Справа №22а-423 2006р.
Головуючий у першій інстанції - Клопот С.Л.
Доповідач - Заболотний В.М.
УХВАЛА іменем України
19 липня 2006 року місто Чернігів
« Апеляційний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Заболотного В.М. суддів - Ішутко В.М., Литвиненко І.В. при секретарі - Гавриленко Ю.В. за участю - сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 па постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частин НОМЕР_1, Міністра оборони України, Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій, зобов'язання нарахувати та виплатити кошти, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1, в якому просив зобов'язати відповідача виплатити різницю між фактично виплаченим грошовим забезпеченням та грошовим забезпеченням з урахуванням 90% надбавки за безперервну службу. Свої вимоги позивач мотивував тим, що у відповідності до пункту 1 Указу Президента України від 05.05.03 року №389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу", Міністру оборони України було надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби, щомісячні надбавки за безперервну військову службу. ОСОБА_1 вважає, що його право було безпідставно обмежено на одержання більшого розміру грошового забезпечення в період з 01.05.2003 року по 01.11.2004 року. А тому просив визнати дії командира військової частини НОМЕР_1 і Міністра оборони України неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу різницю між фактично виплаченими грошовими сумами і розміром грошових сум з урахуванням відповідної надбавки в розмірі 90%, передбаченої вищезазначеним Указом Президента.
1
Постановою Деснянською районного суду м. Чернігова від 29 травня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що суд грубо порушив ст. 129 Конституції України, норми ст.ст.21, 22 Закону „Про оплату праці", де зазначено, що забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці, а суб'єкти організації оплати не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством. Також, на думку апелянта, скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них. ОСОБА_1 вважає, що наказ Міністра оборони України №308 від 30.07.2004 року „Про виплату щомісячної надбавки за безперервну військову службу військовослужбовцям" не являється законним, тому що даний наказ не посилається не на один нормативно-правовий акт. Це порушило законні права позивача на отримання більшого розміру грошового забезпечення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що під час проходження служби позивач мав право на отримання надбавки за безперервну військову службу з розрахунку до 90% від грошового утримання відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року, але також яким передбачено, що конкретний розмір надбавки має право встановлювати саме Міністр оборони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в розмірі: понад 25 років - до 90%. Указ визначає лише граничний розмір надбавки за безперервну службу.
Даний висновок суду повністю ґрунтується на матеріалах справи і не суперечить діючим нормам законодавства, що регулюють дані спірні правовідносини, оскільки відповідно до Указу Президента №389 від 05.05.2003 року наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 року була затверджена Інструкція „Про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України", п.2.4 якої передбачено, що виплату надбавки слід здійснювати в межах грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.
Ні Указом Президента України, ні Інструкцією не встановлено точний фіксований розмір надбавки, про що свідчить приписка „до" перед зазначенням безпосередньо розміру в відсотках. Конкретний розмір виплат встановлює Міністр оборони України, виходячи із наявності коштів та фінансування. Порядок доведення визначеного Міністром оборони України розміру надбавки до військових частин законодавством не передбачено. Як встановлено в суді першої інстанції, до в/ч НОМЕР_1 такі розміри доводились телеграмами.
Грошове забезпечення позивачу ОСОБА_1 виплачувалось в повному обсязі за встановленими нормами, заборгованості по виплатам надбавки за безперервну службу у відповідача перед позивачем не було. Таким чином, суд правильно застосував закон і прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205-206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2006 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: Судді: