ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

       Іменем УКРАЇНИ

“29” травня 2007 року 2-4865/07

Малиновський районний суд міста Одес. в складі:

Головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря        - Дімітрієвої Н.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1

ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності, -

встановив:

Позивач звернулася до суду із вимогою про визнання за нею права власності на реконструйоване домоволодіння № 21 „А” по вул. Шостій в м. Одесі, житловою площею 51.7 кв.м., загальною площею 84.6 кв.м., підсобною - 32,9 кв.м., посилаючись на обгрунтування своїх вимог на таке. Позивач мешкає та є єдиним користувачем зазначеного приміщення, яку надано їй на підстав рішення виконкому Малиновської районної ради народних депутатів у 1998 році як підсобне. За період користування цим підсобним приміщенням позивач провела її реконструкцію та перепланування, провела відповідні роботи та реконструювала її, регулярно піклуючись про це майно. В результаті перепланування домоволодіння складається з трьох житлових кімнат та допоміжних приміщень. Це не призвело, на думку позивача, до порушення несучої здатності конструкцій будинку, втім відповідач не визнає за позивачем права власності на реконструйоване під житлове приміщення, чим порушує права та інтереси позивача. У обгрунтування своїх вимог — позивач посилається на положення ст. ст. 376, 392 ЦК України.

Представник Одеської міської ради, у судове засідання не з'являвся, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв’язку з його неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з’явився, у порядку заочного розгляду справи.

Представник Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” Одеської міської ради, у судове засідання не з'являвся, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв’язку з його неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного. Судом установлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторони, представлених письмових доказів.

Згідно з рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси від 14 березня 2002 року за результатами розгляду цивільної справи за № 2-87/02 ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 150 кв.м., вхід на земельну ділянку збережено існуючий зі сторони вул. ОСОБА_1 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4088 від 19.07.2000 року: предметом спору бу ла земельна ділянка, прилегла до домоволодіння по вул. Шостій, 21 в м. Одесі. Цим же рішенням встановлено, що позивачці належить 38/50 частин зазначеного домоволодіння. Згідно з технічним паспортом від 15.02.2007 року по домоволодінню шостій, 21 в м. Одесі за позивачкою зареєстровано право власності на 9 100 його частин.

Розпорядженням виконкому Малиновської районної ради за позивачем в будинку № 21 по вул. Шостій в м. Одесі закріплено підсобне приміщення.

За час користування позивачем закріпленим за нею приміщенням остання його реконструювала під житлове. Відповідно із технічним висновком про стан та можливість експлуатації житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Шоста, буд. 21 „А”, в результаті такого перепланування та реконструкції утворено три житлові кімнати площами відповідно 13,2 на першому поверсі та 20,0 та 18,5 кв.м. — на другому, а також таким допоміжними приміщеннями — на першому поверсі - коридор площею 4,8 кв.м., санвузлу площею 4,3 кв.м., кухня площею 18.8 кв.м., на другому поверсі - коридор площею 5,0 кв.м., загальна площа по будинку становить 84,6 кв.м., житлова - 51,7 кв.м., підсобна - 32,9 кв.м.

Користуючись своїми правами користувача житла, позивач здійснила реконструкцію закріпленого за нею приміщення шляхом його переобладнання у житлове. Розташування цієї споруди та склад приміщень визначено зазначеним технічним висновком та технічним паспортом від 15.02.2007 року.

Зазначеним технічним висновком визначено, що технічний стан житлового приміщення на момент обстеження, згідно класифікації чинних норм, може бути охарактеризований як задовільний, що дозволяє зберегти його для подальшої експлуатації; цим висновком не встановлено порушень у питання архітектури, обраних конструктивних рішень, протипожежної безпеки та охорони навколишнього середовища. Таким чином суд вважає виконаними вимоги ч. З ст. 375 ЦК України, відповідно до якої право на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил. При спорудженні зазначеної прибудови дотримано будівельних, санітарних, протипожежних та інших норм та правил, але враховуючи;, що будівництво проведено без належним чином затвердженого проекту, ввести його в експлуатацію є неможливим. При цьому в результаті проведеного будівництва позивачем створено споруду, яке відповідає певним, що висуваються до подібного роду будівель, та може бути самостійним об’єктом права власності, перебуває в особистому користуванні позивача. Таким чином, враховуючи, що побудована споруди є ізольованою, річ, отримана після реконструкції та будівництва - відповідає всім нормам та правилам, беручи до уваги обставини справи, зокрема, неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд вважає за можливе захистити право позивача шляхом визнання за ним права власності на отримане реконструйоване житлове приміщення - квартиру.

Суд вважає виконаними вимоги ч. З ст. 375 ЦК України, відповідно до якої право на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Суд також враховує, що реконструйоване приміщення зведено на прибудинковій території; згідно абз. 4 п. 19 постанови Пленум Верховного Суду України 16.04.2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з п. 5 ст. 10 Закону від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених ч. З ст. 42 ЗК, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Вирішуючи питання про дотримання прав землевласника при здійсненні реконструкції, судом враховано, що реконструйоване приміщення зведено на прибудинковій території будинку, в якому розташоване реконструйоване приміщення, позивач тривалий час використовує спірне приміщення під житло, сплачуючи за користування комунальними послугами для побутових потреб, тому порушення права власника земельної ділянки суд не встановлено.

Істотним для вирішення справи судом є той факт, що позивач власними зусиллями відновив як житлове приміщення, раніше позбавлене такого статусу та зняте з балансу житлово-експлуатаційної організації.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Правила статті 376 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин за аналогією закону, оскільки відсутня норма, що регулює безпосередньо ці правовідносини, а також це відповідатиме принципу справедливості та добросовісності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 16, 183, 331, 365, 367 ЦК України, ст. 10 Закону від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ "Про приватизацію державного житлового фонду", ст.ст. 11, 213, 215, 224, 226 Цивільного процесуального кодексу України, п. 19 постанови Пленум Верховного Суду України 16.04.2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на реконструйоване домоволодіння № 21 „А” по вул. Шостій в м. Одесі, що складається з таких приміщень - трьох житлових кімнат площами відповідно 13,2 кв.м. - на першому поверсі та 20,0 та 18,5 кв.м. - на другому, а також з таких допоміжних приміщень - на першому поверсі - коридору площею 4,8 кв.м., санвузлу площею 4,3 кв.м., кухні площею 18,8 кв.м., на другому поверсі - коридору площею 5,0 кв.м., загальна площа по будинку становить 84,6 кв.м., житлова - 51,7 кв.м., підсобна - 32,9 кв.м., що позначене на технічному паспорті від 15.02.2007 року під літ. „Л” - житловий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 150,0 кв.м.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: