Справа № 2-636/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

27 січня 2010 року  Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді -Букіної О.М.,

при секретарі- Балагура О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства страхова компанія „Сатіс” до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю “Планета-авто”, третя особа-Товариства з обмеженою відповідальністю “Касан-авто”, ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та зустрічний позов ОСОБА_1 до з обмеженою відповідальністю “Планета-авто”,”, третя особа-Товариства з обмеженою відповідальністю “Касан-авто”, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ЗАТ “Сатіс” звернувся до суду з позовом  та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму страхового відшкодування (за мінусом франшизи) в розмірі 6801,44 грн., витрати по проведенню авто- товарознавчого дослідження – 180,00 грн. та держмито в розмірі-70 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 10.09.2002 року в м.Києві на перехресті вул.Козацька – вул. Сумська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів “Деу»  д/н НОМЕР_2, що належить відповідачу ТОВ “Касан-авто”, яким на момент ДТП керував водій ОСОБА_2 та автомобіля “Тойота” д/н НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 під його керуванням.

07.05.2003 року суддею Дарницького районного суду м.Києва була винесена постанова №3-9898 у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КпАП України по даній дорожньо-транспортній пригоді, відповідно до якої водій ОСОБА_2. був визнаний  винний у скоєнні ДТП.

На вищезазначену постанову прокурором Дарницького району м.Києва було внесено протест. Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 25.06.2003 року, постанова суду від 07.05.2003 року була скасована та провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 закрито, у зв’язку зі спливом  строків притягнення до адміністративної відповідальності.

В зв’язку з тим, що автомобіль «Деу», який був пошкоджений в ДТП, був застрахований в ЗАТ СК “Сатіс”, остання, внаслідок настання страхового випадку виплатила на рахунок ТОВ “Касан-авто”, який є власником автомобіля, суму страхового відшкодування в розмірі 6801, 44 грн.

Позивач вважає, що шкоду повинен відшкодувати ОСОБА_1, оскільки він винен в ДТП, яке відбулося 10.09.2002 року.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму страхового відшкодування на підставі Закону України “Про страхування” відповідно до якого страховик, який виплатив суму страхового відшкодування у межах фактичних витрат, переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач звертався до відповідача ОСОБА_1 з вимогою про відшкодування шкоди в добровільному порядку, однак , отримав відмову, а тому змушений звернутися в суд за захистом своїх прав.

В судовому засіданні, після проведення експертизи, позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю “Планета-авто”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Касан-авто” суму страхового відшкодування у сумі 6801,44 грн., витрати пов’язані з проведенням авто -товарознавчого дослідження-180 грн. та держмито-70 грн.

В ході розгляду справи позивач остаточно  уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Планета-авто” суму страхового відшкодування в розмірі 6801, 44 грн. та понесені судові витрати. Також просив  визначити ступінь вини кожного з водіїв , тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2–третьої особи по справі посилаючись на те, що обопільними діями вказаних водіїв було вчинено ДТП.

Представник позивача вважає, що вина ОСОБА_1 становить 90%, а ОСОБА_2-10% з огляду на пошкодження, які зазнали автомобілі, дорожньої обстановки, наявності перешкоди  праворуч у водія ОСОБА_1 та місця скоєння ДТП ( а.с. 104 т.2).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували повністю, пояснюючи тим, що винним в даному ДТП є третя особа- ОСОБА_2 Пояснили,  що швидкість автомобіля «Деу»  була значно вищою ніж 60 км/год, тобто та, яка дозволена в населеному пункті. Між тим, водій ОСОБА_1 вважав, що автомобіль «Деу» рухається з швидкістю, не більше дозволеної в населеному пункті, а тому при відстані 100 м між автомобілями розпочав виїзд на перехрестя, виходячи з того, що при швидкості 60 км/год. автомобіль за 1 с проїжджає 16.6 м, а тому розраховував, що за 6 с проїде перехрестя.

В зв’язку з цим вважає, що з того моменту, як він почав виїжджати на перехрестя водій ОСОБА_2 повинен був знижувати швидкість, і вести транспортний засіб так, щоб у разі непередбачуваної зупинки запобігти зіткненню шляхом об’їзду чи гальмування. Зниження ж його швидкості на перехресті, тобто у ОСОБА_1,  було викликано наявністю пішоходів, які переходили вулицю зліва на право і він надавав їм можливість закінчити перехід.

Заперечуючи проти первинного позову,  17.01.2007 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до Закритого акціонерного товариства страхова компанія „Сатіс”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Планета-авто”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Касан-авто”, 3-тя особа-ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП. В ході розгляду справи відповідач уточнив свої вимоги та підстави стягнення заподіяної шкоди ( а.с. 197-198 т.1, 111-112, 147-148 т.2).

Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до постанови Дарницького районного суду м.Києва від 07.03.2003 року винним у ДТП визнано ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах  з відповідачем ТОВ «Планета-Авто».

Внаслідок ДТП, автомобіль відповідача ОСОБА_1 зазнав пошкоджень , розмір яких відповідно до висновку  автотоварознавчого дослідження від  19.10.2002 року становить 10129.15 грн., витрати по проведенню експертного дослідження становить  250, 00 грн. та витрати на правову допомогу- 1500, 00 грн.

Також відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок ДТП він зазнав моральних страждань, а тому просив стягнути з  ТОВ «Планета –авто» моральну шкоду   в розмірі 6000, 00 грн.

Посилаючись на дані обставини та наявність автотоварознавчого дослідження, відповідач ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Планета-Авто»  матеріальної шкоди в розмірі 10 129,15 грн. , моральної шкоди в розмірі 6000, 00 грн., витрати по проведенню експертного дослідження -  250, 00 грн., витрати на правову допомогу- 1500, 00 грн., судовий збір -160,50 грн.

В судовому засіданні відповідач та його представник просили в задоволенні первинного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Представник відповідачів ТОВ “Планета-авто” та ТОВ “Касан-авто”  позов не визнали, зазначивши, що суму страхового відшкодування повинен сплатити ОСОБА_1, оскільки винен в даному ДТП. Свої пояснення мотивують тим, що ДТП сталося на перехресті рівнозначних доріг, а водій ОСОБА_2 рухався праворуч відносно водія автомобіля «Тойота», отже, останній повинен був його пропустити. Оскільки, відповідач ОСОБА_1 зупинився на перехресті, а потім різко почав здійснювати рух по перехрестю, вважає, що своїми діями відповідач ОСОБА_1 порушив п. 16.12, 12.3. ПДР України. Просили відмовити в задоволенні позову щодо ТОВ „Планета-Авто” та „ТОВ „Касан-авто”.

В ході розгляду справи  представник ТОВ «Планета-авто» зазначив, що погоджується на часткове відшкодування шкоди на користь позивача, а саме відповідно до ступеня вина ОСОБА_2 в розмірі 10% .

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 просив в позові відмовити, у зв’язку з пропуском встановленого законом строку позовної давності на звернення до суду та наявності вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, яка відбулася  10.09.2002 року.

Представник ТОВ «Кассан-Авто» думку представника ТОВ «Планета-Авто» щодо зустрічного позову підтримав та просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Третя особа - ОСОБА_2, водій автомобіля “Деу”,  свою вину в даному ДТП  не визнав, зазначивши, що рухався на автомобілі «Деу» зі швидкістю 60 км/год., наближаючись до перехрестя вул.Козацька та вул. Сумська. за 40-50 м до перехрестя гр.ОСОБА_2 побачив автомобіль «Тойота», під керуванням ОСОБА_1, який пригальмовував перед перехрестям. Вважаючи, що він його пропускає, розпочав рухатися, однак,  водій автомобіля «Тойота», коли ОСОБА_2  до перехрестя залишилося 20 м, різко почав рухатися, внаслідок чого й сталося зіткнення. Зазначив, що видимість руху на перехресті була задовільна. При цьому звертає увагу суду на ту обставину, що в своїх поясненнях ОСОБА_1 визнав той факт,  що він бачив, як рухався його автомобіль «Деу « до перехрестя, між тим розраховував на те, що спроможний здійснити проїзд по перехрестю, враховуючи при цьому швидкість руху транспортних засобів. Просив задовольнити позов в частині стягнення страхового відшкодування з ОСОБА_1

В подальшому третя особа –ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд до відома поставили.

