Справа № 22ц-  805                                           Головуючий 1 інстанції – Лінник О.П.

Категорія  26                                                                   Доповідач –Бабенко П.М.

                                                  УХВАЛА

                                        іменем        України

04 лютого 2010  року   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Кондратьєвої О.М.,

суддів: Бабенка П.М., Могутової Н.Г.,

при секретарі- Петрушенко А.О.,

           позивача ОСОБА_1, представника  відповідача Забкової С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку  апеляційну скаргу відділення  виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  України в Мар’їнському районі  Донецької області   на рішення  Мар’їнського районного  суду Донецької області від 4 листопада   2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1     до відділення  виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  України у Мар’їнському районі   Донецької області  ( далі- відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди,    

                                          В С Т А Н О В И В :

У липні 2009 року позивач  звернувся до суду  з позовом до відділення Фонду  про відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому у зв’язку  з отриманням професійного захворювання під час роботи на підприємствах вугільної промисловості, в розмірі  50 000 грн.

Рішенням Мар’їнського районного  суду Донецької області від 4 листопада   2009 року  позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування моральної шкоди  15 000 грн.. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач- відділення Фонду   просить скасувати  вказане  рішення суду ,ухвалити нове рішення, яким  відмовити  у відшкодуванні моральної шкоди, посилаючись на те ,що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального  права .

Зазначив,  що рішення суду  першої інстанції суперечить  чинному  законодавству, не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд не врахував, що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, який у справі відсутній   , що позивач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди ушкодженням здоров’я, а з наданих ним документів не убачається, що позивачеві спричинено моральну шкоду.

Також  зазначив, що суд  при визначенні розміру моральної шкоди , не врахував вимог закону   про врахування вимог справедливості та  розумності.

В судовому засіданні представник  відповідача  доводи апеляційної скарги підтримала.

Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що  це рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідь судді, пояснення   сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає  за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін   з наступних підстав:

  Згідно із  ч.1  ст.. 308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.    

Судом першої  інстанції встановлено , що   позивач тривалий час працював  на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості в умовах підвищено ризику для здоров’я.

  У зв’язку з  шкідливими умовами праці  на шахтах він отримав профзахворювання: вібраційну хворобу та  хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології.

За висновком МСЕК від   13 січня 2004 року  позивачеві  вперше встановлено  25% втрати професійної працездатності через вібраційну хворобу , а 14 вересня 2004  року      йому   МСЕК встановлено  50% втрати професійної працездатності за сукупністю професійних захворювань:  25% у зв’язку з  вібраційною хворобою та 25% вперше  через хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології  та встановлено 3 групу інвалідності.

У зв’язку з вказаним позивачеві спричинена моральна шкода, яка полягає у тому,що позивач  зносить фізичні  страждання та  моральні страждання з приводу погіршення здоров’я  та лікування, він не може  у повній мірі працювати, порушено його звичайний уклад життя.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову  суд першої інстанції виходив з вимог  ст.ст.1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного  випадку на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності”, яким  на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов’язок відшкодовувати застрахованим особам моральну  шкоду, у зв’язку з ушкодженням здоров’я, заподіяну умовами виробництва..

Відповідно до ст..23 ЦК України,  п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року  № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”   особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності  і справедливості.

Встановлені судом  обставини  про втрату професійної працездатності  позивача та

спричинення йому моральної шкоди підтверджені письмовими доказами (даними трудо-

вої книжки, актом розслідування нещасного випадку на виробництві   та актом про

розслідування професійного захворювання ,висновком  МСЕК, виписками з лікарняних карток).

За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям,  ступеню втрати працездатності  й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”   і обгрунтовано визначив таке відшкодування в сумі 15 000 грн.

При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Суд всебічно ,повно і об’єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та правильно дійшов до висновку про підставність вимог позивача про відшкодування моральної шкоди  та щодо розміру відшкодування.

Таким чином доводи відповідача ,що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального  права ,а рішення суду  першої інстанції суперечить  чинному  законодавству,  не відповідають  фактичним обставинам справи.

За таких підстав апеляційну скаргу  слід відхилити, а рішення суду  залишити  без змін .

Керуючись ст.ст.303, ст.307 ,  ч.1  ст.308 , ст..ст. 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

                                               УХВАЛИВ  :

             Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  України у Мар’їнському районі  Донецької області   відхилити.

             Рішення  Мар’їнського районного суду Донецької області від  4 листопада   2009  року   залишити без змін.    

             Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення ,але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

                       Головуючий:

                               Судді :