2а-253/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 лютого 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого – судді Сарбей В.Л.,

при секретарі – Лоб І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ в м. Хмельницький про визнання дій неправомірними та стягнення підвищення до пенсії згідно з Законом України "Про соціальний захист дітей війни", -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2009 року позивач звернулася з позовом до суду, в якому просить визнати дії Управління пенсійного фонду України у Хмельницькому районі щодо невиплати їй як дитині війни підвищення до пенсії з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2009 року неправомірними; зобов’язати відповідача перерахувати розмір її пенсії з урахуванням 30% від мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; стягнути з відповідача на її користь невиплачену суму підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 2515,33 грн.

Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що на підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV від 18.11.2004 року вона є дитиною війни та має право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця, яка відповідачем в порушення вимог Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в повному розмірі за вказані нею періоди не виплачувалася.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить їх задовольнити, а також поновити їй строк звернення до суду в зв’язку з тим, що про порушення її прав вона дізналась лише в 2008 році .

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку; надав до суду заяву, в якій проти позову заперечує, вважаючи позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими і посилаючись на те, що пенсія позивачу виплачується у повній відповідності до закону та підзаконних нормативно-правових актів. Просить відмовити в позові, оскільки бюджетних асигнувань на виплату допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідачеві у відповідні періоди не перераховувалось, а справу просить розглянути по суті за відсутності представника відповідача, застосувавши строк позовної давності до вимог за 2007 рік.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності представника відповідача в судовому засіданні на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач є дитиною війни. На підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року, позивач має право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця, яка відповідачем їй не виплачувалася з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2009 року .

Зазначена норма Закону діє з 01.01.2006 року згідно з п.1 прикінцевих положень Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV. Дійсно, Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року в справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і цю норму Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було визнано такою, що не відповідає Конституції України. Зазначена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 9.07.2007 року, і відповідно позивач з цього часу має право на отримання спірної надбавки до пенсії.

Зазначене рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів України.

Аналогічне положення містить і рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України» та щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Крім того, даним Рішенням визначено, що, ухвалюючи рішення від 9.07.07 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини 2 статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватись законом про Держбюджет, - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци 4, 5, 6, 8 пункту 4 мотивувальної частини). У зв’язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині 2 ст. 6, частині 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 21, 22, п.1 ч. 2 ст. 92, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України» (абзац 2 п. 5 мотивувальної частини). При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деяк з них нечинними (розділ ІІ). За таких обставин в даному випадку не може бути застосовано п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України.

Більше того, відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 8.11.05 року у справі «Качко проти України» (заява № 63134/00), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Також суд не приймає аргумент відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, як підстави для застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 статті мінімального розміру пенсії за віком.

Суд вважає поважною причину пропуску позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, а тому зазначений строк відносно позовних вимог за 2007 рік необхідно позивачеві поновити.

За таких умов суд приходить до висновку, що відповідача слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2009 року  з урахуванням виплачених сум.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про присудження  виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно. Тому слід звернути постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 46, 55, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.07 року та від 22.05.2008 року №10-рп, ст. ст. 9, 14, 86, 99, 100, 122, 158, 160, 163, 256 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог за 2007 рік як такий, що був пропущений з поважних причин.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницький по невиплаті встановленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2009 року .

Зобов’язати  Управління пенсійного фонду України у м. Хмельницький Хмельницької області здійснити нарахування та щомісячну виплату недоплаченої пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в ідповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  ОСОБА_1 підвищення до пенсії  за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2009 року з урахуванням виплачених сум .

Звернути постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький міськрайонний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Суддя: