Справа № 22а-393/2006 Головуючий у першій інстанції ІЛЬЧЕНКО О.І.
Категорія - адміністративна Доповідач: КВАЧ М.О.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: КВАЧА М.О., СТРАШНОГО М.М.,
при секретарі: БІЛЯЄВІЙ Т.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 травня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними дій по відмові у нарахуванні та виплаті надбавки за безперервну службу, про її стягнення та компенсації за несвоєчасно виплачене грошове забезпечення, -
УСТАНОВИВ:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до в/ч НОМЕР_1, в якому просив зобов'язати останнього провести доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою за безперервну службу згідно Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року в сумі 6845 грн. 69 коп. та компенсацію за несвоєчасну виплату грошового забезпечення в сумі 1652 грн. 20 коп.
Вимоги мотивував тим, що виплата щомісячної надбавки на підставі Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в ЗС України, затвердженої наказом МО України від 26.05.03 р. № 149, є порушенням вимог ст. ст. 1, 6, 8, 24 Конституції України та ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців".
Постановою Прилуцького міськрайонного суду від 15 травня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії командування в/ч НОМЕР_1 по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 надбавки за безперервну службу згідно Указу Президента України №389 від 05.05.03р. "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" у заниженому розмірі - незаконними. Зобов"язано в/ч НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 доплату 6845 грн. 69 коп., як різницю між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою 50% за період з 5 травня 2003 року по лютий 2005 року включно (окрім листопада та грудня 2003 року), та 1652 грн. 20 коп. суми компенсації за несвоєчасно виплачене грошове забезпечення, а всього -8497 грн. 89 коп.
В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 просить постанову суду скасувати і відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд порушив та неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, суд неправильно застосував Указ Президента України від 22.05.2003 року № 389 та Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 року, які встановлюють, що розміри надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України і такий розмір доводився до в/ч НОМЕР_1 вищестоящим штабом телеграмами, які грунтувались на розпорядженнях Міністерства оборони України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплата відповідачем надбавки позивачу в заниженому розмірі суперечить вимогам ст. 24 Конституції України та ст.ст. 2, 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", оскільки право позивача на отримання такої надбавки в розмірі 50 % визначене Указом Президента від 05.05.03 р.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна з таких підстав.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу у в/ч НОМЕР_1 і на момент введення надбавки стаж його безперервної служби у календарному обчисленні становив більше 15 років (а.с. 5).
Відповідно до зазначеного вище Указу Президента, наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 року була затверджена Інструкція „Про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України". Вказаний наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 р. за № 411/7732, а тому безпідставним є висновок суду про те, що ця Інструкція не є нормативним документом.
Пунктом 2.4 зазначеної Інструкції передбачено, що виплату надбавки слід здійснювати в межах грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.
Ні Указом Президента, ні Інструкцією не встановлено точний фіксований розмір надбавки, про що свідчить приписка „до", вона не є обов"язковою для виплати, а конкретний розмір виплат встановлює Міністр оборони України, виходячи із наявності коштів та фінансування і такий розмір доводиться до військових частин Міністерства оборони України телеграмами. Відповідні телеграми про встановлення конкретного розміру надбавки за безперервну службу надходили до в/ч НОМЕР_1.
Враховуючи те, що відповідач прийняв рішення в межах наданих повноважень, і право позивача на одержання надбавки за безперервну службу відповідачем не порушено, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова суду про визнання дій командира незаконними та зобов"язання в/ч НОМЕР_1 провести доплату ОСОБА_1 різниці між фактично виплаченим грошовим забезпеченням, розрахованим з врахуванням максимального розміру надбавки за безперервну службу в сумі 6845 грн. 69 коп. та компенсацію за несвоєчасно виплачене грошове забезпечення, пов"язане з даною недоплатою, в сумі 1652 грн. 20 коп. підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову ОСОБА_1 в задоволенні цих вимог.
Керуючись п. 1 Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389, Наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 р., Законом України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати", Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, п. З ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст.ст. 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 травня 2006 року - скасувати.
В задоводоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними дій по відмові у нарахуванні та виплаті надбавки за безперервну службу, про її стягнення та компенсації за несвоєчасно виплачене грошове забезпечення -відмовити.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення, і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: