Справа № 2-а-12704/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 лютого 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Фрідом-07» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування акту №1801 від 22.10.09 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість –
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство «Фрідом-07» (надалі по тексту – Позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі по тексту – Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Відповідача у вигляді акту від 22.10.2009 р. №1801 про анулювання реєстрації Позивача платником податку на додану вартість.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі посилаючись на те, що Відповідач прийнявши оскаржувальне рішення перевищив свої повноваження надані йому Конституцією України та чинним законодавством, чим грубо порушив права Позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що оскаржувальне рішення прийняте на підставі п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. №1120-р, яким надано право Відповідачу анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість у разі випису податкових накладних, згідно з якими не задекларовано та не сплачено податкові зобов’язання.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
29.08.2007 року Позивачу видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100061680, яким Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість (а.с.8).
22.10.2009 р. Відповідачем складено акт №1801 від 22.10.2009 р., яким прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Фрідом – 07» (а.с.7). Підставою для прийняття такого рішення стало встановлення факту виписування Позивачем податкових накладних, згідно з якими не задекларовано та не сплачено податкових зобов’язань на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 2 943 334 грн., внаслідок чого згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України рахуються розбіжності із заниження податкових зобов’язань в розмірі 2 943 334 грн., що підтверджується актом перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси. Номер та дата вищезазначеного акту Відповідачем в оскаржувальному рішенні не зазначені.
Відповідно до п 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. №1120 р Органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".
Пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР встановлено виключний перелік випадків, у яких відбувається анулювання реєстрації, як платників податку на додану вартість, а саме:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання
реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2
цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць
реєстрації, та має за останні двадцять поточних календарних місяців обсяги
оподаткованих операцій, менше за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує
роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду
(фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного
податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають
особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від
тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за -
рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом двадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий рахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподаткованих поставок протягом такого періоду, а також у випадку, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Судом встановлено, що законодавцем, зазначенням в нормі права « або з будь-яких інших причин» розширено лише перелік підстав, які звільняють особу від сплати податку на додану вартість, а не закріплює випадки у яких анулюється реєстрація платника ПДВ.
Відповідно до пункту 11.4 статті 11 Закону №168/97-ВР, зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.
Згідно із статтею 92 Конституції України, податки і збори (у тому числі механізми їх розрахування та сплати) встановлюються виключно законами України.
Порядок анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість також закріплено у Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року №79, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429.
Підпунктом 25.2.1 цього Положення передбачено, що органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б"-"ґ" пункту 25 цього Положення. Зокрема, рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпункті "в" можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):
- свідоцтва або корінця свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом;
- судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість;
• - документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку;
• - інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи –підприємця ;
• - судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру;
- свідоцтва або корінця свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії свідоцтва;
- документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції.
Судом встановлено, що у цьому підпункті положення зазначено вичерпний перелік документів за наявності яких може бути прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість. Тому посилання відповідача на оскаржувальний акт, яким встановлено факт виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано податкові зобов'язання, судом не береться до уваги, оскільки на підставі зазначеного документу не може бути прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.
Крім того, суд вважає, що пункт 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР є нормою прямої дії та не передбачає надання органам державної податкової служби функцій, які перевищують їх повноваження, встановлені цією нормою Закону.
Суд вважає, що відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість до Позивача, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов приватного підприємства «Фрідом-07» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування акту №1801 від 22.10.09 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість задовольнити.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, яке прийняте шляхом складання акту №1801 від 22.10.2009 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.О. Cтефанов