АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 лютого 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: судді Медяного В.М.,
суддів: Денишенко Т.О., Сопруна В.В.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю сторін у справі: представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника - адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 02 грудня 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що, що з 29.04.1999 року по 15.02.2005 року з відповідачем він перебував в зареєстрованому шлюбі, від якого у них є дитина - син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 10.08.2007 року місце проживання дитини - сина ОСОБА_5 визначено за місцем проживання батька - ОСОБА_1 Син проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_5 та не бере участі у його вихованні. Розмір заробітної плати позивача є невеликим, а тому він вимушений був звернувся до суду з даним позовом та просив стягувати з відповідача на його користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1\4 частини від її заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до повноліття дитини.
Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення розміру своїх позовних вимог та просив суд також, крім вищевикладеного, стягнути з ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. за минулий час у розмірі 2928,91грн. за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 р. включно.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 02.12.2009 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року включно в сумі 2928 грн.91 коп. Також вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1\4 частки від її доходу, щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 15.10.2009 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім цього, стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати з ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн., а також на користь ОСОБА_1 витрати понесені ним на правову допомогу адвоката в сумі 2000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції від 02.12.2009 року в частині стягнення аліментів за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року включно в сумі 2928 грн. 91 коп. та витрат понесених позивачем на правову допомогу адвоката в сумі 2000 грн. скасувати та в задоволенні позову в цій частині відмовити, а в іншій частині рішення суду залишити без зміни. При цьому вона посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення до зміни, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України, р ішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції
Згідно ч.1 п. 2, 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що сторони у даній справі перебували між собою у шлюбі та мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якого згідно рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 10.08.2007 р. визначено за місцем проживання його батька - ОСОБА_1 та який знаходиться на його утриманні. А тому аліменти вирішено стягувати з матері неповнолітньої дитини ОСОБА_3 на користь батька - ОСОБА_1 у розмірі 1\4 частки від її доходу, щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 15.10.2009 року і до досягнення дитиною повноліття.
Також судом встановлено, що в серпні 2008 року ОСОБА_1 було надіслано в адресу ОСОБА_3 лист щодо необхідності утримання їх дитини, що підтверджує той факт, що позивач вживав заходи щодо одержання аліментів від відповідача в 2008-2009 роках, а саме звертався до неї в усній формі щодо надання грошових коштів в добровільному порядку на утримання дитини. А тому судом вирішено також стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 за минулий час у розмірі 2928,91грн. за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 р. включно.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Зокрема судом першої інстанції фактично не були враховані та не взяті до уваги вимоги ст. 191 СК України, згідно якої аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитину за минулий час, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 надав суду неналежні докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача ОСОБА_3 та не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останньої від їх сплати. Надана суду копія листа ОСОБА_1 адресованого 20.08.2008 р. ОСОБА_3 (а.с.37) з вимогою добровільного надання нею коштів на утримання дитини не може бути визнана судом належним доказом, оскільки суду не надано жодних доказів про отримання ОСОБА_3 даного листа, про що стверджувала неодноразово і сама відповідачка. А тому в цій частині обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, є недоведеними та не можуть бути прийняті судом до уваги.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За таких підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення аліментів за минулий час до зміни та відмови в задоволенні позову в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне стягнення з ОСОБА_3 та користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на правову допомогу адвоката в сумі 2000 грн., то колегія суддів вважає, що вони не знайшли свого підтвердження, оскільки як вбачається з матеріалів справи (а.с 25,26) суду наданий договір про надання правової допомоги від 29.09.2009 року, укладений між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та квитанція до прибуткового касового ордера № 93 згідно якої прийнято ОСОБА_2 від ОСОБА_1 2000 грн. за надання правової допомоги в суді.
В іншій же частині рішення суду колегія суддів вважає є законним і обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги в іншій частині не вбачається, оскільки інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 02 грудня 2009 року в частині стягнення аліментів за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року включно в сумі 2928 грн. 91 коп. скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 02 грудня 2009 року залишити без змін.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: Т.О.Денишенко
В.В.Сопрун