Справа  № 2-493/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2009 року                                     Ананьївський районний суд Одеської області

у складі:  головуючого судді              -  Скуртова М.І.

                 при секретарі                       -  Чернієнко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ананьєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином,

УСТАНОВИВ:

       Позивач звернулася до суду з позовом в якому посилається зазначає, що 23 грудня 2008 року неповнолітній ОСОБА_3, який доводиться сином відповідачці,  спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скоїли крадіжку належної їй кобили віком 8 років, вагою 650 кг. По факту крадіжки проти них була порушена кримінальна справа за ст. 185 ч.3 КК України.

       Згідно вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 18 серпня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було визнано винними в скоєні вказаного злочину та засуджено, відносно ж ОСОБА_5 матеріали були виділені в окреме провадження органами досудового слідства.

       ОСОБА_1 посилається на те, що діями винних осіб їй було завдано матеріальної шкоди на суму 5000 гривень. Позбавлення коня суттєво ускладнило уклад її життя, а також враховуючи те, що вона та члени родини були дуже прихильні до тварини, яку ростили від самого народження, тому вважає що діями винних осіб їй було завдано моральної шкоди, котру оцінює в 4000 гривень. Позивач вказує, що ОСОБА_4 відшкодував завдану ним матеріальну шкоду в розмірі 2000 гривень та моральну в розмірі 1000 гривень.

       Однак завдана шкода відшкодована не в повному обсязі, так як матір ОСОБА_3 ухиляється від сплати, а тому просить стягнути з неї по 3000 гривень в рахунок відшкодування як матеріальної так і моральної, в зв’язку з чим звернулась до суду.

       При розгляді справи позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та разом з тим пояснила, що частина завданої шкоди вже відшкодована одним із засуджених, а тому невідшкодовану частину просить стягнути з відповідачки, оскільки де знаходиться ще один співучасник злочину не знає, а тому не має змоги до нього звернутись з позовом. Розповіла також, що кобила, яку викрали була жеребною, в зв’язку з чим її вартість значно більша ніж 5000,00 гривень.                    

       Відповідач позов визнала частково, при цьому пояснила, що ніякого майна у її сина немає, згодна відшкодувати завдану шкоду, однак  не в такому обсязі, оскільки злочин було вчинено трьома особами, а тому вони повинні нести відповідальність пропорційно. Крім того просить врахувати те, що на її утриманні є ще двоє неповнолітніх дітей.  

        Суд, заслухавши позивача, відповідача та вивчивши документи справи приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

       Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

       Згідно копії паспорту позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є уродженкою та мешканкою с. Бондареве Ананьївського району Одеської області (а.с.4).

        Встановлено, що відповідно до довідки Ананьївського районного споживчого товариства середня ринкова вартість коня віком 8 років вагою 650 кг. складає 5000, 00 гривень (а.с.5).

        З’ясовано також, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 в рахунок завданих злочином матеріальних збитків та моральної шкоди 2700, 00 гривень, про що свідчить відповідна заява (а.с.6).    

         Судом встановлено, що дійсно згідно вироку від 18.08.2009 року Ананьївського районного суду Одеської області — 23 грудня 2008 року гр-н ОСОБА_4 та                 ОСОБА_3 разом з особою, відносно якої матеріали виділені окреме провадження,  було викрадено з домоволодіння гр-ки ОСОБА_1 кобилу вагою 650 кілограмів, віком 8 років, таким чином підсудні вчинили злочин передбачений ст. 185 ч.3 за що їх і було засуджено (а.с.7-9).

         Згідно ст. 22 ч.1 ЦК України  особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

        У відповідності із ст. 33 ч.3 ЦК України неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

        Стаття 1166. ч.1 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

        Ст. 1179 ч.2. у  разі  відсутності   у   неповнолітньої   особи   майна, достатнього   для  відшкодування  завданої  нею  шкоди,  ця  шкода відшкодовується в частці,  якої не вистачає,  або в повному обсязі її  батьками  (усиновлювачами)  або  піклувальником,  якщо вони не доведуть,  що  шкоди  було  завдано  не  з   їхньої   вини.   Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі,  який за законом здійснює щодо  неї   функції   піклувальника,   цей   заклад   зобов'язаний відшкодувати  шкоду  в  частці,  якої  не вистачає,  або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

        Таким чином в судому засіданні встановлено, що дійсно 23 грудня 2008 року                 гр-н ОСОБА_4 та гр-н ОСОБА_3 разом з особою, відносно якої матеріали виділені окреме провадження — ОСОБА_5, викрали з домоволодіння гр-ки ОСОБА_1 кобилу вагою 650 кілограмів, віком 8 років, і таким чином завдали шкоди в розмірі 5000,00 гривень. Крім того з’ясовано, що одним із співучасників шкоду частково відшкодовано. Враховуючи те, що неповнолітній ОСОБА_3 немає ніякого майна, тому відповідальність за завдану шкоду повинна бути покладена на його матір – ОСОБА_2    

        Так як шкода завдана трьома особами, суд вважає за необхідне її розподілити пропорційно до кількості заподіювачів, а тому приходить до висновку про стягнення з відповідачки 1666 гривень 66 копійок в рахунок відшкодування майнової шкоди завданої злочином.  

        Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

        Ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.  Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

        Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

     Вирішуючи питання щодо заявленої позивачем моральної шкоди, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 1000 гривень, оскільки позивачем не доведено ступінь заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, інші обставини, які б мали істотне значення для вирішення справи та не обґрунтований розмір відшкодування моральної шкоди.

      Стосовно судових витрат, суд вважає, що у відповідності зі ст. 88 ЦПК України вони повинні бути покладені на відповідача, а саме витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120 гривень 00 копійок, державне мито в сумі 68 гривень 00 копійок та витрати за надану юридичну допомогу в сумі 200 гривень 00 копійок.

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 33, 1166, 1167, 1179 ЦК України,                     ст.ст. 10,11,60,87,88,209,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

      Позовні вимоги задовольнити частково.

      Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану злочином майнову шкоду в сумі 1666 гривень 66 копійок та моральну шкоду в сумі 1000 гривень, а всього 2666 гривень 66 копійок.  

      Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати: витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120 гривень 00 копійок та витрати за надану юридичну допомогу в сумі 200 гривень 00 копійок, а всього 320 гривень 00 копійок.

      Стягнути з ОСОБА_2 до прибутку держави державне мито в сумі 68 гривень 00 копійок.

      В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                 Суддя:                                                                                                    М.І. Скуртов

     Рішення набуває законної сили „____”__________20___ року.