Справа № 22ц-1094\2006 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнєв В.О.

Доповідач: Горобець Т.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 липня 2006 року                                            місто Чернігів

Апеляційний    суд   Чернігівської    області у складі:

головуючого - судді Бойко О.В., суддів - Горобець Т.В., Школьного В.В.,

при секретарі - Мехед Т.О.,

з  участю   представника  відповідачки  -     ОСОБА_1,   позивачів   ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4,їх представника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду м. Чернігова цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання втратившою право користування жилим приміщенням,

встановив:

У березні 2006 року позивачі звернулись до суду з позовом до відповідачки і посилаючись на ст. 107 ЖК України просили визнати її втратившою право користування квартирою АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначили, що відповідачка в зазначеній квартирі ніколи не проживала.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволені. Визнано ОСОБА_6 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1. Суд першої інстанції визнав доведеним факт вибуття ОСОБА_6 на постійне місце проживання до іншого населеного пункту після реєстрації за адресою АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судове рішення є незаконним і таким, що порушує її конституційне право на житло. Крім того, зазначає, що,будучи зареєстрованою за спірною адресою, вона періодично проживала в приватному будинку своєї сестри в ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки позивачі їй перешкоджали проживати за місцем реєстрації. Стосовно листа Старобілоуської сільської ради, на який посилається суд, то він , на її думку , не є документом, який підтверджує постійне місце проживання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, та пояснення позивачів, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постійно проживаючими за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 з неповнолітнім сином. Станом на 21.04.2004 року вказана квартира визнана комунальним житлом державного житлового фонду. ОСОБА_6 значиться зареєстрованою за вказаною адресою, проте, в спірній квартирі вона не проживає. Постійним місцем проживання відповідачки встановлено АДРЕСА_2. Такого висновку суд дійшов на підставі доказів, які були надані сторонами , оцінюючи їх в сукупності з дотриманням вимог ст.. 57-60 ЦПК України. Будь яких доказів, що спростовують вказані висновки суду відповідачкою надано не було.Фактів та доказів поважної причини не проживання відповідачки за спірною адресою суду також не надано.

Відповідно до ст.. 10 ЦПК України кожна сторона зобов'язана підтвердити доказами ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачка необхідних доказів суду не надала.

В той же час, позивачі, звертаючись за захистом свого житлового права надали суду належні та допустимі докази , які судом першої інстанції досліджені, проаналізовані в їх сукупності та покладені в основу судового рішення.

Виходячи з того, що з 2002 року ОСОБА_6, значилась прописаною та проживаючою за спірною адресою, а також визнавши встановленим, що станом на 01.02.2006 року постійним місцем проживання відповідачки є АДРЕСА_2, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, закон, який підлягає застосуванню, вірно дійшов до висновку, про порушення житлових прав позивачів відповідачкою, обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законного та обґрунтованого судового рішення і підстав, передбачених ст.. 309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не знаходить.

Керуючись ст.303,304,307,308,315,317,319,324    ЦПК України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити. Рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 15 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили негайно після проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.