А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
Іменем України
11 січня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Сопруна В.В.,
суддів: Медяного В.М., Матківської М.В.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 13 листопада 2009 року,-
встановила:
26 травня 2009 року ОСОБА_1, що діє по дорученню від ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 13 листопада 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 12130,86 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 300,00 грн, судовий збір в сумі 121.31 грн. та 250.00 грн. витрат на оплату інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2, 14.12.2009 року подав до Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 13 листопада 2009 року, зобов’язавши позивача після відшкодування йому матеріальної шкоди в розмірі 12130,86 грн., передати у власність відповідача автомобіль «Нісан», або виключити з суми матеріальної шкоди вартість залишків автомобіля «Нісан», з врахуванням витрат на їх демонтаж, можливих для подальшого використання вузлів та агрегатів автомобіля, яка складає 6452.48 грн., згідно з висновком №1661 судової авто-товарознавчої експертизи від 16.10.2009 року. Судові витрати визначити відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, проаналізувавши доводи апелянта пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга на рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 13 листопада 2009 року підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення (ч.3 ст.303 ЦПК України).
Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 має право звертатися до суду з позовом в інтересах ОСОБА_4.
Однак, такий висновок не є правильним.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодесом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 38 ЦПК України сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через представника. На підставі ч.2 ст. 237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.
Судом встановлено, що в суд звернувся не ОСОБА_4 на захист свого порушеного права, а в інтересах на підставі довіреності його представник ОСОБА_1.
Відкриваючи провадження в справі, суд на зазначене уваги не звернув, помилково вважаючи, що представник має право звертатися до суду в інтересах особи, яку він представляє, хоча звернутись у суд за захистом свого порушеного права повинна сама ця особа або особисто, або через свого представника.
Крім того, постановив рішення, яким стягнув матеріальну шкоду на користь представника, а не позивача ОСОБА_4.
Згідно п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України обов’язковою підставою для скасування судового рішення є вирішення судом питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь в справі.
Такою особою є ОСОБА_4, який є власником автомобіля «Нісан», 1986 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.11).
В той же час суд першої інстанції не врахував цих обставин і своїм рішенням від 13 листопада 2009 року стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, не залучивши до участі в справі ОСОБА_4, права якого порушені, що відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.
За таких обставин рішення суду є незаконним і таким, що підлягає до скасування з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді цивільної справи необхідно уточнити позовні вимоги позивача, на чию користь стягувати матеріальну шкоду і в якій сумі, а також зясувати чи дії відповідача знаходяться в причинному зв’язку з настанням шкоди, постановити законне, справедливе рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307,311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задоволити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 13 листопада 2009 року, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала набуває законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий: підпис В.В. Сопрун
Судді: підпис М.В. Матківська
підпис В.М. Медяний
З оригіналом вірно: В.В. Сопрун