Справа № 22ц-1038/2006 Головуючий у першій інстанції - Філатова Л.Б.
Категорія - цивільна Доповідач - Квач М.О.
УХВАЛА
Іменем України
19 липня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Іваненко Л.В.
суддів Квача М.О., Страшного М.М.
при секретарі Біляєвій Т.Д.
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області на рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 12 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області про стягнення грошової винагороди та моральної шкоди,-
УСТАНОВИВ:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області про стягнення 3985 грн. 70 коп. винагороди, індексації з суми винагороди та 1699 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що з січня 2001 року по червень 2005 року він працював спочатку у Варвинському, а потім у Прилуцькому відділах державної служби охорони УМВС і відповідно до наказу Головного управління Державної служби МВС України від 12 вересня 2002 року №261 та листа відповідача від 24 вересня 2002 року з публічною обіцянкою винагороди за пошук замовників послуг охорони, він вжив заходи по пошуку об"єктів, в зв"язку з чим з його сприяння були укладені договори між відповідачем та ЗАТ "Прогрес" 1 серпня 2003 року, з СТОВ "Агропромсервіс" 1 вересня 2004 року, з СТОВ "Світанок" на період з 15 вересня по 15 жовтня 2004 року, проте обіцяну винагороду - 5% від сум укладених договорів, що становить суму позову, служба охорони відмовилась йому виплатити, а тому йому заподіяна матеріальна та моральна шкода.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12 травня 2006 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3157 грн. 40 коп. винагороди та судові витрати, а в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови в позові про стягнення моральної шкоди скасувати, посилаючись на те, що невиплатою йому винагороди була йому заподіяна і моральна шкода, а суд даної обставини не взяв до уваги.
В апеляційній скарзі Відділ Державної служби охорони просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в позові, посилаючись на те, що суд безпідставно стягнув 3157 грн. 40 коп. винагороди, оскільки позивач пошуку і прийняття під охорону нових об"єктів не проводив, що являлось підставою для виплати йому 5% винагороди, відповідно до Наказу №261 від 12 вересня 2002 року.
. Вислухваши суддю-доповідача, пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд знаходить, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без зміни з таких підстав.
По справі встановлено, що з січня 2001 року по червень 2005 року ОСОБА_1 працював спочатку у Варвинському, а потім у Прилуцькому відділі Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області.
Наказом Головного управління Державної служби охорони при МВС України за №261 від 12 вересня 2002 року запроваджено постійне гарантоване стимулювання розширення сфери та обсягу послуг, що надаються підрозділами служби охорони суб"єктам господарювання, та визначено розміри такого стимулювання. Зокрема, п. 1.2.1 вказаного Наказу встановлено, що при умові укладення тимчасових договірних відносин по охороні об'єктів, що обумовлюється договором на виконання разових робіт (термін договору до трьох місяців) грошова винагорода виплачується у розмірі 5 відсотків від загальної суми по договору (без ПДВ).
За сприяння ОСОБА_1, було укладено договори між ВДСО при Варвинському РВ УМВС та ЗАТ "Прогрес" від 1 серпня 2003 року про охорону об"єкту на три місяці на суму 16566 грн., а також з СТОВ "Світанок" про охорону об"єктів у період з 15 вересня по 15 жовтня 2004 року на суму 31423 грн. та з СТОВ "Агропромсервіс" про охорону об"єктів з 1 вересня по 1 листопада 2004 року на суму 31725 грн.
Про сприяння ОСОБА_1 в укладенні вказаних договорів на зазначені суми свідчать довідки ЗАТ "Прогрес", СТОВ "Світанок" і "Агропромсервіс" (а.с. 10-12).
Наказом начальника ВДСО в області від 26 серпня 2003 року ОСОБА_1 за сприяння в укладенні договору з ЗАТ "Прогрес" була виплачена винагорода в сумі 500 грн.
Наказом відповідача від 4 листопада 2004 року ОСОБА_1 за надання заявок на укладення договорів із СТОВ "Світанок"'та "Агропромсервіс" було виплачено по 150 грн. за кожну заявку.
Що ж стосується виплати ОСОБА_1 5% винагороди, яка передбачена наказом Головного управління Державної служби охорони №261 від 12 вересня 2002 року, то відповідач від її виплати безпідставно відмовився, а тому суд, виходячи із сум 31423 грн. та 31725 грн., перерахованих товариствами "Світанок" та "Агропромсервіс" службі охорони, обгрунтовано стягнув з відповідача на його користь 3157 грн. 40 коп. винагороди, що й складає 5 відсотків. Виходячи із умов укладених договорів та довідок СТОВ "Світанок" та "Агропромсервіс" (а.с. 11, 12) в зазначені суми ПДВ не увійшли. Відповідач не надав суду відповідних доказів чи розрахунків про те, що в зазначені суми увійшов податок на додану вартість, а тому апеляційний суд не може погодитись з голослівними доводами відповідача, що винагорода в сумі 3157 грн. 40 коп. визначена позивачу з врахуванням і сум ПДВ.
Апеляційний суд також не може погодитись і з доводами відповідача і в тій частині, що 5 відсотків винагороди виплачується лише у випадку пошуку нових об'єктів. Як вбачається з зазначеного наказу №261 від 12 вересня 2002 року, така умова в ньому відсутня.
Зважаючи на такі обставини справи, апеляційний суд не знаходить підстав для скасуванння рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача 5 відсотків винагороди.
Судове рішення являється правильним і в частині відмови ОСОБА_1 в позові про стягнення моральної шкоди, оскільки він не надав відповідних доказів про заподіяння йому такої шкоди і такі докази відсутні в матеріалах справи.
В частині неоскаржуваного рішення суду про відмову ОСОБА_1 в позові про стягнення 5 відсотків винагороди за сприяння ним в укладенні договору з ЗАТ "Прогрес", то і в цій частині воно являється правильним, оскшьки йому була виплачена відповідачем вказана винагорода.
Судове рішення відповідає матеріальному та процесуальному праву, а тому відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області відхилити, а рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 12 травня 2006 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: