Справа № 22-Ц-995/2007                        Головуючий в 1 інстанції Міхієнкова Т.Л.

Категорія                                                  Доповідач у II інстанції Заріцька А.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого  Назарчука Р.А.,

суддів Заріцької А.О., Приходька К.П.,

при секретарі Зозулі Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства закритого типу „Літківська швейна фабрика „Любич" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2006 року за позовом акціонерного товариства закритого типу „Літківська швейна фабрика „Любич" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Літківська сільська рада Броварського району, Броварська районна державна адміністрація, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, знесення самовільно збудованих споруд та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року АТЗТ „Літківська швейна фабрика „Любич" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений і нотаріально посвідчений 4 червня 2003 року між АТЗТ „Літківська швейна фабрика „Любич" і відповідачем ОСОБА_1., посилаючись на те, що він укладений з порушенням вимог закону. Крім того, позивач просив зобов'язати ОСОБА_1. знести за власний рахунок самовільно збудовані на його земельній ділянці споруди, добудови та надбудови до житлового будинку і зобов'язати відповідача звільнити самовільно захоплену земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка перебуває у його, позивача, законному користуванні.

2

У травні 2006 року позивач, посилаючись на те, що йому стало відомого про відчуження відповідачем квартири АДРЕСА_1, просило визнати недійсним також договір дарування, укладений 30 грудня 2005 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 26 грудня 2006 року у позові АТЗТ „Літківська швейна фабрика „Любич" відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить указане рішення скасувати, як незаконне, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи та недоведеності обставин, які суд вважав встановленими.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наведених нижче підстав.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення попереднього судового засідання 13 квітня 2006 року представник відповідача повідомив, що власником спірної квартири в даний час є не відповідач ОСОБА_1., а ОСОБА_2, яка ЗО грудня 2006 року отримала квартиру в дар. Протокольною ухвалою суду, було задоволено клопотання представника відповідача про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи. У попередньому судовому засіданні була оголошена перерва до 17 травня 2006 року (а.с.34, 58-59).

17 травня 2006 року позивач подав до суду уточнений позов (вхідний № 15418), у якому, крім інших вимог, просив визнати недійсним договір дарування квартири від 30 грудня 2006 року (а.с. 60-62). Суд, вирішуючи спір, указаних вимог не розглянув і процесуального положення сторін у договорі не визначив. При цьому зробив висновки про належність спірної квартири ОСОБА_2, а при вирішенні вимог про самовільне захоплення відповідачем ОСОБА_1. земельної ділянки 0,015 га, послався на рішення Літківської сільської ради № 572-32-IV від 18 січня 2006 року, яким ОСОБА_2 (разом з іншими співвласниками будинку АДРЕСА_1) надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,294 га для обслуговування багатоквартирного будинку за рахунок земель громадської забудови (а.с. 28).

Наведене свідчить, що суд належно не визначив коло і процесуальне положення осіб, які повинні брати участь у вирішенні даного спору, і обсягу спірних правовідносин, що випливають з вимог, заявлених позивачем.

Відмовляючи у позові суд виходив з того, що договір купівлі-продажу відповідає вимогам закону, проте, мотивів, з яких вважав встановленою відсутність фактів, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, всупереч п.3 ч.І ст. 215 ЦПК України, суд не навів.

Зокрема, позивач, обґрунтовуючи позов, посилався на те, що при посвідченні оспорюваного договору купівлі-продажу було порушено п. 7.3 Статуту АТЗТ „Літківська швейна фабрика „Любич", який передбачає, що до

2

При новому розгляді суду слід врахувати наведене, визначити коло осіб, які беруть участь у справі, і їх процесуальне положення, належно визначити характер та обсяг спірних правовідносин, повно з'ясувати обставини спору, встановленому дати відповідну правову оцінку і ухвалити законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 311 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу „Літківська швейна фабрика „Любич" задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2006 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до того ж суду у новому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.