                     А.А. Мазниця