Справа № 22-A-0488/2007 Головуючий в 1 інстанції Очківський В.М.
Категорія Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Приходька К.П.
суддів: Голуб С.А., Данилова О.М.
при секретарі Некорі А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві
адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління
Пенсійного фонду України у м.Василькові Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2007 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України у м.Василькові Київської області
про визнання неправомірним рішення про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання призначення пенсії та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2006 року позивачка пред'явила в суді названий позов в якому посилалась на те, що вона має стаж роботи артистки естрадно-спортивного жанру понад 10 років. В жовтні 2005 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії, надавши при цьому оригінал трудової книжки з відповідними записами в ній. Рішенням № 13/241 від 12 грудня 2005 року їй було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з тим, що з 23 липня 1992 року вона мала дві трудові книжки, працювала на двох роботах і не підтвердила, що робота артистки, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років є основною.
Позивачка просила визнати зазначене рішення неправомірним, зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за вислугу років на підставі записів у її трудовій книжці за основним місцем роботи та стягнути на її користь 5000 грн. завданої моральної шкоди.
Постановою суду від 25 січня 2007 року позов задоволено частково. Визнано неправомірним рішення Управління пенсійного фонду
2
України в м. Василькові № 13/241 від 12 грудня 2005 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно записів у її трудовій книжці за основним місцем роботи (записи починаючи з 2 вересня 1975 року до 20 липня 1998 року).
Розрахунок та виплату пенсії здійснити з дати первинного звернення ОСОБА_1до управління пенсійного фонду України в м. Василькові Київської області
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду відповідач оскаржив її в апеляційному порядку з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначено, що не всі докази судом були проаналізовані та не всім їм дана належна оцінка.
Просить постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову, якою відмовити в позові.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 2 вересня 2005 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, надавши при цьому дві трудових книжки (оригінали) з відповідними записами, при чому одна з них надавала право на отримання пенсії відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постанови Кабінету Міністрів України № 583 віл 12 жовтня 1992 року „Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення", оскільки записи в ній свідчать про наявність у позивачки більш ніж 20-ти річного стажу на посадах артистки театрально-концертних та інших видовищних закладів, які дають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку. Інша трудова книжка, заведена з 23 липня 1993 року такого права не надавала.
Відповідачем було відмовлено позивачці в призначенні пенсії виходячи з того, що з наданих документів за період з 23 липня 1993 року по 20 липня 1998 року не вбачається, що робота, яка дає право на пенсію за вислугу років була основним місцем роботи, так як в цей період вона працювала і на інших посадах, які також були основним місцем роботи і не віднесені до роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Задовольняючи позов суду виходив з того, що згідно зі ст. 62 Закону України „Про пенсійне забезпечення" основним документом, що
3
підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Будь яких інших документів (довідок) при наявності трудової книжки з відповідними записами, що дають право на пенсію, в тому числі й пільгову, Законом не передбачено.
Суд прийшов до висновку, що відповідач неправомірно вимагав від позивачки уточнюючі довідки про стаж її роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, що нею було зроблено. Крім того, відповідачем безпідставно робота артистки, якою позивачка займалась з 1 вересня 1975 року по 20 липня 1998 року, з 23 липня 1993 року визначена як робота за сумісництвом, а робота сторожем, яку позивачка виконувала в силу сімейних та матеріальних обставин, що склались - основною роботою.
Враховуючи наведене, суд визнав, що відповідач своєю відмовою неправомірно позбавив позивачку права на отримання заробленої нею та гарантованою вищенаведеними законами пенсії.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем було встановлено, що основне місце роботи позивачки в період з 23 липня 1993 року по 1 вересня 1998 року було не артисткою, а сторожем спростовуються наступним.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Відповідно до ч.2 названої статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.4 цієї ж статті суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Позивачка обґрунтувала свої позовні вимоги, надавши суду копії трудових книжок та листи установ та відомств, які підтверджували її трудовий стаж.
Відповідач не виконав покладений на нього ст. 71 КАС України обов'язок і не надав суду доказів, які б спростовували доводи позивачки. Довідки з Васильківської середньої школи, Васильківського центру дитячої творчості, Васильківського міського будинку культури на які посилається в апеляційній скарзі відповідач, в матеріалах справи відсутні.
4
Клопотання про допит свідків сторонами не заявлялось.
Щодо посилань апелянта на те, що суд, встановивши порушення посадовими особами установ де працювала позивачка, правил ведення трудових книжок не зобов'язав їх привести свої документи у відповідність до вимог закону, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд не міг виходити за межі позовних вимог і зобов'язувати осіб, які не брали участі у розгляді справи вчиняти будь-які дії.
Також не спростовують висновків суду ті доводи апелянта , що у трудовій книжці позивачки є виправлення дати звільнення. Апелянт зазначає, що він звертався до прокуратури для здійснення перевірки трудової книжки позивачки, разом з тим не вказує яке рішення прийнято за результатами перевірки.
На даний час трудова книжка позивачки дійсна, зроблені в ній записі ніким не скасовані, а тому не приймати їх до уваги у відповідача підстав немає.
Враховуючи наведене, судова колегія залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200 КАС України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Василькові на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2007 року залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця, з дня складання повного тексту, шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.