Категорія № 2.11.15
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2010 року Справа № 2а-28574/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.
за участю представників
позивача: Усачьової Н.П. (довіреність № 1),
1 відповідача: Кудим В.О. (довіреність № 12/10-025 від 11.01.2010),
2 відповідача: Мінаєвої І.І. (довіреність № 14-12/1-3 від 31.12.2008),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» до Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за березень 2009 року, -
ВСТАНОВИВ:
28.01.2010 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» до Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за березень 2009 року.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що закритим акціонерним товариством «Краснодонський завод «Автоагрегат», зареєстрованим відповідно до діючого законодавства платником податку на додану вартість (свідоцтво № 13.06.2005 № 16341964) було надано у Краснодонську об’єднану державну податкову інспекцію декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 року.
Відповідачем у період з 20.05.2009 по 02.06.2009 проводилась позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2009 року, які виникли за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2009 по 28.02.2009.
Перевіркою підтверджена фактична сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2009 року у розмірі 163853,00 грн. В ході перевірки порушень вимог податкового законодавства не встановлено. Станом на 07.12.2009 бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок не надійшло.
14.04.2009 першому відповідачу було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
Отже, відповідач повинен був надати органу казначейства висновок на підставі проведеної перевірки у термін до 08.06.2009, позивач повинен був отримати суму 163853, 00 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ на свій розрахунковий рахунок у термін до 16.06.2009.
У порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачами бюджетне відшкодування в розмірі 163853, 00 грн. не здійснене.
У зв’язку з викладеним, позивач просив стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 163853, 00 грн. та судові витрати у сумі 1638,53 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача - Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції у судовому засіданні заявлений позов не визнав, зазначив, що позов не підлягає задоволенню. Так, актом Краснодонської ОДПІ № 976/23-00231290 від 05.06.2009 «Про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2009 року» підтверджено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 163853 грн. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, та містах Києві та Севастополі, на підставі Регламенту формування реєстрів про відшкодування ПДВ та передачі до ДПА України, який є додатком № 4 до телеграми ДПА України від 16.04.2009 № 8026/7/19/0217 «Щодо доповнення до Порядку формування Реєстрів про відшкодування ПДВ» щодекадно формують реєстри про відшкодування ПДВ, визначають суми до відшкодування та передають підписані реєстри з пояснювальними записками до ДПА України. Отже враховуючи те, що Краснодонською ОДПІ станом на 12.01.2010 не отримано інформацію від ОДПС вищого рівня щодо включення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації № 9469 у розмірі 163853 грн. до реєстру, в зв’язку з чим, не має підстав для надання висновку на відшкодування ПДВ на вищевказану суму до органу Державного казначейства. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області у судовому засіданні заявлений позов не визнав, зазначив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. До теперішнього часу на адресу Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість позивачу. Тому просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами визначено Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997.
Згідно п.1.6 Закону «Про податок на додану вартість» податковим зобов’язанням є сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Відповідно до п.1.7 податковим кредитом визначено суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.2. ст.7 зазначеного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари на вимогу їх отримувача.
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлені п.7.7 ст.7 зазначеного Закону.
Відповідно до підпункту 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон) сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми такої різниці вона підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. При від’ємному значенні – така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.2 ст.7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована відповідно до підпункту 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Відповідно до підпункту 7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Як встановлено підпунктами 7.7.5., 7.7.6., 7.7.7. п..7.7 ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 14.04.2009 1 відповідачу було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.21).
Відповідачем проведено позапланову перевірку ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат», з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за березень 2009 року , яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2009 по 28.02.2009 , за результатами якої 05.06.2009 складено довідку № 976/23-00231290 (а.с.22-29). Як зазначено у довідці фактів порушення розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ не встановлено. Відповідачем підтверджується невідшкодована сума ПДВ у розмірі 163853,00 грн. Факт сплати позивачем ПДВ у ціні товару за березень 2009 року підтверджується копіями платіжних доручень.
Тобто, з викладеного вбачається, що відповідач не заперечує, що позивачем виконані всі вимоги Закону щодо нарахування бюджетного відшкодування сум ПДВ.
Твердження 1 відповідача стосовно того, що Краснодонською ОДПІ станом на 12.01.2010 не отримано інформацію від ОДПС вищого рівня щодо включення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації № 9469 у розмірі 163853 грн. до Реєстру, у зв’язку з чим, не має підстав для надання висновку на відшкодування ПДВ на вищевказану суму до органу Державного казначейства, суд вважає не обґрунтованими. Так, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ від включення суми бюджетного відшкодування до Реєстру про відшкодування ПДВ.
Таким чином, податкові органи, як органи владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою ПДВ, відповідно до Конституції України, мають діяти у спосіб, передбачений Законом. В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Закону, відповідач повинен був видати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Тобто, утримуючись від надання висновку, відповідач порушив вимоги Закону щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум ПДВ.
Питання по судових витратах вирішується наступним чином, відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства для повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо ненадання висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у сумі 163853,00 грн. (сто шістдесят три тисячі вісімсот п’ятдесят три гривні), перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок Позивача № 260055358 у Обласній дирекції «Райффайзен Банк Аваль», м. Луганськ, МФО 304007.
Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» судові витрати у сумі 1638,53 грн. (одна тисяча шістсот тридцять вісім грн. 53 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 01 лютого 2010 року.
Суддя К.О. Пляшкова