Справа № 22ц-1110\2006 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Бечко Є.М. Доповідач: Горобець Т.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2006 року                                             місто Чернігів

Апеляційний   суд   Чернігівської   області у складі:

головуючого - судді Бойко О.В., суддів - Горобець Т.В., Школьного В.В.,

при секретарі - Мехед Т.О., з участю ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду м. Чернігова цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

встановив:

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна набутого в шлюбі, зокрема просив поділити майно приватного підприємства „ІНФОРМАЦІЯ_1", власником якого за статутними документами є відповідачка. Виходячи з того, що приватне підприємство відповідачкою створене в період шлюбу, що в його статутний фонд вкладено спільні сімейні кошти, позивач просив поділити майно підприємства, виділивши йому в натурі та визнавши за ним право власності на об"єкт нерухомості - двоповерхову нежилу будівлю, загальною площею 400,0 кв.м , що розташована АДРЕСА_1, обладнання, а саме 2 лінії з переробки паперу а відповідачці виділити 2 кіоски для роздрібної торгівлі, розташовані на ринку „Нива" та у підземному переході біля готелю „Україна", товари в обігу та інше майно, що знаходиться на балансі ПВКП „ІНФОРМАЦІЯ_1". Ціна позову та дійсна вартість майна, що підлягала поділу за позовом ОСОБА_1 в заяві не визначалась. Інформації стосовно загально обсягу спільного майна подружжя суду також не надано.

Рішенням Деснянського   районного суду м. Чернігова від 23 травня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги посилаючись на те, що судове рішення постановлено з порушенням вимог матеріального права та неповного з"ясування обставин справи, а саме відповідно до п.1 ст. 63 Господарського Кодексу України приватне підприємство діє на основі приватної власності, але він вважає, що ця власність є спільною. Статусний фонд був сформований за рахунок спільних коштів сім''ї. Апелянт вважає рішення не законним також з тиз підстав, що відповідачка не приймала участі господарській діяльності підприємства, а працювала повний робочий день в Асоціації „Чернігівцукор" на посаді бухгалтера.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 1.1 ,2.1 Статуту ПВКП „ ІНФОРМАЦІЯ_1" є суб'єктом господарської діяльності, унітарним підприємством і діє на основі приватної власності ОСОБА_2 в інтересах власника/ а.с.46/ Зазначене підприємство є юридичною особою з цивільною правоздатністю та дієздатністю.

Відповідно до ст.. 1.3 Статуту ОСОБА_2 є власником приватного підприємства.

Відповідно до довідки №НОМЕР_1 право власності на нежилі об"єкти за адресою АДРЕСА_1 , про визнання права власності за якими заявив ОСОБА_1, зареєстроване за юридичною особою -ПВКП „ ВОРДПАК" на підставі договору купівлі-продажу/а.с. 10/

Будь яких доказів стосовно права власності відповідачки на майно, яке позивач просить поділити,   суду не надано.

Відповідно до ст..61 СК України до об"єктів права спільної сумісної власності подружжя можуть бути віднесені будь-які речі, за винятком тих, що виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата,пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок в банківську установу.

Відповідно до ст.. 179 СК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого тможуть виникати цивільні права та обов"язки. Підприємство не є предметом матеріального світу, в зв"язку з чим воно не може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст..368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, лише у випадку, якщо інше не встановлене законом або договором. Майно , про поділ якого заявив позивач у приватній власності відповідачки не перебуває. Відповідно до ст.. 191 ЦК України, підприємство - це єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності і до його складу входять всі види майна, споруди, устаткування, інвентар та інше. Підприємство, як єдиний майновий комплекс може бути об"єктом правочинів, але до об"єктів права спільної сумісної власності подружжя не віднесене.

Розглядаючи даний спір суд першої інстанції правильно визначив суть спірних правовідносин,        закон, який підлягає застосуванню, не встановив порушення прав спільної сумісної власності подружжя та мотивовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1.

Доводи апеляційної скарги не спростовують    правильне по суті та законне судове рішення.

Керуючись ст.ст303,304,307,308.,315,317,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Деснянського районного суду   м. Чернігова від 23 травня 2996 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.