Справа 22ц-983/2006 Головуючий у першій інстанції
Категорія - цивільна Скалозуб О.М.
Доповідач - суддя Горобець Т.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2006 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ
ОБЛАСТІ у складі :
Головуючого судді Бойко О. В.
Суддів: Горобець Т.В., Школьного В.В.
При секретарі Мехед Т.О.
З участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника НВК „Прогрес"
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні кімнатою в гуртожитку та вселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, НВК „Прогрес" про визнання ордеру на поселення в кімнату гуртожитку недійсним, виселення з кімнати без надання жилого приміщення,
Встановив:
ОСОБА_2 звертається з апеляційною скаргою на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2006 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до неї про усунення перешкод в користуванні ліжко-місцем, в гуртожитку та вселення, також за зустрічним, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, НВК „Прогрес" про визнання ордеру на надання ліжко-місця в гуртожитку недійсним та виселення з кімнати ОСОБА_1
Зазначеним рішенням задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та вселено в гуртожиток - АДРЕСА_1. ОСОБА_2 зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні кімнатою.
ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні її зустрічних позовних вимог до ОСОБА_1, НВК „Прогрес" про визнання недійсним, ордеру на поселення ОСОБА_1 в кімнату №НОМЕР_1 гуртожитку НВК „Прогрес" та про її виселення.
Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_2 просить його скасувати, в задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити, а її вимоги задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам у справі, а також вимогам матеріального та процесуального -законодавства. На думку апелянта судом не прийнято до уваги, що НВК „Прогрес" в порушення п. 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208, далі Примірне положення видав ордер Дудці ОО.О на поселення в спірну кімнату де ОСОБА_2 .проживала з двома неповнолітніми дітьми. Симоненко вважає, що вона проживала і проживає в відокремленому приміщенні - кімнаті в гуртожитку і тому правомірно, у відповідності до п.17 Примірного положення без згоди адміністрації поселила туди своїх двох неповнолітніх дітей. Апелянт також посилається відповідні судові рішеннями та ухвалами апеляційного суду Чернігівської області та Верховного Суду України якими спір про поселення в 1996 році в спірну кімнату ОСОБА_1 розглядався, ордер за 1996 рік було визнано недійсним та ухвалене рішення про її виселення.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 будучи поселеною в 1990 році на ліжко-місце в кімнату АДРЕСА_1, в кімнату для одиноких жінок, де право на ліжко-місце з 1992 року було у встановленому порядку надане також рдинокій ОСОБА_3, поселила в зазначену кімнату своїх неповнолітніх дітей після їх народження в 1996 та 1997 році. Кімната № НОМЕР_1 не була відособленим приміщенням і ОСОБА_2 неправомірно заселила в цю кімнату своїх дітей .
ОСОБА_1 вважає, що ордер № НОМЕР_2 для поселення в кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку був виданий правомірно, оскільки він виданий на звільнене в квітні 2004 року ліжко - місце ОСОБА_3, на відміну від ордеру №НОМЕР_3. Рішення районного суду від 12.04.2006 року вважає законним та обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що спірна кімната АДРЕСА_1 передана НВК „Прогрес" для використання під жіночий гуртожиток. Приймаючи таке рішення суд виходив з договору найму житла /а.с. 13/, довідок НВК „Прогрес" про порядок оплати та розміри платежу за проживання, а також довідки про осіб, які періодично поселялись та проживали в кімнаті №НОМЕР_1 а також з того, що зазначена кімната використовувалась для проживання одиноких жінок, з наданням їм ліжко-місця /а.с. 190/.
ОСОБА_1 є одинокою, проживає в м. Ніжин і працює в НВК „Прогрес". За спільним рішенням профспілкового комітету та адміністрації НВК „Прогрес" від 07.07.2004 року їй надано ліжко-місце в кімнаті АДРЕСА_1, в м. Ніжині після звільнення його ОСОБА_3 ОСОБА_4 /а.с. 158/. Відповідно до ордеру № НОМЕР_2 ОСОБА_1 поселена в кімнату №НОМЕР_1 зазначеного будинку.
Суд першої інстанції визнав доведеним, що ОСОБА_2 починаючи з Жовтня 2004 року неправомірно перешкоджає ОСОБА_1 користуватись кімнатою №НОМЕР_1.
