Головуючий у 1 інстанції – суддя Мавроді Р.Ф.
Суддя-доповідач – Бадахова Т. П.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 січня 2010 року справа № 2-а-2166/09/0514
зал судового засідання № 4 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бадахової Т. П.
суддів:
при секретарі судового засідання Шаптали Н. К.
Міронової Г. М.
Бренець Д. О.
за участю представників:
від позивача: не з’явився,
від відповідача не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля
на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 21 вересня 2009 року
по адміністративній справі №2-а-2166/09/0514 (суддя Мавроді Р.Ф.)
за позовом ОСОБА_5
до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля
про перерахунок пенсії дитині війни
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля про поновлення строку для звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльність відповідача, зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2009 роки.
Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2009 року позовні вимоги були задоволені частково. Суд першої інстанції зобов’язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної заробітної плати за період з 13 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в іншій частині позовних вимог відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Сторони про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, проте своїм правом бути присутніми на судовому розгляді не скористалися.
Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статус позивача як дитини війни підтверджується паспортом, посвідченням.
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на відсутність нормативних актів згідно яких органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Згідно статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на 2008 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що в 2008 році виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалася відповідно до положень пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, застосувавши до спірних правовідносин вимог статті 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, визначивши періодом в 2008 році, за який відповідач повинен здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни з 13 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
З врахуванням викладеного, а також того, що апеляційний суд відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, в даній справі в межах апеляційної скарги відповідача , колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визначення періодом в 2008 році, за який відповідач повинен здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни з 13 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 1 січня 2009 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік » від 26 грудня 2008 року № 835-VI розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Розмір підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не визначений та змін стосовно цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.»
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат, та наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції.
З врахуванням викладеного, наявності в матеріалах справи листа на звернення позивача, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача неправомірною щодо не виплати підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на приписи статті 88 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” та статті 113 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто він повинен з’ясовувати ті обставини чи порушення закону, у яких на думку особи, що подала скаргу, суд першої інстанції допустив помилки; однак якщо при такому з’ясуванні буде встановлено порушення закону, що призвели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд апеляційної інстанції може вийти за ці межі.
Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням матеріального права, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог у відповідності до норм права, застосованих при вирішенні цього спору для забезпечення захисту прав та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб’єкту владних повноважень.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-2166/09/0514 – задовольнити частково.
Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-2166/09/0514 – скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля про визнання неправомірною бездіяльності, зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги з січня 2007 року – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_5 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 13 серпня 2008 року з врахуванням фактично здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст постанови складений, підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 12 січня 2010 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ Т.П.Бадахова
Судді: /підпис/ Н.К.Шаптала
/підпис/ Г.М.Міронова
З оригіналом згідно: Суддя Т.П.Бадахова