Суд, вислухавши думку сторін, вважає за можливе розглядати справу у відсутності ОСОБА_2 на підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та оцінивши матеріали цивільної та адміністративної справи, приходить до наступних висновків.

При вирішення даної справи суд виходить з положень ЦК УРСР, так як дані правовідносини виникли до  набрання чинності нового ЦК України.

Встановлено, що 10.09.2002 року в м.Києві на рівнозначному перехресті вул.Козацька та вул.Сумська сталося зіткнення автомобілів «Тойота» д/н НОМЕР_1, що належить відповідачу ОСОБА_1, та автомобіля «Деу» д/н НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ТОВ “Касан-авто”, під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби зазнали пошкоджень ( а.с. 6-12 т.1).

Автомобіль “Деу”, д/н НОМЕР_2 на праві власності належить відповідачу ТОВ “Касан-авто”, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_3, виданого в м.Києві МРЕВ-8  від 03.12.1998 року (а.с.10).

Станом на 10.09.2002 року автомобілем “Деу” керував водій ОСОБА_2, який перебував в трудових відносинах з ТОВ “Планета-авто” та за сумісництвом з ТОВ „Касан-Авто” та виконував свої трудові обов’язки на підставі наказу №16 від 01.06.2006 року та №58-к від 21.06.2002 р. (а.с.139-145 т.1).

Автомобіль “Тойота”, д/н НОМЕР_1 на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1  

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м.Києва від 07.05.2003 року  адміністративна справа порушена відносно ОСОБА_2 за ст.124 КпАП України було закрито ( а.с. 296 т.1).

На вищезазначену постанову прокурором Дарницького району м.Києва було внесено протест. Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 25.06.2003 року постанову Дарницького районного суду м.Києва від 07.05.2003 року було скасовано та провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 закрито, зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності ( а.с. 298-299,  301 т.1).

Постановою Апеляційного суду м.Києва від 03.03.2007 року постанову Дарницького районного суду м.Києва від 25.06.2003 року  скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Дарницького районного суду м.Києва  (а.с. 50-51 т.2).

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 19.10.2007 року  ОСОБА_2 визнано винним за ст.. 124 КпАП України та закрито провадження відносно нього, у зв’язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення ( а.с. 70 т.2).

Встановлено, що Автомобіль Деу д/н НОМЕР_2 був застрахований в ЗАТ “Сатіс” у відповідності до умов генерального договору страхування наземного транспорту №224-002860/ГД від 05.10.2001 року та Аддендуму №03/2860 від 09.11.2001 року ( а.с. 21-24 т.1).

Згідно висновку авто-товарознавчого дослідження №313 від 27.09.2002 року розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля “Деу” д/н НОМЕР_2,  в результаті ДТП на день проведення дослідження складає 7031,44 грн. (а.с. 16 т.1).

ЗАТ Страхова компанія ”Сатіс” на підставі страхового акта №242860/03/10-М платіжним дорученням №25 від 16.01.2004 року перерахувала  суму страхового відшкодування ТОВ „Кассан авто”, що зазначена у висновку №313 авто-товарознавчого дослідження, за мінусом франшизи, яка складає за умовами договору страхування 230 грн., що становить 6801,44 грн.( а.с. 26 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.452 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший не встановлений законом.

Згідно до ст.372 ЦК України та ст.27 Закону України “Про страхування” до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором страхового відшкодування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечував свою вину в скоєнні ДТП, яке відбулося 10.09.2002 року, вважаючи винним ОСОБА_2 та наявність постанови про адміністративне правопорушення  в порядку ст. 61 ЦПК України. В той же час інші учасники процесу посилалися на те, що в ДПТ, яке відбулося 10.02.2002 року є обопільна вина водіїв, тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а тому стягнення страхового відшкодування повинно бути визначена  відповідно до ступеня вини кожного з водіїв.

