справа № 2-а-1815/09
П О С Т А Н О В А
іменем України
(вступна та резолютивна частина)
21 грудня 2009 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
судді Олійника В.П.,
при секретарі – Павленко О.В.,
з участю позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,
встановив:
Відповідно до правил ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкладається до 25 грудня 2009 року.
Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 19, 152 Конституції України, ст.ст. 12, 15 Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми", керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 71, 99, 100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,- відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку, передбаченому ст. 186 ч.5 КАСУ.
Суддя Олійник В.П. .
справа № 2-а-1815/09
П О С Т А Н О В А
іменем України
21 грудня 2009 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
судді Олійника В.П.,
при секретарі – Павленко О.В.,
з участю позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,
встановив:
Позивач звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області (далі-відповідача) про визнання протиправними дій щодо призначення та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з грудня 2007 року по 28 жовтня 2010 року, про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку та доплаті допомоги при народженні дитини, про визнання нанесення через протиправні дії шкоди в сумі недоплаченої допомоги, стягнення недоотриманих сум допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною в розмірі 2122 грн. та 9250 грн. 91 коп. відповідно, про зобов"язання виплачувати допомогу по догляду за дитиною в розмірі не менше прожиткового мінімуму до 28 грудня 2010 року, надати додаткове визначення порядку виконання судового рішення. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач являється матір"ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена одноразова допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною виплачені у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми" та нормами Конституції України, на вимогу щодо перерахунку призначеної допомоги відповідач належним чином не реагує.
В запереченнях на адміністративний позов відповідач просить відмовити в задоволені позову, оскільки виплата допомоги позивачу при народженні дитини та по догляду за дитиною виплачені згідно Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми", відповідних законів про державний бюджет на 2007-2009 роки, у зв"язку з пропущенням позивачем річного строку звернення до суду наполягає на приміненні ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАСУ).
В судовому засіданні позивач підтримала позов за вищевикладених обставин, пояснивши, що являється матір"ю малолітньої дитини; перебуває на обліку у відповідача; отримала допомогу при народженні дитини у розмірі 8500 грн., останню суму виплат по даній допомозі отримала до 17 жовтня 2008 року, отримує допомогу по догляду за дитиною в розмірі 130 грн.; про порушення права на соціальний захист дізналась в червні 2009 року; до призначення допомоги і в даний час не працює.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, подавши суду заперечення в якому просить розглянути справу за відсутності, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючих висновків.
Відповідно до ст.17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб”єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, при цьому компетенція суду не поширюється на публічно-правові спори, зокрема, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України, тобто оцінка відповідності певного нормативного акту щодо його відповідності Конституції України не відноситься до повноважень адміністративного суду.
Положеннями ст.71 ч.1 КАСУ встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення.
Згідно ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист (ст.46 Конституції України).
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми" №2334-3 від 22.03.2001 року (далі - ЗУ №2334-3), в якому викладені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальний захист, зокрема, на отримання допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відносини, що склалися між сторонами є публічно-правовими, що узгоджується із змістом ст.ст.3, 17 КАСУ.
У відповідності до копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 народився 28 жовтня 2007 року, матір"ю останнього є позивач-Дьонишева О.В., яка фактично здійснює догляд за дитиною, тобто позивач наділена певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання допомога при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які врегульовані нормами ЗУ №2334-3.
Положеннями ст. 12 ЗУ №2334-3 (в редакції станом на 09.07.2007 року) встановлено, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини (зупинення дії статті 12 на 2007 рік, передбачене пунктом 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007).
Довідкою відповідача №05-790 від 24.07.2009 року підтверджується виплата позивачу допомоги при народженні дитини за період з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року у розмірі 8500 грн., що не заперечується позивачем в судовому засіданні.
Статтею 15 ЗУ №2334-3 (в редакції станом на 09.07.2007 року) встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, дане положення зупинено на 2007 рік згідно Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V (зупинення дії частини першої статті 15 на 2007 рік, передбачене пунктом 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007).
Допомога по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку виплачується позивачу у розмірі 130 грн. щомісяця з грудня 2007 року, що підтверджується довідкою відповідача №05-783 від 21.07.2009 року.
Вищезазначене рішення Конституційного Суду України є обов”язковим до виконання і має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з даними правовідносинами.
Відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин відповідач в порушення вимог Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 з моменту призначення позивачу допомоги у грудні 2007 року діяв всупереч ст. 19 ч.2 Конституції України.
Відповідно до ст. 15 ЗУ №2334-3 (в редакції Закону від 28.12.2007 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із врахуванням п.3. Прикінцевих положень даного Закону надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року-50%, з 01 січня 2009 року-75%, з 01 січня 2010 року-100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн..
Позивач звернулась до відповідача з вимогою перерахунку призначенорї допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною 24 липня 2009 року, що підтверджується копією заяви і не заперечується позивачем в судовому засіданні.
Докази звернення позивача щодо перерахунку розміру допомоги із врахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців в матеріалах справи відсутні.
Положення п. 23 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ від 28 грудня 2007 року N 107-VI Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 неконституційними не визнавались, тому вони не втратили своєї чинності. Не втратили чинності норми ст. 15 ЗУ №2334-3 і в 2009 році, тобто дії відповідача щодо нарахування та виплати допомоги на утримання дитини за період 2008-2009 років є правомірними.
Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, при цьому суд не може, застосувавши Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, оскільки це віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.
Позовні вимоги позивача щодо визнання дій відповідача протиправними по 28 жовтня 2010 року та зобов”язання останнього виплачувати щомісячну допомогу у розмірі не менше прожиткового мінімуму до 28 грудня 2010 року не грунтуються на законі, оскільки підстави для виплати допомоги в даному розмірі на час розгляду справи відсутні, при цьому судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання.
Недоплачена допомога із врахуванням відносин між сторонами не є шкодою в розумінні ст.ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст.ст. 99, 100 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін; якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що позивач звернулась до суду 23 жовтня 2009 року, тобто позовні вимоги за період з грудня 2007 року по 23 жовтня 2008 року заявлені позивачем з пропущенням річного строку звернення до суду, на застосуванні якого наполягає відповідач, докази поважності пропуску строку звернення до суду не надано, при цьому позивач могла і повинна бути дізнатися про порушення свого права в момент нарахування та виплат допомоги, при цьому законодавство, згідно якого позивачу призначені і виплачуються допомоги, доведено до відома громадян через засоби масової інформації, має загальнодоступний характер.
Підстави для додаткового визначення порядку виконання судового рішення не вбачаються, оскільки дане питання врегульоване Розділом 5 КАСУ.
Таким чином, виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв"язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 19, 152 Конституції України, ст.ст. 12, 15 Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми", керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 71, 99, 100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,- відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку, передбаченому ст. 186 ч.5 КАСУ.
Суддя Олійник В.П. .