Справа № 22-ц-1168 Головуючий у 1 інстанції Малишенко Т.О.
Категорія 15 Доповідач Лащенко В.Д.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 травня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого - Яворського М.А., суддів - ЛащенкаВ.Д., Приходька К.П., при секретарі - Левочко І.Я.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Славутицького міського суду Київської області від 7 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, третя особа комунальне підприємство „Житлово-комунальний центр", про зміну договору найму житлового приміщення та вселення, зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про виселення з жилого приміщення,
встановила:
У серпні 2006 року ОСОБА_2звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1., третя особа комунальне підприємство „Житлово-комунальний центр" про зміну договору найму житлового приміщення та вселення. Свої вимоги мотивував тим, що відповідачка проживає з неповнолітньою дочкою в трикімнатній квартирі в м. АДРЕСА_1. Починаючи з 2002 року з відповідачкою перебував у фактичних шлюбних відносинах, за її згодою 19 квітня 2002 року був зареєстрований в зазначеному жилому приміщенні і проживав. Разом з відповідачкою ніс витрати по утриманню квартири, в тому числі оплатив значну суму боргу по комунальних платежах. Відповідно до вимог ст. 65 ЖК України набув право користування квартирою.
На даний час відносини з відповідачкою погіршились, вона змусила його віддати ключі від дверей квартири і не допускає його в приміщення.
Просив змінити договір найму житлового приміщення, виділивши йому у користування кімнату площею 12, 8 кв. м. з балконом, залишивши у користуванні відповідачки та її доньки дві ізольовані кімнати площею 9, 4 кв.м., та 16,6 кв.м., з балконом. Зобов'язати комунальне підприємство „Житлово-комунальний центр" укласти з ним окремий договір найму і вселити його у жиле приміщення.
ОСОБА_1. звернулася із зустрічним позовом про виселення ОСОБА_2. з квартири, посилаючись на те, що позивача зареєструвала за місцем свого проживання, проте шлюбних відносин не підтримували і той ніколи в квартирі не проживав та не був членом її сім'ї. Відповідно до вимог
2
ст. 98 ЖК України ОСОБА_2є тимчасовим жильцем і зобов'язаний негайно звільнити жиле приміщення на вимогу наймача або членів його сім'ї.
Рішенням Славутицького міського суду від 7 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2. задоволені, в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1. - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2. суд виходив з того, що оскільки позивач вселився і користувався спірною квартирою за згодою відповідачки, проводив оплату комунальних послуг, він набув права користування жилим приміщенням нарівні з іншими членами сім'ї.
Проте такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення виконкому Славутицької міської ради від 21 лютого 1989 року ОСОБА_4. з сім"єю видано ордер на зайняття жилого приміщення, трикімнатної квартири в м. АДРЕСА_1. В указаній квартирі проживали чотири особи, а в 2001 році в квартирі залишилася проживати ОСОБА_1., з якою укладено договір найму та її дочка - ОСОБА_3.
Відповідно до вимог ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Позивачем не надано суду доказів про його вселення до жилого приміщення як члена сім'ї відповідачки. Як пояснювала в судовому засіданні ОСОБА_1., відповідач ОСОБА_2ніколи не був членом її сім'ї, а вона надала згоду тільки на його реєстрацію за місцем свого проживання. Відповідачка ніколи не визнавала за позивачем право на користування жилим приміщенням в якому проживає з дочкою.
Відповідно до заяви ОСОБА_1. від 5 квітня 2002 року вона давала згоду на реєстрацію свого знайомого ОСОБА_2. (а.с. 42). Вказане свідчить про те, що позивач не вселявся в спірне жиле приміщення як член сім'ї ОСОБА_1., а отже відповідно до вимог ст. 65 ЖК України у нього не виникло рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням.
Сама по собі реєстрація у спірній квартирі і оплата житлово-комунальних послуг не свідчить, що позивач вселився як член сім'ї наймача і фактично ним
3
був та має право відповідно до вимог ст. 104 ЖК України вимагати укладення з ним окремого договору найму.
За таких обставин позивач відповідно до вимог ст. 98 ЖК України зобов'язаний негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Згідно ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_2. відмовити в позові, задовольнивши зустрічний позов.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задоволити.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 7 грудня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення.
ОСОБА_2у позові до ОСОБА_1, третя особа комунальне підприємство „Житлово-комунальний центр", про зміну договору найму житлового приміщення та вселення відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1до ОСОБА_2про виселення з жилого приміщення задоволити. Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.