Справа № 2-2888/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2008 року                                                                                                     м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі             Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що у 2004 році побудував будинок на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, отримавши письмову згоду ОСОБА_3 - власника земельної ділянки за цією адресою.

Відповідно до виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна технічного паспорту площа зазначеного будинку становить 772,1 кв. метри.

21 березня 2008 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір найму зазначеного будинку строком на один місяць до 21 квітня 2008 року.

21 квітня 2008 року відповідач відмовився звільнити будинок, посилаючись на те, що вона є самовільним будівництвом і він - ОСОБА_1 не є його власником.

Зазначив, що будівництво спірного будинку здійснювалось його силами та за його рахунок, всі товарні чеки на будівельні матеріали він зберіг, тому просить суд визнати за ним право власності на цей самочинно збудований будинок за адресою: АДРЕСА_1.

14 серпня 2008 року у попередньому судовому засіданні до участі в справі в якості співвідповідача була залучена ОСОБА_3, оскільки також не визнавала, що будинок належить позивачу та заперечувала проти задоволення позову.

У попередньому судовому засіданні 16 вересня 2008 року представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, з підстав передбачених, п. 5 ст. 376 ЦК України, оскільки відповідачі не визнають, що спірний будинок належить позивачу. Крім того, відповідач ОСОБА_2 відмовляється звільнити його.

Представник ОСОБА_2 позов визнав (а.с. 62). Зазначив, що його довіритель не заперечує проти визнання права власності на зазначений будинок за позивачем.

ОСОБА_3 проти задоволення позову не заперечує, (а.с. 63), пояснила суду що дійсно 10 жовтня 2000 року надала позивачу письмову згоду на будівництво жилого будинку на земельній ділянці, що їй належить за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову у попередньому судовому засіданні судове рішення ухвалюється в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 (а.с. 10).

10 жовтня 2000 року ОСОБА_3 надала позивачу письмову згоду на будівництво жилого будинку на земельній ділянці, що їй належить за адресою: АДРЕСА_1(а.с. 8).

У 2004 року позивач завершив будівництво житлового будинку на цій земельній ділянці.

Будинок є самочинним будівництвом.

21 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір найму зазначеного будинку (а.с. 7). Термін дії договору визначений 1 місяць, до 21 квітня 2008 року.

21 квітня 2008 року ОСОБА_2 письмово повідомив позивача про відмову звільнити будинок, оскільки вона є самовільним будівництвом і ОСОБА_1 не є його власником.

Відповідно до п. 1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Таку згоду від власника земельної ділянки позивач отримав.

Згідно з технічним паспортом на будинок від 20 березня 2008 року (а.с. 22-31) площа збудованого трьохповерхового житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 становить 772,1 кв. метри. Зазначений будинок є самочинним будівництвом та позначений у технічному паспорті під літерою «А». Дійсна вартість будинку станом на 20 березня 2008 року складає 1484576 гривень.

Статтею 24 Закону України «Про забудову та планування територій» визначено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Підпунктом 3.3.1 Рішення Київської міської ради від 27 січня 2005 року № 11/2587 «Про Правила забудови м. Києва» встановлено, що власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, наданій у власність чи користування для обслуговування та експлуатації цього майна, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію, знесення існуючої будівлі з наступним будівництвом) за встановленим функціональним призначенням об'єкта та цільовим призначенням земель (категорією), звертається до Київської міської державної адміністрації щодо надання дозволу на проектування та будівництво у разі, коли заплановане до будівництва функціональне призначення об'єкта відповідає цільовому призначенню земельної ділянки відповідно до ст. 19 ЗК України і не потребує прийняття рішення Київрадою.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином судом безспірно встановлено, що спорудження житлового будинку проводилось позивачем без відповідного дозволу на будівництво Київської міської державної адміністрації та затвердженого проекту будівництва.

Згідно з ч. 1 ст. 331 цього кодексу визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частиною 2 цієї статті визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На пітвердження своїх вимог про те, що будинок зводився за його рахунок позивач посилається на письмові докази та надав суду: товарні чеки про придбання будівельних матеріалів (а.с. 11-21); технічний паспорт на садибний житловий будинок по вул. Яслинській, 11-В (а.с. 22-31); лист ОСОБА_3, яким вона надала згоду позивачу на будівництво жилого будинку на земельній ділянці, що їй належить за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2008 року у справі призначена будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено ТОВ «Центр правової допомоги «Правозахист».

За клопотанням представника позивача проведення експертизи було припинено, справа відкликана з експертної установи, оскільки експертом цієї установи 29 серпня 2008 року був наданий висновок спеціаліста-будівельника щодо питань поставлених на вирішення судової експертизи.

Згідно з зазначеним висновком № 300 від 29 серпня 2008 року житловий будинок під літерою «А» по вул. Яслинській 11-В в м. Києві відповідає вимогам нормативної документації станом на час проведення дослідження, а саме:

-     ДБН в.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»;

-     ДБН в. 1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва»; СНиП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий».

Вбачається, що будинок відповідає архітектурним, будівельним, пожежним, санітарним, екологічних вимогам відповідних нормативних документів, що висуваються до об'єктів житлової забудови.

З огляду на наведене, вимоги позивача ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають витрати на сплату судового збору в розмірі 1700 гривень та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в порядку передбаченому ст. 88 ЦПК України.

Керуючись статтями 331, 375, 376 ЦК України, Законом України «Про забудову та планування територій», Рішенням Київської міської ради від 27 січня 2005 року № 11/2587 «Про Правила забудови м. Києва», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 130, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудований будинок, загальною площею 772,1 кв. метри за адресою: АДРЕСА_1, позначений у технічному паспорті літерою «А».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 850 гривень судового збору та 15 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 850 гривень судового збору та 15 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.