ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2006 р. | № 14/567 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., Цвігун В.Л., |
за участю представників: |
позивача | - Ільчик О.В., |
відповідача | - не з’явився, |
прокуратури | - не з’явився, |
третьої особи | - не з’явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання | першого заступника військового прокурора Західного регіону України |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 |
у справі | №14/567 |
за позовом | військового прокурора Західного регіону України в інтере сах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини АЗ641 (Управління капітального будів ництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України) |
до | ДП "Укрвійськбуд" |
(третя особа - | військова частина А0215) |
про | спонукання до вчинення дій та стягнення 1712012,60 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 24.02.2006, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2006, позов задоволено частково - на підставі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язано відповідача передати позивачу на виконання договору від 29.05.2002 №9/1-2-25д житло загальною площею 487,95 кв.м. у 72-квартирному житловому будинку по вул.Грибоєдова у м.Ірпінь Київської області вартістю 656426,40 грн. В решті позовних вимог відмовлено у зв’язку з їх необгрунтованістю.
Перший заступник військового прокурора Західного регіону України у внесеному касаційному поданні просить скасувати рішення та постанову в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені і штрафних санкцій в сумі 1712012 грн. 60 коп. (пеня - 12012 грн. 12 коп. та штрафні санкції -1700000 грн. 00 коп.) за невиконання умов договору № 9/1-2-25д від 25092002 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора в цій частині, оскільки вважає, що судом не враховано, що згідно п.п. 4.2 договору №9/1-2-25д від 25.09.2002 року, відповідальність ДП МО України „Укрвійськбуд" (як виконавця) наступає при умові виконання Міністерством оборони України (як пайовиком) своїх зобов'язань по фінансуванню, але у разі невиконання виконавцем своїх зобов'язань згідно п.3.1.1 договору, а саме - непередачі житла після введення будинку до експлуатації (згідно адресного переліку та довідки БТІ) з попереднім підтвердженням фізичного стану квартир відповідним начальником КЕЧ району а також оформлення в цей же термін і передачі пайовику документації на право оперативного управління даними квартирами. Як зазначено у самому рішенні суду, на дату звернення позивача до суду та прийняття рішення у цій справі відповідачем 487,95 кв. м житла за договором від 25.09.2002 року №9/1-2-25д від 25.09.2002 року позивачу не передано, незважаючи на те, що у грудні 2003 року спірний будинок був прийнятий в експлуатацію, що є підтвердженням невиконання відповідачем вимог п.3.1.1 зазначеного договору. Щодо виконання умов договору позивачем, то ні у п.4.2, ні у п.3.1.1 не йде мова про необхідність виконання позивачем взятих зобов'язань у повному обсязі.
Оскільки мова йде про передачу відповідачем 1004,05 кв. м житла на сплачену суму 1350446 грн. 40 коп., з якого відповідач передав з порушенням встановлених договором строків лише 516,1 кв. м житла на суму 694020 грн., то невиконаними ним залишаються умови договору щодо передачі 487,95 кв. м житла вартістю 656426 грн. 40 коп., тому у відповідності до п 2 1 договору, виконавець повинен сплатити пайовику неустойку у розмірі 0,01% від обсягу пайової участі за кожний прострочений день. Оскільки передача 516,1 кв. м житла на суму 694020 грн. відбулась 05.07.2004 року відповідно до акта №91/2004, то і нарахування пені, яка становить 12012 грн. 60 коп. (656426,4x0,01x183) проводилось від вказаної дати (656426,4 грн. - вартість непереданого житла, 0,01% - розмір неустойки за добу від повного обсягу пайової участі за кожний день прострочення).
