КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.2007 № 7/754
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача - Татієнко П. І., Омельченко А. А.,
від відповідача - не зявились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельний кооператив "Арсеналець-28"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.03.2007
у справі № 7/754
за позовом ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту
до Житлово-будівельний кооператив "Арсеналець-28"
про стягнення 148352,66 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2007р. у справі № 7/754 повністю задоволено позов Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту до Житлово-будівельного кооперативу “Арсеналець-28” про стягнення суми.
22.03.2007р. Житлово – будівельний кооператив “Арсеналець-28” звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якому просить його скасувати, зазначивши, що посилання позивача на п. 3.7. договору № 7851/4-13 від 31.03.2000р. є безпідставним, оскільки вказаний пункт договору є нікчемним; позивач повинен укладати договір з АЕК “Київенерго” на сплату останнім коштів за холодну воду, яка використовується для вироблення комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води; договір № 7851/4-13 від 31.03.2000р., укладений між сторонами, є договором на постачання води, яка використовується тільки як питна вода; таким чином нарахування відповідачу коштів за питну воду, яка була поставлена АЕК “Київенерго” для вироблення гарячої води, є незаконним; за грудень 2006р. позивач необґрунтовано нарахував відповідачу кошти до сплати за тарифом, встановленим 30.10.2006р., оскільки вказаний тариф було змінено з 01.12.2006р.
У відзиві на позовну заяву позивач просив суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, зазначивши, що ним були подані до суду всі необхідні докази на підтвердження позовних вимог, а саме: розшифровки рахунків абонента, маршрутні листи; рішення суду є повним, обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 31.03.2000р. між ДКО “Київводоканал” через свого представника ПЕВГ та ЗВ “Водозбут” (правонаступником якого є позивач) (постачальник) та ЖБК “Арсеналець-28” (абонент) було укладено договір № 7851/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до п. 1.1., п.п. а), б) п. 2.1., п.п. а) п. 2.2., п. п. 3.1., 3.4., 3.6., 3.7., 4.2., 5.1. якого постачальник зобов’язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України; постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; постачальник приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин; абонент сплачує вартість послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством; у разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору; кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента; кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника, а при його відсутності – за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншими засобами, передбаченими п. 21.1. Правил; абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п’ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи; у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов’язаний у п’ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін; при невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом; за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню в розмірі 0,1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення; цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
27.11.2006р. ВАТ “АК “Київводоканал” звернулося з позовом до ЖБК “Арсеналець-28” про стягнення 125 219 грн. 49 коп. боргу, 17 166 грн. 48 коп. інфляційних витрат, 579 грн. 44 коп. пені, 5 387 грн. 25 коп. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір № 7851/4-13 від 31.03.2000р. на надання послуг з водопостачання та водовідведення; за період з 01.04.2004р. по 01.11.2006р. відповідачу було надано послуг на суму 265 776 грн. 92 коп.; відповідач розрахувався частково: на суму 125 939 грн. 07 коп.; загальна сума боргу разом з інфляційними витратами, пенею та 3% річних складає 148 352 грн. 66 коп.
16.01.2007р. позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просив суд стягнути з відповідача 71 092 грн. 03 коп. боргу, 17 166 грн. 48 коп. інфляційних витрат, 579 грн. 44 коп. пені, 5 387 грн. 25 коп. 3% річних, мотивуючи його тим, що в період розгляду даної справи на рахунок позивача надійшли кошти на відшкодування різниці в тарифах у розмірі 76 652 грн. 86 коп.
У своєму відзиві відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити, зважаючи на те, що, провівши власний розрахунок, ним було встановлено, що заборгованості перед позивачем він не має, а навпаки, навіть з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних, має переплату в розмірі 54 965 грн. 78 коп.; такий розрахунок було здійснено за показаннями водолічильників, знятих представниками позивача та відповідача; відповідно до ЗУ “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті за газ та електроенергію” пеня на заборгованість відповідача не нараховується.
В поясненнях по справі позивач зауважив, що згідно із п. 12.17. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, селищах України розрахунки за гарячу воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду; між позивачем та АЕК “Київенерго” не існує договору щодо розрахунків за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води, та за відповідний обсяг стічних вод; розподіл об’єму холодної води, що подається для виготовлення гарячої води, здійснюється у процентному співвідношенні: пропорційно кількості мешканців в житлових будинках.
Відповідачем також надані пояснення на позовну заяву, в яких він зазначив, що представлені позивачем документи, а саме: маршрутні карти, - не є належними доказами, оскільки підписані представниками позивача та ЖЕКу, з яким відповідач не має жодних договірних стосунків; встановлений позивачем порядок розрахунків за воду, що подається для виготовлення гарячої води, не передбачений договором між сторонами; договір, укладений між сторонами, є договір надання житлово-комунальної послуги, а тому має бути приведений у відповідності до ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”; позивач без укладення другого договору відкрив відповідачу додатковий рахунок на оплату води, що подається для виготовлення гарячої води (код): 3-50433.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2007р. у справі № 7/754 позов задоволено повністю. Приймаючи рішення, суд виходив з наступного: поясненнями позивача, а також поданим позивачем розрахунком стверджується наявність у відповідача заборгованості у розмірі 71 092 грн. 03 коп.; доказів оплати боргу до суду не надано; доводи відповідача спростовуються тим, що останнім не були підписані акти звірки розрахунків згідно із п. 3.7. спірного договору, а тому кількість та вартість послуг вважається прийнятою відповідачем.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню, враховуючи наступне.
Відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином за своєю правовою природою договір № 7851/4-13 від 31.03.2000р. є договором про надання послуг.
Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
31.03.2000р. між сторонами було укладено договір № 7851/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення.
На виконання умов вказаного договору позивач надавав відповідачеві послуги з питного водопостачання та водовідведення.
Звертаючись з позовом до суду, позивач, зокрема, вимагає стягнення з відповідача заборгованості за постачання холодної води, що використовувалась для виготовлення гарячої.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що правовідносини по оплаті постачання холодної води для виготовлення гарячої до жовтня 2005 року базувались на підставі договору з ВАТ “Київенерго”, а з жовтня 2005 року вказані правовідносини припинились, після чого рахунки за вказані послуги почалися виставлятись абонентам позивача.
Проте господарський суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” питне водопостачання – це діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.
Пунктом 1.1. договору № 7851/4-13 від 31.03.2000р. передбачено, що постачальник зобов’язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України.
При цьому, як встановлено в судовому засіданні, позивач ставить питання, в тому числі, і про стягнення з відповідача вартості послуг за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод.
Проаналізувавши спірний договір й інші матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що спірний договір, не передбачає обов’язку відповідача оплачувати послуги з постачання холодної води, що використовувалась для виготовлення гарячої, оскільки укладений цей договір у 2000 році, а вимоги про оплату послуги за гаряче водопостачання позивач став пред’являти абоненту вже в процесі дії договору, не вимагаючи при цьому його зміни, уточнення або доповнення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що у відповідача відсутній обов’язок сплачувати вартість послуг з постачання холодної води, яка використовувалася для виготовлення гарячої, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за вказані послуги.
Посилання позивача на те, що відповідач прийняв кількість та вартість послуг наданих позивачем, оскільки не складав акти звірки взаєморозрахунків відповідно до п. 3.7. договору № 7851/4-13 від 31.03.2000р., не заслуговують на увагу, так як розрахунки за постачання холодної води, що використовувалась для виготовлення гарячої, не є предметом вказаного договору, а тому не регулюється положеннями останнього.
Разом з тим, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. ст. 33, 34 ГПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Позивач, звертаючись з позовом до місцевого господарського суду, посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за спірним договором, при цьому борг нараховує в загальній сумі за всі надані послуги, в тому числі і за послуги з постачання води, яка йде на підігрів.
Як вже було встановлено, позивач неправомірно виставляв відповідачу до сплати рахунки за вказані послуги.
В письмових поясненнях по справі, а також в судовому засіданні представник позивача пояснив, що послуги, надані позивачем, не можна розділити окремо на постачання холодної води та постачання гарячої води.
Таким чином не можливо встановити, яку саме заборгованість має відповідач за послуги з постачання холодної води та водовідведення відповідно до договору № 7851/4-13 від 31.03.2000р. та чи має заборгованість взагалі.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що позивач в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України не довів розмір боргу відповідача та в порушення п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України не надав обґрунтованого розрахунку суми боргу.
Місцевий господарський суд, постановляючи спірне рішення, на вказані вище обставини справи уваги не звернув, належної юридичної оцінки їм не дав, що призвело до невірного вирішення спору по суті.
Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита при відмові в позові покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2007р. у справі № 7/754 скасувати повністю.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (ідентифікаційний код 03327664; 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а) на користь Житлово-будівельного кооперативу “Арсеналець-28” (ідентифікаційний код 22893257; 02232, просп. Маяковського, 54/9) 471 грн. 13 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
21.06.07 (відправлено)