Справа № 2- 795/10

Л У Ц Ь К И Й   М І С Ь К Р А Й О Н Н И Й    С У Д   В О Л И Н С Ь К О Ї    О Б Л А С Т І

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

26 січня 2010 року                             м.Луцьк    

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Бовчалюк З.А.

при секретарі Захаровій Н.А.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника  відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до товариства «М.Ж.К.» про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до товариства «М.Ж.К.» про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Свій позов мотивує тим, що 05 вересня 2008 року звернулась до відповідача з заявою  про посвідчення довіреності від 03 вересня 2008 року для представника   в суді її інтересів. У посвідченні  довіреності товариство «М.Ж.К.» їй відмовило. Вважає такі дії відповідача  незаконними та такими що суперечать діючому законодавству. Крім того, зазначає, що  незаконними діями відповідача їй було заподіяно моральну шкоду, яка  полягає у душевних переживаннях та стражданнях, оскільки в зв’язку з терміновою необхідністю посвідчення довіреності  змушена була звернутись до  приватного нотаріуса та понести в зв’язку з цим   витрати.

Враховуючи наведене, просить визнати дії товариства «М.Ж.К.»  щодо відмови позивачу у посвідченні довіреності від  03 вересня 2008 року на представництво інтересів у цивільному процесі  та зобов’язати відповідача  посвідчити довіреність, також стягнути заподіяну моральну шкоду в сумі  5000 гривень та  понесені  витрати на правову допомогу в умі 2000 гривень.

В судовому засіданні позивач та представник позивача вказували, що зменшують позовні вимоги та просять просить визнати дії товариства «М.Ж.К.»  щодо відмови позивачу у посвідченні довіреності від  03 вересня 2008 року на представництво інтересів у цивільному процесі  та зобов’язати відповідача  посвідчити довіреність, також стягнути заподіяну моральну шкоду в сумі  5000 гривень. Вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 2000 гривень  не підтримували.

Представник відповідача  в судовому засіданні позов не визнав та заперечував відносно його задоволення. Стверджує, що позивачем не вірно трактується ст. 42 ЦПК України, покликається на лист Міністерства юстиції України від 30.03.1999 року, відповідно до якого вчинення нотаріальних дій житлово-експлуатаційними організаціями не допускається.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового  задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що  03  вересня 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулась до товариства «М.Ж.К.»  з проханням посвідчити довіреність на представництво її інтересів  у цивільному процесі. При цьому позивачем було підготовлено текст такої довіреності.

Листом  товариства «М.Ж.К.»  від 12 вересня 2008 року ОСОБА_1  у посвідченні довіреності  було відмовлено з покликанням на Закон України «Про нотаріат» відповідно до якого посвідчення заповітів і доручень , прирівняних до нотаріальних покладається на посадових осіб , вказаних в статті 40 даного Закону. .

Відповідно  до ч.2 ст. 42 ЦПК України довіреність фізичної особи повинна  бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель  працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Довіреність – це спеціальний документ, який надає право на здійснення процесуальних дій та ведення будь-яких цивільних справ або ведення певної справи, на здійснення певної процесуальної дії.

Як правило, останню посвідчують, як і інші документи, нотаріуси. Проте, враховуючи соціальне становище певних категорій громадян, не кожен може за посвідчення довіреності сплатити  певну грошову суму. А тому цивільним процесуальним кодексом передбачено можливість посвідчувати довіреності на ведення справи в суді за місцем проживання особи .

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом по зору та її прибутки складаються лише з пенсії, яку вона отримує. А тому, вона у зв’язку з скрутним матеріальним становищем змушена була звернутись в ТзОВ «М.Ж.К.», яке обслуговує будинок по вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, 7, в якому вона проживає, для посвідчення довіреності.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що ТзОВ «М.Ж.К.» безпідставно відмовило ОСОБА_1 в посвідченні довіреності на представництво її інтересів в суді , порушивши її право, передбачене ст.. 42 ЦПК України, а тому такі дії товариства слід визнати незаконними.

При цьому, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на викладенні в листі від 26.04.1999 року за № 17-33-30 роз’яснення Міністерства юстиції України щодо неможливості вчинення нотаріальних дій житлово-експлуатаційними організаціями , оскільки такі були зроблені ще до набрання чинності ЦПК України. Окрім того, згідно  ст. 8 ЦПК України суд вирішує  справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом з тим, в частині вимог позивача щодо зобов’язання ТзОВ «М.Ж.К»  посвідчити довіреність від 03 вересня 2008 року на представництво інтересів в цивільному процесі слід відмовити з наступних підстав.

Як пояснила в судовому засіданні позивач, після відмови ТзОВ «М.Ж.К»  посвідчити довіреність від 03 вересня 2008 року на представництво інтересів в цивільному процесі вона звернулась до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу  ОСОБА_4, яка і посвідчила їй таку довіреність .

З дослідженої в судовому засіданні довіреності від 15.09.2008 року вбачається, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 представляти її інтереси в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, судах  та ін.  з усіма правами , що передбачені законом позивачу, відповідачу , третій особі і потерпілому. Дана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу  ОСОБА_4  та зберігає чинність до 15.11.2011 року.

З врахуванням наведеного на думку суду, ОСОБА_1 реалізувала своє право на представництво її інтересів іншою особою, посвідчивши відповідну довіреність у нотаріуса, а відтак потреба у посвідченні довіреності ТзОВ «М.Ж.К» відпала. Крім того, ОСОБА_1 просить суд зобов’язати ТзОВ «М.Ж.К» посвідчити довіреність датовану 3.09.2008 роком, тобто за спливом тривалого проміжку часу. Позивач не позбавлена можливості звернутись у випадку необхідності до ТзОВ «М.Ж.К» з клопотанням про посвідчення такої довіреності.

На думку суду, не підлягає до задоволення вимога позивачів про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000 грн., оскільки спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а також при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Діючим законодавством  відшкодування моральної шкоди у правовідносинах, які виникли між сторонами, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 42, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218  ЦПК України, на підставі ст.ст.1000, 1167 Цивільного кодексу, суд  

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії товариства «М.Ж.К» щодо відмови ОСОБА_1 у посвідченні довіреності від 03 вересня 2008 року на представництво інтересів у цивільному процесі.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                     З.А. Бовчалюк