АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

28 грудня 2009 року                             м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Сопруна В. В.,

суддів: Медяного В. М., Матківської М. В.,

при секретарі: Сніжко О. А.,

за участю: ОСОБА_1 та його представника – ОСОБА_2, представника структурної одиниці «Барські електричні мережі» ВАТ «АК Вінницяобленерго» ОСОБА_3,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до структурної одиниці «Барські електричні мережі» ВАТ «АК Вінницяобленерго» про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – на рішення Барського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2009 року, –

встановила:

1 вересня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом  про поновлення на роботі та оплаті праці за час вимушеного прогулу.

  Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Барського районного суд Вінницької області від 07 грудня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держбюджету Барського району Вінницької області витрати на ІТЗ з розгляду справи у розмірі 120 грн., державне мито у розмірі 53 грн. 57 коп. віднесено на рахунок держави.

Представник позивача, не погодившись із рішенням Барського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2009 року, оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що зазначене рішення було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно до закону. Обґрунтованим є рішення, прийняте на основі цілком і всесторонньо з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії трудової книжки, позивач 24 січня 2005 року був прийнятий на посаду водія автобуса СО «Барські електричні мережі» ВАТ «АК Вінницяобленерго».

01 грудня 2006 року ОСОБА_1 був переведений на посаду контролера енергозбуту третьої групи.

З 10 січня 2007 року позивач працював на посаді водія спеціального автомобіля ГАЗ-5201, 2,5 т, третього класу.

12 червня 2009 року ОСОБА_1 подав на ім'я директора СО «Барські електричні мережі» ВАТ «АК Вінницяобленерго» заяву про надання йому вихідних днів 15, 16, 17 червня 2009 року із проставленим зі слів позивача написом «не заперечую» та підписом майстра ОСОБА_4

17 червня 2009 року директором підприємства було видано наказ про створення комісії з метою з'ясування підстав відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.

Того ж дня комісією складено акт про те, що позивач перебуває вдома за місцем свого проживання в с. Мигалівці Барського району Вінницької області та відібрано у останнього письмове пояснення про відсутність на робочому місці.

18 червня 2009 пору на спільному засіданні профкому і адміністрації СО «Барські електричні мережі» ВАТ «АК Вінницяобленерго» його учасниками одноголосно надано згоду на звільнення позивача з займаної посади за прогул без поважних причинна підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України та складено акт про відмову позивача від ознайомлення з наказом № 47-к від 18 червня 2009 року та його підпису за підписом усіх присутніх членів профкому та представників адміністрації.

Колегія суддів встановила, що позивач був відсутній на робочому місці 15, 16, 17 червня 2009 року без поважних причин, оскільки не узгодив надання вихідних днів безпосередньо з керівником підприємства.

Крім того позивачем було пропущено строк для звернення до суду за захистом своїх прав, передбачений ст. 233 КЗпП.

Доводи ОСОБА_1 про те, що його було звільнено з роботи  під час перебування на стаціонарному лікуванні, спростовується тим, що 18 червня 2009 року він був на засіданні профспілкового комітету, після цього був винесений наказ про його звільнення, від підпису про ознайомлення якого він відмовився, що підтверджується актом від 18.06.2009 року (а.с.23).

Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних відносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків районного суду і не впливають на правильність постановленої ним ухвали.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, –

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.

Головуючий:                         Сопрун В. В.

Судді:                             Медяний В. М.

                                Матківська М. В.

З оригіналом вірно: