Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судці        Токар Н.В.,

при секретарі        Романцові М.В.,

за участю представника позивача        ОСОБА_1,

за участю відповідача        ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 3086 грн. 43 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., та суму судового збору на користь держави у розмірі 51 грн. В обґрунтування позову він вказав нате, що відповідачі проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ' кв.11, послуги по теплопостачанню позивачем були надані за місцем їхнього мешкання. Плата за спожиту теплову енергію повинна провадитися споживачами теплової енергії щомісячно за отриману теплову енергію. Однак, відповідачі оплату за спожиту теплову енергію не проводили, у результаті чого станом на 01.06.2010 року утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 3086 грн. 43 коп. Тому позивач просить стягнути з відповідачів вищевказану суму.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та просила стягнути з відповідачів суму боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 3086 грн. 43 коп., а також судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково в межах строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про день і час слухання справи, причину неявки суду не повідомила.

Вислухавши представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги стягується незалежно від квартирної плати згідно затвердженим у встановленому порядку тарифам.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач здійснює послуги по теплопостачанню. Відповідно до ч.б ст.19 Закону України «Про теплопостачання», плата за спожиту теплову енергію повинна провадитися споживачами теплової енергії щомісячно за отриману теплову енергію та згідно з Правилами надання населенню послуг теплопостачання і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, відповідачі зобов’язані здійснювати оплату за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ч.З ст.267 ЦК України, суд за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, застосовує позовну давність, така заява була зроблена відповідачем, тому сума заборгованості відповідачів по платі за теплопостачання з травня 2007 року по червень 2010 року, з урахуванням трирічного строку позовної давності складає 1198 грн. 99 коп., що підтверджується розрахунком, наданим в матеріали справи.

Суд не приймає до уваги ствердження представника позивача про те, що дії відповідачів відносно часткової оплати поточних платежів за спожиту теплову енергію свідчать про визнання ними заборгованості, а тому в силу ст. 264 ЦК України, в даному разі перебіг позовної давності переривається, після чого перебіг позовної давності починається заново і час, що минув до переривання перебігу строку не зараховується, оскільки в даному разі має місце оплата відповідачами поточних платежів за спожиту теплову енергію, а не визнання суми заборгованості за минулий час, що знайшло своє підтвердження оглянутим в судовому засіданні розрахунковим рахунком за період з січня 2002 року по червень 2010 року.

З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і стягненню з відповідачів суми заборгованості по сплаті за теплопостачання, з урахуванням трирічного строку позовної давності, у сумі 1198 грн. 99 коп.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачів на користь позивача суд стягує сплачені судові витрати по справі на інформаційне- технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Оскільки позивач, на підставі рішення Павлоградської міської Ради від 26.01.2010 року №1148-60/У «Про звільнення від сплати судового збору», звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, тому з відповідачів підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 51 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 57-60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 67, 68 ЖК України, ч.З ст.267, ст.264 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» на р/р 26032010023011 у ДФ АТ «Індекс- банк» м.Павлоград, МФО 307015, код ОКПО 03342250 в рахунок погашення боргу за спожиту теплову енергію - 1198 грн. 99 коп.; витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а разом - 1228 (одна тисяча двісті двадцять вісім) грн. 99 (дев’яносто дев’ять) коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 ЯнтгСергіївни судовий збір в дохід держави в сумі 51 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                                                Н.В. Токар