Справа  № 1-19 / 2010 р.                                                                                                                                                                                                                      

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 лютого 2010 року.  Казанківський  районний суд  Миколаївської  області в складі :

головуючого-судді               Біцюк А.В.

при секретарі                                 Шадорській С.О.,

з участю  прокурора                     Малюк М.С. Москалик О.П.,

підсудного                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні  в  смт. Казанка кримінальну  справу  по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с.Ручейки Новгородківського району Кіровоградської області, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, працюючого по найму, військовозобов’язаного, раніше не судимого

у вчиненні злочину передбаченого ст.297 КК України

В С Т А Н О В И В  :

03 лютого 2009 року вдень ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, на кладовищі села Дмитро-Білівка, з метою викрадення, зняли з могили з написом «Дундук Леонтій Прокопійович» чавунну надгробну плиту із вмонтованим в нею металевим хрестом, розбили металеву плиту та частину від вказаної плити здали на металобрухт, за що отримали кошти в сумі 50 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_1, каючись у вчиненому, винним себе визнав повністю та пояснив, що 03 лютого 2009 він разом із ОСОБА_2 вживали горілку. Після цього ОСОБА_2 повідомив йому, що у лісосмузі біля села Дмитро-Білівка знаходиться важка металева плита, яку можна розбити та здати на металобрухт. Він разом із ОСОБА_2 пішли до лісосмуги, взявши  із собою кувалду та тачку на резинових колесах «кравчучку». Прийшовши на місце, побачив що плита знаходиться на могилі біля лісосмуги, але ОСОБА_2 вмовив його взяти цю плиту і відтягти до лісосмуги, яка знаходилась поруч, на що він (ОСОБА_1В.) погодився і зараз в цьому розкаюється. Після цього вони вдвох зняли з могили чавунну плиту разом з хрестом, який був в неї вмонтований, та відтягли до лісосмуги, в який кувалдою відбили частину плити та здали її на металобрухт, за що отримали 50 гривень. Наступного дня він (ОСОБА_1В.) та ОСОБА_2 знов пішли до лісосмуги, де залишилась частина плити та хрест, і продовжили розбивати надгробну металеву плиту на частини, але їх помітили і вони змушені були втекти.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні описаного вище злочину підтверджується також іншими доказами, перевіреними судом безпосередньо в судовому засіданні:

•   Показаннями свідка ОСОБА_3, яка повідомила, що у другій половині дня 03 лютого 2009 року до неї прийшли ОСОБА_1 та ще один чоловік та запропонували купити для власних потреб брухт чорного металу, який вона в них купила не перевіряючи зміст мішку, в якому металобрухт знаходився, і заплатила 50 гривень.

•   протоколом відтворення обстановки та обставин подій та фототаблиці до нього (а.с.57-64), з яких видно, як ОСОБА_1 03 лютого 2009 року здійснив викрадення надгробної плити з могили, на якій мався напис «Дундук Леонтій Прокопович», де її розбивав.

Матеріальна шкода потерпілим не відшкодовано, цивільний позов не заявлявся.

Вивчивши обставини справи суд вважає доведеним вину підсудного у викраденні предметів , що знаходяться в місці поховання і кваліфікує вчинене підсудним ОСОБА_1 ст.297 КК України.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудному суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Обставиною, яка пом’якшує покарання підсудному, суд визнає щире каяття підсудного у вчиненому.

При призначені покарання підсудному суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину (середньої тяжкості), особу підсудного, який за місце проживання характеризується негативно, і вважає необхідним та достатнім  призначити покарання підсудному у виді позбавлення волі.

Враховуючі особу підсудного, який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, проживає однією сім’єю з жінкою і до складу його сім’ї входять неповнолітня та малолітня дитина, працює по найму, розкаюється у вчиненні злочину, активне сприяння підсудного розкриттю злочину, а також позицію державного обвинувача,  суд вважає можливим  виправлення  підсудного  без  відбуття  покарання,  а  тому, на  підставі  ст. 75 КК  ОСОБА_1 підлягає звільненню від відбуття покарання з випробуванням та покладенням обов’язків передбачених п.п.2, 3 ч.1 ст. 76 КК України.

    Керуючись ст. ст. 323-324 КПК  України, суд

З А С У Д И В :

 ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину передбаченого ст.297 КК України  і  призначити йому покарання 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від  відбування  призначеного покарання з випробуванням тривалістю 2 (два) роки.  Покласти  на  засудженого ОСОБА_1 відповідно до вимог п.п.2, 3 ч.1 ст. 76 КК України   обов’язок не виїжджати за межі України на  постійне проживання  без  дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти на протязі іспитового строку орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази: залишити за місцем їх зберігання до розгляду справи відносно підсудного ОСОБА_4

На вирок  може  бути  подана  апеляція  до Апеляційного  суду  Миколаївської області через  Казанківський районний суд  Миколаївської області  протягом  п’ятнадцяти  діб з моменту  його  проголошення.

      Суддя :