Справа №702/3/19

Провадження №2/702/80/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 року м. Монастирище

       Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

секретар судового засідання Шковира А.М.,

позивач ОСОБА_1,

відповідач виконавчий комітет Лукашівської сільської ради,

представник відповідача адвокат, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Монастирище у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лукашівської сільської ради про стягнення моральної шкоди,

встановив:

03.01.2019 позивач  звернувся в суд із позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди. Підставою звернення із позовом вважає те, що у зв’язку із розглядом цивільної справи у Верховному Суді України виникла термінова необхідність в отриманні інформації для подання суду у якості належних і допустимих доказів. Він, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» (надалі-Закон №2939-VI), 19.03.2018 звернувся із запитом на інформацію до виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, який був зареєстрований під вх. №27 від 19.03.2018. Суть запиту полягала в наступному: надати перші десять аркушів паспорта водного об’єкта площею 14,5 га, розташованого в адміністративних межах Лукашівської сільської ради. Листом з вих. №101 від 23.03.2018 він був повідомлений про те, що йому було відмовлено в задоволенні запиту на інформацію через те, що його звернення було виконане письмовим нерозбірливим почерком. Рекомендували перед тим, як обтяжувати виконавчий комітет численними зверненнями, звернутись, як робить це виконавчий комітет, до спеціалістів в галузі права за консультаціями щодо реальної необхідності у запитуваній ним інформації. Неприхована відмова стала підставою для звернення до суду адміністративної юрисдикції. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №823/1377/18 від 16.05.2018 визнано протиправною відмову виконавчого комітету Лукашівської сільської ради при розгляді його запиту на інформацію від 19.03.2018 (вх. №27) та суд зобов’язав розглянути його запит, надати відповідь. Відсутністю своєчасної відповіді відповідач наніс йому моральну шкоду, яка виразилась у стресі та переживаннях з приводу неотримання відповіді (запитуваної інформації), у неможливості вчасно скористатися нею, реалізувавши свої права та законні інтереси, передбачені Конституцією і Законами України і через те, що посадові особи виконавчого комітету умисно і свідомо самоусунулись від виконання своїх обов’язків, не вжили заходів щодо того, щоб у добровільному порядку, а не через суд надати відповідь на запитувану інформацію. Відповідно до ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Просить стягнути із виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області 5 000 грн. за завдану йому моральну шкоду.

21.01.2019 на адресу суду від представника Лукашівської сільської ради ОСОБА_2 надійшов відзив, відповідно до якого, ознайомившись із позовом ОСОБА_1 у справі № 702/3/19 вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. Позовні вимоги відповідач не визнає повністю. Виконавчий комітет не оскаржував рішення Монастирищенського районного суду від 16 травня 2018 року у справі №823/1377/18, у зв’язку із відсутністю коштів в бюджеті сільської ради на сплату судового збору. Позивач на території Лукашівської сільської ради не проживає та не зареєстрований, не є виборцем. Нерухомого майна на території Лукашівської сільської ради не має. Поставлені в його запиті питання не стосуються реалізації позивачем його соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів. Але позивач подає численні запити та звернення до виконавчого комітету Лукашівської сільської ради. У своїх зверненнях допускає образливі висловлювання в сторону працівників сільської ради, демонструє зверхність в спілкуванні, насміхається, демонструє певну радість та задоволення від подання численних звернень. Маючи пільги із сплати судового збору, зловживає своїми правами на звернення до судів. Жодних страждань в його поведінці помічено не було. Завдання позивачу моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, не підтверджується будь-якими належними та допустимими доказами, у тому числі й обставинами щодо тяжких змін у житті позивача, погіршення стану його здоров'я та самопочуття, шкоди честі та гідності тощо. Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Просить у задоволені позову у даній справі відмовити повністю.

У судове засідання позивач не з’явися, просить справу розглядати у його відсутність, про що зазначив у позовній заяві (а.с.1, 2).

У судове засідання представник відповідача виконавчого комітету Лукашівської сільської ради не з’явився, позов не визнав, просить справу розглядати за його відсутності, про що подав заяву.

 Розгляд справи судом проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.

       Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків. 

       Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Відповідно до ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» 13 січня 2011 року №2939-VI, із змінами та доповненнями (далі Закон №2939-VI), відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; нездійснення реєстрації документів; навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

       Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

       Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Однак ця норма встановлює лише загальні правові засади відшкодування зазначеної шкоди.

       Поняття моральної шкоди розкриває ч. 2 ст.23 ЦК України.

       Згідно ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає:

       1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

       2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

       3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

       4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

       Позивач як на підставу відшкодування шкоди зазначає дужевні страждання, яких він зазнав у зв'язку з неотрманням ним вчасно відповіді на його запит та неможливість подати вчасно документи для розгляду справи у Верховному Суді.

       Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

       Судом встановлено, що згідно рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області №101 від 23.03.2018 в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 19.03.2018 (вхідний №27 від 19.03.2018). Зобов’язано виконавчий комітет Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області розглянути запит ОСОБА_1 від 19.03.2018 про надання інформації (вхідний №27 від 19.03.2018) відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (а.с.6, 7).

       При цьому, згідно тексту мотивувальної частини рішення ( абзац 7-8 (а.с.7)) окружний адміністративний суд констатує факт, що запит позивача не відповідає вимогам ч.5 ст.19 Закону № 2939-VІ та виконачий комітет мав би відмовити позивачеві в задоволенні запиту.        Позовні вимоги позивача задоволені частково і лише тому, що суд вийшов за межі позовних вимог (абзац 10 (а.с.7)) та зобов'язав виконавчий комітет розглянути цей запит.

       Тому, підстав вважати, що позивач отримав право на отримання запитуваної ним інформації строком у 5 днів з часу подання запиту від 19.03.2018 вх.27 та не отримав її своєчасно з вини виконавчого комітету, немає.

       Крім цього, несвоєчасність подання доказів, якщо і мала місце, доказів чого суду не надано, з врахуванням рішення Черкаського окружного суду від 16.05.2018, сталася саме з вини позивача, оскільки ним було надано запит, який не підлягав до задоволення.

       Згідно ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

       Позивачем доказів наявності підстав, зазначених у ч.2 ст.1167 ЦК України не надано.

       Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

       Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п.п.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

       Відповідно до п.п.1 п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України  №4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з

урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне-за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач, як на підставу задоволення позову, посилається на наявність рішення суду, яким визнано бездіяльність виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області протиправною та зобов’язано вчинити певні дії. Згідно тексту рішення окружного суду слідує, що розгляд справи відбувся за відсутності позивача, судового збору при подачі позову він не сплачував, що свідчить про відсутність інших негативних явищ для позивача як наслідок бездіяльності відповідача.

Суд, вважає, що наявність судового рішення про визнання бездіяльності виконавчого комітету сільської ради та його голови протиправною, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки даним рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди.

       Також, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім’ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення здоров’я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача, передбачених ч.2 ст.23 ЦК України.

       Позивач жодним чином не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн.

Згідно правових позицій Європейського суду з прав людини, висловленої в рішеннях від 25.10.1993 у справі «Гольм проти Швеції», від 29.11.1996 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства», від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 13.07.2006 у справі «Сілін проти України», визнання судом порушення прав особи діями інших осіб само по собі вже є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду, спричинену такими діями.

       У відповідності до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, із змінами і доповненнями, суди в Україні застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

       Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, рішенням окружного адміністративного суду факт заподіяння моральної шкоди не встановлено, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про її стягнення необхідно відмовити повністю.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі-громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки в здоволені позовних вимог позивача відмовлено, відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.2 ст.138 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

       Оскільки, представником відповідача ОСОБА_2 не надано суду доказів фактичної сплати (перерахунку) йому виконавчим комітетом Лукашівської сільської ради судових витрат за надання правової допомоги, тому суд вважає, що судові витрати, за надання правової допомоги стягненню із позивача не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст.23, 1167 ЦК України, Законом України «Про доступ до публічної інформації» 13 січня 2011 року №2939-VI, із змінами та доповненнями, рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.10.1993 у справі «Гольм проти Швеції», від 29.11.1996 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства», від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 13.07.2006 у справі «Сілін проти України», Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, із змінами і доповненнями, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995, ст.ст.2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лукашівської сільської ради про стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах та до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Монастирищенський районний суд Черкаської області або безпосередньо до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується,-апеляційного суду Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

       учасники справи:

       позивач ОСОБА_1, житель: вул.Набережна,23 с.Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області, 19110, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

             відповідач виконавчий комітет Лукашівської сільської ради, вул.Бастракова,29, с.Лукашівка, Монастирищенський район, Черкаська область, 19110, код КОАТУУ НОМЕР_2, ЄДРПОУ 04408985.

Суддя