Згідно пункту 3.1.4 цього договору виконавець зобов'язаний на вимогу пайовика повернути отримані грошові кошти в повному обсязі з урахуванням коефіцієнту інфляції у разі невиконання умов договору, в тому числі - непередання загальної площі житла пайовику в повному обсязі у вказані у договорі терміни. 25 червня 2005 року позивачем за вихідним №350/180/481/ю в адресу генерального директора державного підприємства „Укрвійськбуд" було направлено претензійний лист з вимогою повернути заборгованість в сумі 656426 грн. 40 коп. та нараховані на неї суми з врахуванням індексу інфляції, пені і штрафних санкцій, а всього 3150045 грн. 92 коп., про вручення якого відповідачу свідчить поштове повідомлення від 05.07.2005 року. Завірені копії вказаного претензійного листа, як і поштового повідомлення, долучені прокурором до позовної заяви, тому посилання суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази вимоги позивача до відповідача про повернення грошових коштів є помилковими Оскільки відповідач не виконав зазначені у цій претензії вимоги і не повернув позивачу грошові кошти, прокурором правомірно у позовній заяві поставлена вимога про стягнення на користь позивача штрафу в розмірі 1700000 грн. 00 коп. (згідно п 4.3 договору).
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова –скасуванню в частині позовних вимог про стягнення 1700000 грн. штрафу з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до суду першої інстанції з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача виконати умови договору від 25.09.2002 № 9/1-2-25д та про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу та пені, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
25 вересня 2002 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" „виконавець" та Міністерством оборони України „пайовик" в особі Командира військової частини А1206 було укладено договір № 9/1-2-25д на будівництво житла в порядку пайової участі в м. Ірпені по вул. Грибоєдова (шифр 92-67).
Предметом даного договору є участь пайовика у будівництві 72-х квартирного житлового будинку по вул. Грибоєдова в м. Ірпені (шифр92-67) з метою забезпечення житлом військовослужбовців, (п. 1.1 договору). Згідно п. 1.2. договору виконавець зобов'язався побудувати та передати пайовику, а пайовик прийняти та оплатити 3358,17 кв.м. загальної площі житла, згідно адресного переліку (додаток № 1 до даного договору).
Пайовик оплачує загальну площу житла, що передається виконавцем на загальну суму 4516 738,65 грн. (п. 2.1 договору) Пунктом 2.3 договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів пайовика на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 01.06.2003. Після введення будинку в експлуатацію виконавець зобов’язаний передати пайовику до 01.06.2003 3358,17 кв.м. загальної площі житла (пп. 3.1.1 договору).
На виконання умов договору 27.09.2002 Військова частина А1206 перерахувала відповідачу 1 350 446,35 грн. - вартість 1004,5 кв.м. житла у спірному будинку. В грудні 2003 року спірний будинок був введений в експлуатацію.
Згідно п.6.1 договору при неспроможності виконання пайовиком своїх зобов'язань згідно даного договору у повному обсязі, виконавець передає пайовику, відповідно до його письмового звернення, загальної площі на суму фактично переданих пайовиком коштів. Відповідно до претензійного листа № 181/9/2/1-23 від 23.02.2004 Військова частина А1206 звернулась до відповідача з вимогою передати в місячний термін 1004,05 кв.м. житла на сплачену суму 1 350 446,40 грн. На претензійний лист відповідачем було направлено відповідь від 27.02.2004. № 188/7, де останній повідомив Військову частину А1206 (далі - в/ч), що житловий будинок в м. Ірпінь по вул. Грибоєдова введений в експлуатацію в грудні 2003 р., проте замовником ГлавКЕУ до цього часу не визначено остаточної вартості будівництва будинку і не виведено суму дольової участі інвесторів, в зв'язку з чим замовник не підписує акт прийому-передачі квартир в рахунок дольової участі.
Актом від 05.07.2004 № 91/2004 відповідач передав позивачу згідно договору від 25.09.2002 №9/1-2-26д 516,1 кв. м. загальної площі житла. В порушення умов договору відповідач не передав позивачу решту житла –площею 487,95 кв.м..