Проаналізувавши матеріали справи та оцінивши пояснення сторін, суд вважає встановленим наявність обопільної вини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в  ДТП, яке відбулося 10.09.2002 року, при цьому вина ОСОБА_1 становить в більшій мірі-90%, а ОСОБА_2-10 %.

Згідно постанови Дарницького районного суд м.Києва від 19.10.2007 року ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КпАП України та закрито провадження відносно нього, у зв’язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Таким чином, вина ОСОБА_2 не підлягає доведенню в порядку ст. 61 ЦПК України.

В той же час, матеріалами справи підтверджується порушення ПДР і ОСОБА_1, а саме матеріалами адміністративної справи, висновком судової експертизи від 29.03.2006 року та поясненнями самого ОСОБА_1 ( а.с. 82-89, 50,68-72).

Відповідно до п.16.12 ПДР України на перехресті рівнозначних доріг, водій транспортного засобу зобов’язаний поступатися дорогою транспортному засобу, що рухається праворуч.

Встановлено, що гр.ОСОБА_2 рухався на перехресті вул.Козацька  та вул.Сумська праворуч відносно автомобіля «Тойота», під керуванням водія ОСОБА_1, а тому мав перевагу відносно останнього.

З пояснень гр.ОСОБА_1 вбачається, що він здійснив виїзд на перехрестя в той час коли автомобіль «ДЕУ» під керування ОСОБА_2  знаходився досить на значній відстані, що була близько 100 м. Пояснив, що  він розраховував на те, що за 6 сек., він спокійно здійснить проїзд через перехрестя, тобто не буде перешкодою автомобілю «ДЕУ», а тому продовжив рух ( а.с. 50). Стверджував, що  зупинився на перехресті пропускаючи пішоходів, внаслідок чого сталося ДТП.

 З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він під’їжджаючи до перехрестя рівнозначних доріг побачив автомобіль «Тойота», який зупинився на перехресті, вважаючи, що гр.ОСОБА_1 пропускає його, надаючи перевагу в русі, а тому продовжив рух. Однак, водій ОСОБА_1 різко розпочав проїзд через перехрестя ( а.с. 71).

Відповідно до Висновку експерта №38ат від 29.03.2006 року зазначено, що технічна можливість запобігти ДТП у водія автомобіля «Тойота» ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог п.16.12 ПДР України  при умові його рівномірного руху, тобто з постійною швидкістю через дане перехрестя, чого ним у даному випадку виконано не було (а.с.89).

Відповідно до п.1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила, чого водієм автомобіля «Тойота» ОСОБА_1 також виконано не було.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що  він розпочав проїзд перехрестя лише через те, що вважав, що автомобіль «Деу» рухається зі швидкістю не більше дозволеної в населеному пункті, а тому при відстані 100 м між автомобілями почав рух на перехресті, виходячи з того, що при швидкості 60 км/год. автомобіль за 1 с проїжджає 16.6 м, а тому розраховував, що за 6 с проїде перехрестя.

Таким чином, з пояснень відповідача вбачається, що останній бачив , як рухався автомобіль «ДЕУ» проте, розраховував , що встигне здійснити проїзд перехрестя.

Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Відповідно до Висновку експерта швидкість руху автомобіля «Деу» з моменту початку гальмування до місця зіткнення визначається рівною 55.3 – 56.2 км/год. Між тим, дане позначення швидкості автомобіля являється мінімальним, оскільки в його розрахунок не включені затрати кінетичної енергії, витраченої на переміщення автомобілів після контакту та деформацію деталей ( а.с.88 т.1).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 стверджував, що він почав здійснювати проїзд перехрестя, проїхавши його середину він пригальмував пропускаючи пішохода і в цей час з правої сторони в його автомобіль здійснив зіткнення автомобіль «ДЕУ».

Однак вказані пояснення ОСОБА_1 спростовуються наступним.

Відповідно до п. 18.1 Правил дорожнього руху України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішоходного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Враховуючи вищенаведене ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Тойота», проїхавши середину перехрестя мав пригальмувати, а в разі необхідності пропустити пішохода. Однак, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 при проїзді перехрестя останній вважав, що автомобіль марки «ДЕУ», під керуванням ОСОБА_2, знаходиться на відстані 100 метрів до перехрестя, а тому він вважав, що зможе проїхати перехрестя за 6 секунд та збільшив швидкість. Проте, жодних доказів, які б підтверджували наявність пішохода на нерегульованому пішоходному переході суду не надано та при розгляді справи не встановлено.

Дані твердження відповідача ОСОБА_1 спростовуються також наявними пошкодженнями, які зазнали транспортні засоби, з яких вбачається, що у  автомобіля «Тойота» деформовано  праве переднє крило,  праві передні двері,  розбито скло правих передніх дверей, повторювач правого переднього повороту; автомобіля «Деу» деформовано обидва передні крила, капот, передній бампер, передній д.н. знак, деформована решітка  радіатора, зірвані із штатного місця передні фари, деформована передня панель ( а.с. 11т.2).

У свою чергу зі схеми ДТП вбачається, що місце зіткнення зазначених автомобілів визначено фактично по центру перехрестя ( а.с. 11т.2).

Таким чином, покази водія автомобіля «Тойота» ОСОБА_1  з даного приводу є неспроможними, оскільки у тому випадку, якщо водій ОСОБА_1 пропускав би пішоходів на нерегульованому пішоходному переході, його автомобіль отримав би пошкодження задньої частини автомобіля, а саме задніх лівих дверей, заднього бамперу тощо, але не передньої частини автомобіля, оскільки передня частина автомобіля мала знаходитись безпосередньо перед пішоходним переходом, після проїзду перехрестя.

Зі схеми дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що в даному положенні водій ОСОБА_1  бачив, що до перехрестя з правої сторони наближається автомобіль «ДЕУ», що останнім  не заперечувалося в своїх поясненнях.

За таких обставин, водій ОСОБА_1 повинен був  відповідно до вимог п. 16.12 ПДР України при проїзді перехрестя рівнозначних доріг тільки нерельсовими транспортними засобами вступає в силу правило, відповідно до якого перевагу в русі мають транспортні засоби, що наближаються з правої сторони (правило «Правої руки»), а для надання переваги в русі дозволяється зупинятися як в межах перехрестя, так і перед ним, але головною умовою є недопущення створення перешкод транспортним засобам, що мають перевагу, а також пішоходам.

Враховуючи дану обставину в зазначеній дорожній обстановці водій ОСОБА_1  мав у будь-якому випадку пропустити автомобіль марки «ДЕУ», під керуванням ОСОБА_2

Проте, матеріалами справи та поясненнями сторін встановлено, що ОСОБА_1 різко почав здійснювати проїзд перехрестя розраховуючи на те, що встигне його проїхати без перешкод, що  не відповідає вимогам п 16.12 ПДР.

Крім того, висновком судової експертизи за №38 ат від 29.03.2006 року підтверджується, що технічна можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди у водія автомобіля «Тойота-Корола», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 визначається виконанням ним вимог п. 16.12 Правил дорожнього руху України при умові його рівномірного руху, тобто з постійною швидкістю, через дане перехрестя, що останнім виконано не було ( а.с. 81-88 т.1).

В свою чергу ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до п. 12.3 ПДР, тобто внаслідок виникнення небезпеки  для руху , які водій об’єктивно міг оцінити, він повинен  терміново  прийняти заходи  до зменшення  швидкості аж до зупинки  транспортного засобу.

З урахуванням дорожньої обстановки та швидкості руху транспортного засобу підстави вважати, що ОСОБА_2 в повній мірі виконав дані вимоги не має.

В той же час суд враховує ту обставину, що ОСОБА_2 не міг передбачити, що водій автомобіля «Тойота» після зупинки продовжить рух по перехрестю.

З огляду на викладене вище,  оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що ступень вини водія ОСОБА_1  в ДТП є значно більшою ніж ОСОБА_2 , і вона визначається в розмірі 90%, а  ОСОБА_2 - 10%, оскільки водій ОСОБА_1 свідомо порушив п. 16.12 ПДР України, а ОСОБА_2 не зміг об’єктивно оцінити виникнення небезпеки для його руху та не прийняв заходи щодо зменшення швидкості аж до зупинки.

За таких обставин за наявності вини  всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають значення, на підставі ст. 440 ЦК України 1963 року.

Відповідно до п.3, 8  Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року «„Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» при наявності вини обох володільців джерел підвищеної небезпеки – розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства страхова компанія „Сатіс”  підлягає стягненню страхового відшкодування в розмірі -6121, 30 грн., що складає  90% від виплаченої суми, а з Товариства з обмеженою відповідальністю “Планета-авто” -680, 14 грн., що складає 10% .

 Позовні вимоги в частині, що стосується відшкодування судових витрат позивачам, суд вирішує виходячи з вимог ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню вартість проведеного автотоварознавчого дослідження – 180 грн. та державне мито в розмірі 69,81 грн., а з ТОВ «Планета –авто» вартість проведеного авто товарознавчого дослідження – 18,00 грн. та державне мито 6,80 грн., відповідно до задоволених вимог.

Що стосується зустрічний позовних вимог ОСОБА_1

Суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП є обґрунтованими частково, тобто підлягають частковому задоволенню виходячи з встановленої судом обопільної вини двох водіїв.

Проте, суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив встановлений законом 3-х річний строк на звернення до суду.

Згідно с т. 71 ЦК Української РСР загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ст. 76 ЦК Української РСР наголошує, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Згідно ст.80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з матеріалів справи ДТП відбулося 10.09.2002 року,  в той же час, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом  лише 17.01.2007 року ( а.с. 197-197 т.1).

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1  пропустив встановлений законом 3-х річний строк на звернення до суду та підстав для поновлення даного строку суд не вбачає.

Посилання представника відповідача на те, що строк позовної давності не пропущений, оскільки до моменту подачі зустрічного позову не було визначено винного у ДТП  і лише після остаточного визнання винним ОСОБА_2 з'явилися правові підстави для подання позову, суд не приймає до уваги.

Зустрічна позовна заява була подана 17.01.07 р. та грунтується на постанові від 07.05.03р., яка дійсно була скасована 25.06.2003року. Наступні   постанови були винесені вже після подання зустрічного позову, а саме в березні 2007р та в жовтні 2007р.( а.с. 50,70 т.2).

З пояснень відповідача вбачається, що з моменту ДТП, останній вважав винним ОСОБА_2, а тому суд вважає, що про порушення своїх прав відповідач дізнався 10.09.2002 року коли було вчинено ДТП.

З огляду на викладене вище, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову  ОСОБА_1, у зв’язку з пропуском строку позовної давності на звернення до суду.

З урахуванням того, що ДТП трапилося з вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який виконував трудові обов’язки, суд не вбачає підстав для відшкодування на користь ОСОБА_1 моральної шкоди також і з цих підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71, 76, 80, 372, 440, 441, 452 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.2003 року „Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди (з подальшими змінами), ст.27 Закону України “Про страхування” , ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209,  212-215 ЦПК України, суд,  –

В И Р І Ш И В :

Позов Закритого акціонерного товариства страхова компанія „Сатіс” до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю “Планета-авто”, третя особа-Товариства з обмеженою відповідальністю “Касан-авто”, ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства страхова компанія „Сатіс” суму страхового відшкодування в розмірі 6121, 30 грн., вартості проведеного автотоварознавчого дослідження – 162, 00 грн. та державне мито сплачене при подачі позову 61, 21 грн.,  а всього 6344, 51 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Планета-авто” на користь Закритого акціонерного товариства страхова компанія „Сатіс” суму страхового відшкодування в розмірі 680, 14 грн., вартості проведеного автотоварознавчого дослідження – 18,00 грн. та державне мито сплачене при подачі позову 6,80 грн.,  а всього стягнути  704, 94 грн.

В задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Планета-авто”, третя особа-Товариства з обмеженою відповідальністю “Касан-авто”, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП ,  відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: