Справа  №2-146/10  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 січня 2010 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі : головуючого судді Панченко О.І.

при секретарі: Воробйовій Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Феодосії справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором займу, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання  договорів займу недійсними,  

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення основного боргу за договорами позики від 10 лютого 2007 року у сумі 38572 грн., 3% за несвоєчасне виконання зобов’язання у сумі 696 грн. 39 коп., судові витрати по справі 385 грн. 72 коп., та витрати на інформаційно-технічний розгляд справ 30 грн., а всього просить стягнути 39657 грн. 11 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 лютого 2007 року на прохання позичальника для проведення ремонтних робіт приміщення, розташованого за адресою: м. Феодосія, вул. Радянська, 25, передав відповідачці ОСОБА_2 гроші у сумі 20572 грн., про що 10 лютого 2007 року був укладений договір позики, згідно якому, відповідач зобов'язалась повернути «кредитору» гроші на протязі 6 місяців, тобто до в строк до 10 серпня 2007 року. Крім цього відповідачка в цей же день отримала для особистих потреб гроші у розмірі 18000 грн., про що також 10 лютого 2007 року був укладений письмовий договір позики у вигляді розписки, згідно якому, відповідачка зобов'язалась повернути «кредитору» гроші в строк до 10 квітня 2007 року. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2, стала ухилятися від виконання договорів позики, то дана обставина стала підставою для звернення в суд з позовом.

Відповідач позов не визнала та звернулася в суд з позовом  до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів позики від 10 лютого 2007 року по розпискам на суму 20572 грн. та 18000 грн., посилаючись на те, що вона з ОСОБА_1  з 22 листопада 2006 року вели господарську діяльність як суб’єкти підприємницької діяльності. 10 лютого 2007 року бухгалтер провела ревізію за період роботи з 22 листопада 2006 року по 10 лютого 2007 року внаслідок якої виявилася нестача. Після проведеної ревізії їй був продиктований текст розписки, тексту якого не надала уваги, думаючи, що мова йде про результати роботи магазину. Після перерахунку (ревізії) написала другу розписку, також під диктовку, але на меншу суму, оскільки нестача виявилась меншою. Вважає себе обманутою, оскільки текст своїх письмових розписок побачила у суді отримав копію позовної заяви, а тому просить суд визнати договори займу від 10 лютого 2007 року по розпискам на суму 20572 грн. та 18000 грн. недійсними, на підставі вимог ст.ст. 203,215 та 637 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити вважаючи його способом захисту та ухилення від повернення боргів за договором займу.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, позовні вимоги не визнала у повному обсязі, підтримуючи зустрічну заяву, в якому просить визнати договори займів від 10 лютого 2007 року по розпискам недійсними.

Суд, вислухавши пояснення сторін ,  всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 2 ст.1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК).

Частина 2 ст.1047 ЦК допускає пред’явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розпискою між сторонами 10 лютого 2007 року був укладений договір позики, відповідно до якого, позивач ОСОБА_3, передав, а відповідач ОСОБА_2, отримала, для проведення ремонтних робіт приміщення, розташованого за адресою: м. Феодосія, вул. Радянська, 25, - 20 572 грн. строком на 6 місяців і зобов’язалась повернути дану суму 10 серпня 2007 року ( а.с.. 12,30).

Крім того, з написаної, також 10 лютого 2007 року розписки вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 отримала в борг  у ОСОБА_1 18000 грв. на 2 місяці і зобов’язалась повернути 18000 грв. до 10 квітня 2007 року ( а.с. 13,30).

Даючи оцінку наданим позивачем на підтвердження укладення договору позики письмовим доказам (розпискам), суд дійшов висновку, що ці докази є підтвердженням факту укладення сторонами 10 лютого 2007 року договорів позики, а саме факту передачі позивачем у власність відповідачу, ОСОБА_2 20572 грн., та 18000 грн., і зобов’язання останньої повернути ці кошти.

Факт написання розписок саме відповідачкою підтверджено матеріалами справи,  Постановою дільничного інспектора Феодосійського МВ Гасанова Р.С., від 23.05.2008 р. про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2, згідно якої заявниця – відповідачка гр. ОСОБА_2 підтвердила, що дійсно дві розписки написані саме нею та поясненнями ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що тексти розписок написані саме нею.

Оцінюючи доводи відповідача ОСОБА_2 щодо заявленого зустрічного позову про визнання недійсними договорів займу від 10 лютого 2007 року на 20572 грн. та 18000 грн., суд бере до уваги, що відповідно до ст.16 ЦК України, відповідачка, звертаючись до суду із зустрічним позовом на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочинів недійсними, ОСОБА_4, у силу ст.10 ЦПК України зобов’язана довести правову та фактичну підставу недійсності кожного правочину.

Доказів примушення, обману, помилки сторони, або інших обставин як таких, що б вказували на визнання недійсними укладення 10 лютого 2007 року договорів займів представник відповідача та ОСОБА_2 суду не надали, а тому позовна заява ОСОБА_1 про стягнення суми боргу та відсотків за порушення строку виконання грошового зобов’язання є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічної заяви слід відмовити у повному обсязі.

Також, в порядку ст.88 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 385 грн. 72 коп. та на витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справ у суді у розмірі 30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5,10,57,60,88,212,213-215 ЦПК Україні, ст.ст. 203, 215, 625, 638, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання  договорів займу недійсними відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 38572 грв. 00 коп., 3% у сумі 696 грв. 39 коп. і судові витрати у сумі 415 грв. 72 коп., а всього 39684 грв. 11 коп.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд шляхом подачі, протягом 10 днів із дня проголошення рішення суду, зави про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                         Панченко О.І.