Справа №22а-374/2006 р.
Головуючий у 1 інстанції Островська О.О, Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Воробйової Н.С.
суддів Даценко Л.М., Касьяненко Л.І.
при секретарі Козак І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, ОСОБА_3, третя особа Білоцерківський відділ земельних ресурсів про визнання рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № НОМЕР_1 від 27 квітня 2004 р. недійсним, встановлення меж землекористування, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИЛА:
В вересні 2004 р. позивачі звернулися в суд з даним позовом, в якому просили визнати рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № НОМЕР_1 від 27 квітня 2004 р. недійсним, встановити межі землекористування та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що у них з відповідачкою ОСОБА_3склались неприязненні відносини з приводу користування земельними ділянками, відповідачка в порушення норм архітектури та містобудування побудувала повітку, чим захватала 7,90 кв.м їхньої земельної ділянки.
Згідно довідки № НОМЕР_2від 19.07.2004 р. за будинком № АДРЕСА_1в м. Біла Церква, який належить позивачам, закріплена земельна ділянка розміром 1001 кв.м згідно квартальної зйомки 1954 р., затвердженої рішенням Білоцерківського міськвиконкому № НОМЕР_3 від 30.06.1954 р.
Відповідно довідки БТІ № НОМЕР_4 від 19.07.2004 р. за ОСОБА_3біля її будинку № АДРЕСА_2в м. Біла Церква закріплена земельна ділянка площею 1025 кв.м., норма 980 кв.м., лишки 45 кв.м, згідно квартальної зйомки 1954 р., затвердженої рішенням Білоцерківського міськвиконкому № НОМЕР_3 від 30.06.1954 р.
Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № НОМЕР_1 від 27 квітня 2004 р. передано ОСОБА_3у приватну власність 1000 кв.м земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також земельну ділянку площею 34 кв.м, в оренду строком на 5 років для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
Позивачі вважають, що даним рішенням узаконений самозахват ОСОБА_3їхньої земельної ділянки площею 7,90 кв.м., що ущемлює їхні законні права на земельну ділянку.
Крім того, в порушення ст. 159 ЗК України їх не було запрошено на засідання міськвиконкому.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2004 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачі не надали доказів в підтвердження своїх позовних вимог.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України 1963 року, який діяв на час розгляду справи судом, усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч.1 ст.30 ЦПК України 1963 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № НОМЕР_1 від 27 квітня 2004 р. передано ОСОБА_3у приватну власність 1000 кв.м земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також земельну ділянку площею 34 кв.м, в оренду строком на 5 років для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, (а.с.11)
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору дарування від 10 лютого 1995 року ОСОБА_4подарувала позивачу ОСОБА_1належний їй жилий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами в м. Біла Церква по АДРЕСА_1(а.с.6-7)
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору дарування від 7 квітня 1995 року. ОСОБА_1подарував позивачці ОСОБА_2належних йому сім двадцятих частин жилого будинку з частиною господарських та побутових будівель та споруд в м. Біла Церква по АДРЕСА_1(а.с.8-9)
Згідно ч.ч.1 та 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом."
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч.1 та ч.З ст.125 ЗК України право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документів, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до роз'яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" № 7 від 16 квітня 2004 р. розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її у позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його незаконність.
Посилання в позовній заяві на те, що за будинком позивачів закріплена земельна ділянка розміром 1001 кв.м згідно рішення Білоцерківського міськвиконкому № НОМЕР_3 від 30.06.1954 р. безпідставні, оскільки зазначеним рішенням затверджена квартальна зйомка 1954 р. згідно довідки № НОМЕР_2 від 19.07.2004 р. (а.с. 16)
Безпідставними являються і посилання в позовній заяві на ч.2 ст. 152 ЗК України, оскільки позивачі не надали доказів про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування їхнього жилого будинку й господарських будівель і що вони являються власниками цієї земельної ділянки або землекористувачами.
Крім того, позивачі не надали суду доказів тим обставинам, що вони набули права власності або права користування земельною ділянкою, яка розташована біля їхнього будинку, відповідно до вимог ст.ст. 116, 125 ЗК України.
Також не надали доказів, що оскаржуваним рішенням № НОМЕР_1 від 27.04.2004 р. порушені їхні законні права на земельну ділянку та узаконений самозахват відповідачкою їхньої земельної ділянки площею 7,90 кв.м.
З урахуванням наведеного суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову.
Посилання в судовому засіданні позивачів та представника позивачки ОСОБА_2на те, що виконком Білоцерківської міської ради не вправі був приймати рішення про передачу ОСОБА_3у приватну власність земельної ділянки, оскільки дане питання віднесено до компетенції міської ради, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки з цих підстав вони не заявляли позовних вимог.
Крім того, дане рішення № НОМЕР_1 від 27.04.2004 р. приймалось відповідачем на підставі делегованих повноважень відповідно до п.З рішення одинадцятої сесії міської ради від 04.02.1997 р. „Про передачу повноважень ради щодо вирішення земельних питань виконкому", що вбачається з оскаржуваного рішення, (а.с.11).
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2004 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.