Аналізуючи правовідносини, які виникни між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також між ними та НВК „Прогрес" після липня 2004 року, суд першої інстанції визнав правомірним спільне рішення профспілкового комітету та адміністрації НВК „Прогрес" від 07.07.2004 року про надання ОСОБА_1 права поселення в кімнату №НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 на ліжко-місце, що звільнилось після ОСОБА_3 /ОСОБА_4/.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено, що з квітня 2002 року кімната АДРЕСА_1 має статус жіночого гуртожитку /а.с. 13/ До квітня 2002 року кімната мала статус гуртожитку НВК „Прогрес" і на день розгляду справи її статус не змінювався /а.с. 129/ Квартплата розрахована за ліжко-місце і сплачується у встановленому для гуртожитків порядку.
ОСОБА_2 в зазначену кімнату поселена відповідно до ордеру №НОМЕР_4 після звільнення ліжко-місця 01.11.1990 року ОСОБА_5, з 1985 року кімнатою № НОМЕР_1 вже користувалась ОСОБА_6, до 1985 року зазначена кімната була в користуванні інших жінок /а.с. 190/ 3 1992 року за ордером 646 в кімнату до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 була поселена ОСОБА_3 Довідки НВК „Прогрес" про порядок нарахування оплати за проживання, розмір оплати, свідчать, що кімната АДРЕСА_1 використовувалась як гуртожиток для одиноких жінок з наданням їм ліжко-місця в цій кімнаті.
Отже зазначені факти та докази спростовують твердження ОСОБА_2 про те, що кімната №НОМЕР_1 була надана їй в відокремлене особисте користування, та що вона правомірно поселила в цю кімнату своїх неповнолітніх дітей, за захистом прав яких звертається.
ОСОБА_2 була поселена в зазначену кімнату згідно ордеру №НОМЕР_4, а ОСОБА_3 - з 1992 року згідно ордеру № НОМЕР_5. ОСОБА_2, народивши ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_8 поселила їх без офіційного дозволу адміністрації в кімнату №НОМЕР_1, де і проживає, /а.с. 132,133,134/.
ОСОБА_1 перший раз в спірну кімнату була поселена на ліжко-місце 11.10.1996 року. Відповідно до рішення Прилуцького районного суду від 25.06.2003 року залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18.09.2003 року ОСОБА_1 підлягала виселенню з спірної кімнати з наданням іншого приміщення /а.с. 122/. Ордер на її поселення в 1996 році був рішенням суду визнаний недійсним, оскільки був виданий на займане приміщення. Зазначене рішення залишається не виконаним, оскільки в ньому не зазначена адреса, за якою ОСОБА_1 підлягала виселенню. Виконавче провадження постановою державного виконавця закінчено, рішенням апеляційного суду від 29.12.2005 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову про закінчення виконавчого провадження та на дії держвиконавця відмовлено /а.с72/.
11.03.2004 року в кімнаті №НОМЕР_1 за спірною адресою звільнилось ліжко-місце, оскільки ОСОБА_3 /ОСОБА_4/. знята з реєстрації і на звільнене місце, ОСОБА_1 у встановленому порядку видано ордер від 15.07.2004 року /а.с. 143, 158/. Проте, ОСОБА_2 з жовтня 2004 року перешкоджає ОСОБА_1 реалізовувати своє право проживання в кімнаті, яка є гуртожитком, що підтверджено наявними в справі доказами/а.с. 11, 12, 17,20, 25-28, 31/.
За вказаних обставин, враховуючи, що будь яких неправомірних дій ОСОБА_1 не вчиняла, іншого житла не має, на момент звернення до суду вона неправомірними діями ОСОБА_2 була позбавлена конституційного права на житло, порушене право підлягає захисту в судовому порядку.
Наявними в справі доказами підтверджено, що спірна кімната має статус гуртожитку для одиноких жінок, а не гуртожитку для малих сімей, отже суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, про відсутність підстав для визнання недійсним ордеру № НОМЕР_6 на поселення ОСОБА_1 на ліжко-місце в кімнату АДРЕСА_1 в м. Ніжині.
Правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції не знаходить.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення апеляційний суд, відповідно до положень ст.ЗОЗ ч.І ЦПК України, виходить з доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Враховуючи зазначене, підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, передбачених ст.309 ЦПК України колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. 301, 303, 304, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
-Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2006 року відхилити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: