ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2006 р. | № 11/153/03 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., Цвігун В.Л., |
за участю представників: |
позивача | - Богданов В.В., |
відповідача | - Харченко В.Є., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ДП “Бердянський морський торговельний порт” |
на постанову | від 25.05.2006 Запорізького апеляційного господарського суду |
у справі | №11/153/03 |
за позовом | ТОВ “Фрахтово-експедиційне агентство “Азов-Чарт” |
до | ДП “Бердянський морський торговельний порт” |
про | зобов’язання повернути із зберігання 112,569 тонн ферохрому |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.2006 в позові відмовлено у зв’язку з недоведеністю позовних вимог.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2006 рішення скасовано, позов задоволено частково –на підставі ч.1 ст.415 ЦК УРСР зобов’язано відповідача повернути позивачу 96,56 тонн переданого на зберігання ферохрому того ж роду і якості, які визначені в коносаменті від 30.10.2001 (т/х “Юса Н”). В решті позову відмовлено.
ДП “Бердянський морський торговельний порт” в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом вимог ч.3 ст.35 ГПК України, неврахування ст.ст.137, 138 Кодексу торговельного мореплавства України та помилкове обчислення судом в постанові кількості вантажу виходячи з даних генерального акта –документа, який не може застосовуватися до цивільно-правових відносин сторін по справі. Скаржник вважає, що договір №82 “К” від 11.07.2001р. між позивачем та відповідачем не передбачав відповідальності останнього за різницю між вагою, зазначеною у генеральному акті чи коносаменті, та вагою, визначеною за результатами зважування на залізничних або автомобільних вагах. Відповідно до пункту 2.5 Договору, кількість вантажу попередньо визначалася за осадкою судна, в той час, коли остаточна кількість визначалася переважуванням на вагах після завантаження у вагони (саме ця вага за умовами Договору є остаточною). Не передбачав договір і обов'язку відповідача переважувати вантаж при прийманні.
По-друге, умови Договору щодо порядку вивантаження судна в порту та наступного відвантаження вантажу третім особам співпадали з Генеральною угодою між Мінморфлотом, Міністерством зовнішньої торгівлі та Держкомітетом Ради Міністрів по зовнішньоекономічним зв'язкам СРСР “Про порядок перевалки та транспортно-експедиторської обробки експортних, імпортних та інших зовнішньоторговельних вантажів у портах” (26.05.1977р. - 1-7.02.1978р.), пункт 3.1.2 якої передбачав: кількість навалювальних вантажів (вугілля, кокс, боксити, руди та інше) по прибутті у порт, перевіряється за осадкою судна без переважування та фіксується в генеральному акті; фактична вага таких вантажів, за яку порт несе відповідальність, визначається прийомоздавачами порту та залізничної станції, на вагонних або автомобільних вагах при передачі вантажів на залізницю або видачі їх на місці (аркуші 62-66 том 2 справи).
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення та правильності юридичної оцінки судами попередніх інстанцій пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова та рішення від 02.02.2006 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення про відмову в позові та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
11 липня 2001р. між компанією “Євродельта Лтд”, Великобританія та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фрахтово-експедиційне агентство “Азов-Чарт” в особі Бердянської філії, м. Бердянськ був укладений договір по перевалці та транспортно-експедиційному обслуговуванню імпортних вантажів через порт м. Бердянськ (а.с. 73-75, том І). Відповідно до умов договору ТОВ ФЕА “Азов-Чарт” зобов'язалося забезпечити організацію вивантаження з суден, зберіганню, навантаженню в залізничні вагони вантажів, що належать компанії „Євро дельта Лтд".
На виконання умов вказаного договору, 11 липня 2001р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Фрахтово-експедиційне агентство “Азов-Чарт” в особі Бердянської філії, м. Бердянськ уклало з ДП Бердянський морський торговельний порт договір №82 “К” щодо перевалки та транспортно-експедиційного обслуговування вантажу - імпортного ферохрому (а.с.76-78, том І).
За своєю правовою природою договір №82 “К” від 11.07.2001 поєднує в собі ознаки декількох договорів, зокрема договору підряду та схову.
5 листопада 2001р. товариство з обмеженою відповідальністю „Фрахтово-експедиційне агентство “Азов-Чарт” в особі Бердянської філії, м.Бердянськ направила ДП Бердянський морський торговельний порт рознарядку на відвантаження ферохрому з т/х “Юса Н” на склад порту (а.с. 85, том І).
10 листопада 2001р. вантаж ферохрому надійшов до ДП Бердянський морський торговельний порт з Туреччини на т/х “Юса Н”. В цей же день, порт виділив склад №1 (причал №9) для зберігання вантажу ферохрому, про що був складений акт приймання-здачі складу.
Таким чином, сторони погодили приймання вантажу з т/х “Юса Н” на зберігання портом.
Відповідно до п.2.5 договору, попередньо кількість вантажу визначається з осадки судна, акт на приймання вантажу складається представниками порту та адміністрацією судна. Кінцева кількість вантажу визначається переваженням вантажу на залізничних вагах після завантаження вантажу в напіввагони. В переважуванні приймають участь представники імпортера або незалежний сюрвейер, призначений імпортером за власний рахунок. Вага по переважуванню в порту вважається кінцевою. Порт не несе відповідальності за нестачу вантажу, встановлену на станції призначення. Приймання вантажу здійснюється повагонно, імпортер підписує приймально-передаточні акти на кожний вагон після його переважування.
Актом навантаження судна від 10.11.2001р. (а.с. 86, том І), який складений з метою визначення ваги вантажу (ферохрому), підтверджено, що по осадці судна “Юса Н” навантажено 1025,157 т ферохрому.
Генеральним актом від 11.11.2001р. сторони у справі підтвердили, що з т/х “Юса Н” було вивантажено, а портом прийнято на зберігання 1025,157т ферохром. В акті зазначено, що кількість прийнята згідно акту осадки судна.
12 листопада складений незалежним сюрвейером драфт-сюрвей також підтвердив, що з судна “Юса Н” був вивантажений ферохрому кількості 1025,157 т.
В зв’язку з цим апеляційною інстанцією не прийнято до уваги посилання суду першої інстанції на недоведеність позивачем фактичної кількості вивантаженого та прийнятого ДП Бердянський морський торговельний порт на зберігання кількості ферохрому. Так, відповідно до ст.413 ЦК УРСР (що діяв на момент укладення договору), за договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй іншою стороною, і повернути це майно в цілості. Диспозиція вказаної норми припускає, що при передачі майна кожна із сторін чітко усвідомлює і для неї є беззаперечним фактом те, скільки і що було передане на схов. Тобто, якщо порт, не був впевнений в кількості вантажу, який визначався по осадці судна “Юса Н”, то він мав переважити вантаж. Але переважування слід було зробити саме під час приймання на зберігання, а не, як стверджує відповідач, лише за фактом відвантаження третім особам. Бо в такому випадку втрачає зміст сама угода про схов і обов'язки охоронця щодо вжиття усіх заходів задля збереження переданого на схов майна.
Згідно “Зведеному руху вантажу” в період з 23.11.2001р. по 28.06.2002р. зі складу №1 ДП Бердянський морський торговельний порт було відвантажено та відправлено 889,210т вантажу ферохрому. Таким чином, залишок мав складати 136,137 т ферохрому.
28 серпня 2002р. ДП Бердянський морський торговельний порт сповістив Товариство з обмеженою відповідальністю „Фрахтово-експедиційне агентство “Азов-Чарт” в особі Бердянської філії, м. Бердянськ, що портом було проведено переваження вантажу ферохрому, який знаходився на складі №1 на автомобільних вагах, і що фактичний залишок вантажу становив 21,230 т.
4 вересня 2002р. за участю представників обох сторін був складений акт інвентаризації, згідно якому фактична вага залишку вантажу ферохрому на складі №1 після переважування становила 19,040 т.
Нестача вантажу ферохрому зданого на зберігання ДП Бердянський морський торговельний порт за розрахунком позивача становила 117,097 т.
Заявою від 18.01.2006р. (а.с. 77, том II) позивач уточнив позовні вимоги, зокрема, вказавши на наявність у відповідача 4,528т ферохрому і його готовність повернути цей вантаж, заявник зменшив позовні вимоги і просить повернути 112,569т. Така вимога відповідає ст.22 ГПК України та правомірно прийнята судом першої інстанції до розгляду.
Проте, колегією суддів прийнято до уваги акт експертизи Бердянської філії Запорізької Торгово-промислової палати України №В-31 від 16.05.2006р. і вважає, що кількість нестачі є меншою з урахуванням наступного. Проведення ТПП експертизи показало, що при зберіганні кількість ферохрому зменшується за рахунок природного зменшення. Загальна кількість ферохрому, яка може бути віднесена на природне зменшення та похибку методів визначення кількості вантажів становить 16,01 т.
Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що загальна кількість нестачі становить 96,56тн. (112,569 т -16,01 т).
Відповідно до ч.1ст.415 ЦК УРСР особа, яка здала майно на схов, вправі в будь-який час зажадати його від охоронця, а охоронець зобов'язаний повернути майно на першу вимогу особи, що здала його на зберігання, незалежно від строку схову.
Крім того, не знаходять свого підтвердження висновки суду першої інстанції про відсутність з боку позивача письмового звернення про повернення залишку ферохрому, який повинен зберігатися на складі порту. Так, листом за вх.№98-Є від 21.08.2002р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Фрахтово-експедиційне агентство “Азов-Чарт” в особі Бердянської філії, м. Бердянськ звернулось до керівництва порту із вимогою провести внутрішнє розслідування „..виявити реальну причину нестачі вантажу, повернути нестачу та відшкодувати збитки...”.
Вимоги позивача ДП Бердянський морський торговельний порт не виконав, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрахтово-експедиційне агентство “Азов-Чарт” в особі Бердянської філії, м. Бердянськ в частині зобов'язання повернути 96,56т ферохрому визнано судом апеляційної інстанції такими, що підлягають задоволенню.
Проте, колегія не може погодитися з висновками судів з огляду на таке.
В основу висновків оскаржуваної постанови про недостачу зданого позивачем на зберігання порту вантажу ферохрому покладено дані генерального акта від 11.11.2001 (а.с.87, том 1) та акта експертизи Бердянської філії Запорізької ТПП №8-31 від 16.05.2006 (а.с.2, том 3), згідно яких початкова кількість прийнятого портом вантажу по акту осадки судна становила 1025,157 тонн, а з врахуванням природного зменшення під час зберігання в кількості 16,01 тонн обсяг недостачі становить 96,56 тонн.
Однак, судом залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки вміщеному у генеральному акті від 11.11.2001 застереженню щодо визначення точної ваги після 100% переважування на залізничних вагах порта, що узгоджується з положенням п.2.5 укладеного між сторонами договору від 11.07.2001 №82 “К”, згідно якого попередня кількість вантажу визначається по осадці судна, а остаточна кількість вантажу визначається переважуванням вантажу на залізничних вагах після завантаження в напіввагони. Вага по переважуванню в порту вважається остаточною.
Судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції не спростовано факт відсутності здійснення переважування портом вантажу при прийнятті його на складське зберігання.
Окрім того, судом при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано поширення на спірні правовідносини, пов’язані з передачею імпортного вантажу на зберігання порту, чинної на даний час Генеральної угоди між Мінморфлотом, Міністерством зовнішньої торгівлі та Держкомітетом Ради Міністрів по економічним зв’язкам СРСР “Про порядок перевалки та транспортно-експедиторської обробки експортних імпортних та інших зовнішньоторговельних вантажів у портах”, затвердженої 26.05.1977-07.02.1978 рр.
Згідно з п.3.1.2 цієї Генеральної угоди (приймання вантажів від суден по коносаментам) кількість навалювальних вантажів, до який відноситься і спірний ферохром, перевіряється портами за осадкою судна без переважування та фіксується в генеральному акті. Фактична вага таких вантажів, за яку порт несе відповідальність, визначається прийомоздавачами порту та залізничної станції на вагонних або автомобільних вагах при передачі вантажів на залізницю або видачі їх на місці.
У зв’язку з цим передчасними визнаються висновки суду апеляційної інстанції про обов’язок порту, як охоронця в розумінні ст.413 ЦК УРСР, переважити імпортний вантаж при розвантаженні судна в разі невпевненості в кількості вантажу, визначеного за осадкою судна “Юса Н”.
Окрім того, судом не враховано положення ст.ст.137, 138 Кодексу торговельного мореплавства України та п.3.1.2 вищезгаданої Генеральної угоди, згідно яких оформлення документів на приймання вантажів здійснюється на підставі вручених порту коносаментів, які є належними доказами приймання вантажу до перевезення та містять, зокрема, дані про міру (масу, об’єм) вантажу (п.7 ч.1 ст.138 КТМ України).
Судом не надано оцінки як наявному у справі коносаменту №1 від 30.10.2001 (а.с.128), на підставі якого власне і складено генеральний акт від 11.11.2001, так і істотним розбіжностям в цих документах щодо маси вантажу ферохрому, переданого порту на зберігання.
Разом з тим судом апеляційної інстанції спростовані помилкові посилання суду першої інстанції на відсутність з боку позивача письмового звернення про повернення зі зберігання порту залишку ферохрому на підставі ч.1 ст.415 ЦК УРСР, що покладені в основу висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для часткового задоволення позову (повернення 25,098 тонн ферохрому). Адже, листом від 21.08.2002 № 98-Є позивач звернувся до порту з вимогою виявити реальну причину нестачі вантажу, повернути нестачу та відшкодувати збитки.
Вищенаведене свідчить про неповне з’ясування обставин справи та наявність підстав для її передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас необгрунтованими визнаються твердження скаржника про порушення апеляційним судом вимог ч.3 ст.35 ГПК України шляхом неврахування вироку Бердянського міськрайонного суду від 14.10.2005 по кримінальній справі, яким встановлено факт розкрадання з території порту 6058 кг ферохрому, оскільки кількість викраденого ферохрому входить до загального обсягу ферохрому, що вимагає повернути позивач, а ч.1 ст.418 ЦК УРСР звільняє організацію –охоронця від відповідальності за нестачу вантажу лише в разі, якщо така нестача викликана непереборною силою. В зв’язку з цим викрадення частини ферохрому, який повинен знаходитися на території порту, не звільняє відповідача від повернення ферохрому в натурі чи відшкодування його вартості в грошовому виразі.
З врахуванням цього факту та обставин зазначення в коносаменті №1 від 30.10.2001 меншого обсягу вантажу, ніж зазначено в генеральному акті від 11.11.2001, касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.11112 ГПК України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи надати позивачу можливість відповідно до ст.22 ГПК України уточнити предмет позову та розмір позовних вимог з метою правильного вирішення даного спору.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.
Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП “Бердянський морський торговельний порт” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2006 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2006 у справі № 11/153/03 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун