Справа №22 Ц 1261/2007                                Головуючий у 1 інстанції Малишенко Т.О.

Категорія 01,39, 40                                           Доповідач у 2 інстанції  Заріцька А.О.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 квітня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого                Назарчука Р.А.,

суддів                            Сліпченка О.І., Заріцької А.О.,

при секретарі        Степурі Н.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська атомна електростанція" на рішення Славутицького міського суду Київської області від 11 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська атомна електростанція", третя особа Первинна профспілкова організація Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська атомна електростанція" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки та представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ДСП "Чорнобильська атомна електростанція" просить скасувати, як незаконне рішення Славутицького міського суду Київської області від 11 грудня 2006 року, яким частково задоволено позов ОСОБА_1. до нього і поновлено її на роботі на посаді технолога першої категорії ресторану "Славутич" відділу організації харчування та сервісу, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 3255 грн. 98 коп., 1000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, та 250 грн. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтував тим, що при ухваленні рішення, суд неповно встановив обставини, що мають значення для розгляду справи та порушив і неправильно застосував норми матеріального права та процесуального права. Просив ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовити.

2

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не встановила.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 11 жовтня 2001 року наказом № 14 від 19 жовтня 2001 року була прийнята технологом першої категорії ресторану "Славутич" ресторанно - готельного комплексу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська атомна електростанція". В подальшому в наслідок реорганізації ресторанно - готельного комплексу, позивач працювала технологом першої категорії ресторану "Славутич" відділу організації харчування і сервісу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу № 79 від 31 січня 2006 року "Про зміну в організації роботи відділу організації харчування і сервісу" з метою скорочення витрат на утримання об'єктів невиробничого призначення керівництвом ДСП "ЧАЕС" прийнято рішення про припинення діяльності підрозділу громадського харчування в м. Славутичі, яке находиться у власності підприємства, відповідного скорочення штату і вивільнення працівників.

24 лютого 2006 року вказаний наказ було опротестовано прокурором м. Славутича і наказом відповідача від 27 лютого 2006 року, на виконання протесту прокурора, трудові права працівників ДСП "ЧАЕС", у тому числі ОСОБА_1., були поновлені.

Проте, на підставі наказу № 596 від 9 серпня 2006 року наказом № 170 ос від 25 вересня 2006 року позивач була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням працівників.

Відповідно до наказу № 79 від 31 січня 2006 року та наказу № 596 від 9 серпня 2006 року, яким внесено зміни до наказу № 79 від 31 січня 2006 року "Про зміну в організації роботи відділу організації харчування та сервісу", копії яких долучено до справи, скорочення штату було викликане змінами в організації роботи відділу організації харчування та сервісу ДСП "ЧАЄС" відповідно до яких підприємством було прийнято рішення про припинення діяльності підрозділу громадського харчування - ресторану "Славутич" з метою скорочення витрат на утримання об'єктів невиробничого призначення та виключення збитків від робіт, не властивих діяльності ДСП "ЧАЄС" по зняттю з експлуатації. Наказом № 53 - к від 8 лютого 2006 року внесені зміни в штатний розклад відділу організації харчування та сервісу, яким посада, що займала позивачка, скорочена.

П. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності

3

або штату працівників, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстави, передбаченої п. 1 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації.

Профспілковий комітет 14 серпня 2006 року відмовив у задоволенні подання адміністрації ДСП "ЧАЕС" у наданні згоди на розірвання трудових договорів з працівниками ресторану "Славутич" за п.1 ст.40 КЗпП України і запропонував адміністрації ДСП "ЧАЕС" разом з комісією по вирішенню питань по запобіганню звільнення, належно вирішити питання зайн6ятості персоналу ресторану "Славутич".

Порядок вивільнення працівників врегульовано ст. 492 КЗпП України, відповідно до якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судом достатньо повно з'ясовано обставини справи, проаналізовано стан штатного розкладу, наявність посад, обставини можливого працевлаштування позивачки ( зокрема, накази відповідача № 274 від 5 квітня 2006 рок, № 348 ос від 14 квітня 2006 року, № 456 ос від 18 квітня 2006 року) і встановлено, що при звільненні ОСОБА_1. відповідачем не було дотримано вимог закону тому її звільнення не могло бути визнане законним.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про обґрунтованість і доведеність позовних вимог ОСОБА_1. і не вбачає підстав вважати, що відповідач спростував її доводи про незаконність звільнення при розгляді справи судом першої інстанції, або в апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга висновків суду не спростовує і посилань на обставини, які б свідчили про не законність рішення суду, не містить.

Оскільки рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

4

Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська атомна електростанція" відхилити.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 11 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.