Листом від 08.06.2005 №514/1 Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" повідомило в/ч А3641 про наявну у в/ч А1206 перед відповідачем заборгованість за договорами № 9/1-7-20д від 26.09.97 та № 9/1-2-26д від 25.09.2002 і невирішені питання по поверненню витрат, пов'язаних з утриманням 105 квартирного житлового будинку в м. Бориспіль. Оскільки державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" не виконало своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, господарський суд міста Києва обґрунтовано дійшов висновку про передачу на виконання умов договору № 9/1-2-25д від 25.09.2002 Міністерству оборони України в особі Військової частині А3641 житла загальною площею 487,95 кв.м.
Посилання заявника на неправомірну відмову судом першої інстанції в стягненні з відповідача пені та штрафних санкцій за невиконання умов договору, колегією суддів не прийнято до уваги з тих мотивів, що пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що за невиконання виконавцем своїх зобов'язань згідно пункту 3.1.1 даного договору, при умові виконання позивачем як пайовиком своїх зобов'язань з фінансування, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,01% від повного обсягу пайової участі (п. 2.1 договору) за кожний день прострочення. Позивач свої договірні зобов'язання виконав не в повному обсязі, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12012,60 грн. задоволенню не підлягають, оскільки не грунтуються на умовах договору.
Відповідно до п. 4.3 договору, у випадку порушення виконавцем підпунктів 3.1.4, 3.1.5, 3.1.6 договору, він сплачує пайовику штраф в розмірі 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.3.1.4 договору, у разі невиконання умов договору, в тому числі не передання загальної площі житла пайовику в повному обсязі у вказані терміни, на вимогу пайовика виконавець повертає отримані кошти в повному обсязі з урахуванням коефіцієнта інфляції на момент їх повернення. Матеріали справи свідчать, що позивач не звертався з вимогою про повернення коштів. Отже, у відповідача не виникало зобов'язання повернути позивачу отримані від нього кошти в повному обсязі з урахуванням коефіцієнту інфляції. Доказів порушення умов п.п. 3.1.5, 3.1.6 договору позивачем не надано, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у стягнення з відповідача штрафу в розмірі 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення п.п.3.1.5, 3.1.6 договору.
Колегія погоджується з висновками судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача виконати умови договору від 29.05.2002 та для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 12012,60 грн. пені з огляду на таке.
У відповідності до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статті 525 та 526 ЦК України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору від 29.05.2002 № 9/1-2-25д, наявного у справі листування сторін цього договору та інших доказів у справі в їх сукупності з достовірністю встановлено невиконання відповідачем (виконавцем) своїх договірних зобов’язань в частині передачі пайовику (позивачу) збудованого та оплаченого позивачем житла загальною площею 487,95 кв.м. в житловому будинку по вул.Грибоєдова в м.Ірпінь Київської області, що стало підставою для задоволення позову в частині зобов’язання відповідача передати зазначену площу житла позивачу.
Колегія враховує, що касаційне подання не містить жодних заперечень щодо законності та обгрунтованості оскаржуваних рішення та постанови в цій частині позовних вимог.
Що стосується відмови у стягненні пені, нарахованої позивачем згідно з п.4.2 договору №9/1-2-25д, то колегія погоджується з висновками суду та відхиляє доводи прокуратури з наступних підстав.
Згідно п. 4.2 договору №9/1-2-25д за невиконання відповідачем як виконавцем своїх зобов'язань згідно пункту 3.1.1 даного Договору при умові виконання позивачем як пайовиком своїх зобов'язань по фінансуванню, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,01 % від повного обсягу пайової участі (п.2.1 договору) за кожний день прострочення.
Тобто для нарахування пені необхідна сукупність двох складових передумов:
1) невиконання виконавцем своїх зобов’язань згідно п.3.1.1 договору;
2) виконання пайовиком своїх зобов’язань по фінансуванню будівництва.
