Справа № 22ц - 309/2010р. Головуючий у першій інст. – Зарічна Л.А. Категорія – цивільна Доповідач–Скрипка А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 лютого 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого – судді Шарапової О.Л.
Суддів - Скрипки А.А., Євстафіїва О.К.
при секретарі – Штупун О.М.
з участю – ОСОБА_2, представника ПАТ
’’ Райффайзен Банк Аваль ’’ Слісаренко Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2009 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” ( попередня назва – відкрите акціонерне товариство ’’ Райффайзен Банк Аваль’’) до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прилуччина” , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в :
Оскаржуваним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено. Судом стягнуто з СТОВ „Прилуччина” та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 107862,79 дол. США. Також з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача стягнуто 1820 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального права при вирішенні справи по суті та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що на даний час курс долара США значно збільшився в порівнянні з тим часом, коли було укладено кредитний договір , а тому сума боргу, яку стягнув суд першої інстанції, в два рази перевищує суму кредиту. Крім того, апелянт не заперечує проти необхідності повернення боргу, вказує, що буде його погашати після стабілізації економічного стану , проте, вважає, що погашення заборгованості повинно відбуватися за курсом валюти , який був на момент укладення вказаного кредитного договору.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню , а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін .
Відповідно до положень статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи , в жовтні 2009 року публічне акціонерне товариство ’’ Райффайзен Банк Аваль’’ ( попередня назва – відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”) звернулось в суд з позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прилуччина” та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/16-32/034-08 про надання кредиту ( а. с. 2 - 5). Кредит було надано в сумі 102 291, 00 дол. США строком до 08 липня 2011 року, зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитними коштами. Банк, як вказує позивач, свої зобов’язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику кредитні кошти в повному розмірі, проте, позичальник своєчасно кошти за кредитним договором не повертає. Станом на 13 листопада 2009 року ( а. с. 45) , загальна сума заборгованості становить 107 862,79 дол. США, в тому числі заборгованість по кредиту 102 291, 00 дол. США, заборгованість по відсотках – 4 348,07 дол. США за період з 30 липня 2009 року по 13 жовтня 2009 року, 1 137,7 дол. США - пеня за порушення графіку погашення кредиту, пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 90,02 дол. США. 13 серпня 2009 року в забезпечення виконання кредитного договору був укладений договір поруки з ОСОБА_2 Однак, як вказує позивач, боржник та його поручитель умови кредитного договору не виконують, у зв’язку з чим позивач ставить питання про солідарне погашення кредиту, сплати комісії і відсотків, а також виконання інших зобов’язань за кредитним договором у повному обсязі за фактичний строк його користування; також позивач просить за рахунок відповідачів відшкодувати понесені ним судові витрати.
Обставини , на які посилався позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги , знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду даної справи.
Зокрема, відповідно до кредитного договору № 012/16-32/034-08 від 09 липня 2008 року (а. с . 6 – 9) СТОВ „Агрофірма „Прилуччина” було відкрито невідновлювальну кредитну лінію в сумі 102291, 00 доларів США , з нарахуванням відсотків за користування кредитом із розрахунку 14,5 % річних, з кінцевим терміном погашення кредиту - 08 липня 2011 року. Відповідно до розрахунків банку (а. с . 11 – 16 , 46) , сума боргу по кредиту становить 107 862,79 доларів США. 13 серпня 2009 року в забезпечення виконання кредитного договору був укладений договір поруки з ОСОБА_2( а. с. 17 - 18). Відповідно до п. 3.1 даного договору поруки , - у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору , поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання боргових зобов’язань в повному обсязі , встановлену на момент подання позовної вимоги , у відповідності до ч. 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України. За даних обставин є вірним по суті висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги відносно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні спору не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи . Оскільки, стягнувши з відповідача суму боргу за вказаним кредитним договором, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з положень статей: 526, 527, 554, 1054 Цивільного кодексу України .
Твердження апелянта відносно того, що невиконання зобов’язань по укладеному кредитному договору виникло через економічну кризу та підвищення курсу іноземної валюти , також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до приписів частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Враховуючи наведене, у апеляційного суду відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції , яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясовних обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями : 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд ,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2009 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .
Головуючий :
Судді :