Колегія погоджується з доводами прокуратури про те, що п. 4.2 договору не передбачає обов’язковості фінансування пайовиком будівництва в повному обсязі в якості передумови для нарахування пені, оскільки лише розмір пені визначено сторонами в пропорційному співвідношенні до повної пайової участі позивача (0,01% за кожний день прострочення).
Однак, висновки суду першої інстанції про залежність нарахування пені від повного фінансування пайовиком будівництва житла не впливають на законність та обгрунтованість оскарженого рішення в частині відмови у стягненні пені, оскільки, як зазначено вище, однією з необхідних передумов для нарахування та стягнення пені згідно з п.4.2 договору є також невиконання виконавцем п.3.1.1 договору, яким встановлено обов’язок відповідача передати пайовику загальну площу житла (3358,17 кв.м) після введення об’єкта в експлуатацію у строк до 01.06.2003р. Але в даній правовій ситуації не вбачається можливим встановити порушення відповідачем п.3.1.1 договору, оскільки, по-перше, у зв’язку з фактичним прийняттям об’єкта в експлуатацію в грудні 2003р. строк для передачі житла слід вважати невизначеним (ст.530 ЦК України), по-друге, пайовиком зобов’язання з фінансування будівництва виконано частково –у розмірі вартості житла площею 1004,5 кв.м., а не у повному обсязі, як це передбачено в п.3.1.1 договору.
Окрім того, викладені у касаційному поданні твердження про початок нарахування пені з 05.07.2004р. (дата передачі пайовику частини житла площею 561,1 кв.м. при фактичній оплаті житла більшої площі –1004,5 кв.м.) свідчать про помилкове застосування позивачем обставин невиконання відповідачем п.6.1 договору (в частині передачі спірної площі житла - 487,95 кв.м.) в якості підстави для нарахування пені, оскільки п.4.2 договору для з’ясування підстав нарахування пені не містить відсилки до п.6.1 договору.
Отже, в даному випадку відсутня сукупність передумов для нарахування пені, передбаченої п.4.2 договору, у зв’язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовної вимоги про стягнення 12012,6 грн. пені.
Разом з тим касаційна інстанція не погоджується з висновками суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1700000 грн. штрафу, передбаченого п.4.3 договору № 9/1-2-25д зважаючи на таке.
Судами залишено поза увагою та не відхилено доданий до позовної заяви лист-претензію від 25.06.2005 № 350/180/481/ю (а.с.18,19, том 1), з якого вбачається звернення пайовика з вимогою до виконавця повернути кошти в сумі 656426,40 грн., що становлять вартість спірної частини (залишку) житла площею 487,95 кв.м., непереданого відповідачем в порушення п.6.1 договору. Наведене свідчить про неповне з’ясування судами обставин справи та наявність підстав для її передачі на новий розгляд в цій частині позовних вимог.
Касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.11112 ГПК України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи ретельно перевірити доводи прокуратури щодо наявності у вищезгаданого листа-претензії ознак письмової вимоги про повернення сплачених грошових коштів в розумінні п.3.1.4 договору № 9/1-2-25д, направлення якої пайовиком є передумовою для покладання на відповідача (виконавця) відповідальності у вигляді штрафу згідно п.4.3 цього договору.
Судами також не досліджено взаємозв’язку п.3.1.4 та п.6.1 договору, оскільки передбачене в п.3.1.4 договору невиконання його умов охоплює також невиконання виконавцем п.6.1 договору щодо обов’язку передати пайовику площу житла на суму фактично сплачених коштів. Причому, згідно з п.4.3 договору підставами для застосування штрафу визначено невиконання виконавцем п.3.1.4 договору та пред’явлення пайовиком вимоги про повернення сплачених коштів.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.
Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа в частині позовних вимог про стягнення 1700000 грн. штрафу підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору в цій частині позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117–11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання першого заступника військового прокурора Західного регіону України задовольнити частково.
Рішення господарського суду м.Києва від 24.02.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 у справі №14/567 скасувати в частині позовних вимог про стягнення 1700000 грн. штрафу з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду м.Києва.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун