Справа № 2а-12290/09/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2009 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді Баргаміної Н.М.
при секретарі Хоботні Є.А.
за участю
позивача ОСОБА_1
представників
позивача ОСОБА_2
відповідача Смуригіної К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення – рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
02.12.2009 р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом доДержавної податкової інспекції в м. Чернігові (далі – ДПІ у м.Чернігові) та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 22.09.2009 р. № 0004881740/2 та зобов'язати відповідача відобразити в картці особового рахунку платника ПДВ ОСОБА_1 фактичну сплату податку на додану вартість за деклараціями від 20.04.2007 р. № 38064, від 20.08.2007 р. № 95355, від 20.09.2007 р. № 101667, від 19.10.2007 р. № 124035, від 19.11.2007 р. № 139174, від 19.12.2007 р. № 147293, від 18.01.2008 р. № 168943, від 19.02.2008 р № 7667, від 19.03.2008 р. № 15809, від 21.04.2008 р. № 35145 згідно платіжних доручень № 210 від 25.04.2007 р., № 406 від 28.08.2007 р., № 428 від 20.09.2007 р., № 481 від 30.10.2007 р., № 498 від 20.11.2007 р., № 540 від 26.12.2007 р., № 12 від 23.01.2008 р., № 59 від 26.02.2008 р., № 92 від 25.03.2008 р., № 126 від 29.04.2009 р. Свої вимоги обґрунтовує тим, що законодавчо не встановлено право зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків і мають цільове призначення, зазначене у відповідних платіжних дорученнях, на погашення іншого податкового боргу, що виник раніше. Враховуючи, що позивачем своєчасно, у строки, встановлені п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», було сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з ПДВ згідно поданих декларацій, податковим органом в порушення чинного податкового законодавства було винесене оскаржуване податкове повідомлення -рішення. Крім того, позивач вказав, що відповідачем пропущено граничний строк стягнення податкового боргу, в рахунок погашення якого і були спрямовані платежі за платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.
В ході судового розгляду представник позивача надав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просив визнати дії ДПІ у м. Чернігові по винесенню податкового повідомлення-рішення від 30.11.2009 р. №0004881740/3 протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 р. 0004881740/3, зобов'язати відповідача виключити з облікової картки платника ПДВ позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) рядки, що стосуються платежів з ПДВ за деклараціями: зменшення недоїмки по основному платежу згідно податкового повідомлення – рішення № 0001651720; нарахування пені (за несплату сплачених платежів за деклараціями) за відповідні періоди на податкове повідомлення – рішення № 0001651720 від 03.04.2006 р.; збільшення недоїмки (суми ПДВ) за деклараціями на підставі фактичних платежів:
- 25.04.2007 р. - 2745,00 грн. за декларацією від 20.04.2007 р. № 38064 згідно з платіжним дорученням № 210 від 25.04.2007 р.;
- 28.08.2007 р. - 148,00 грн. за декларацією від 20.08.2007 р. № 95355 згідно з платіжним дорученням № 406 від 28.08.2007 р.;
- 20.09.2007 р. - 78,00 грн. за декларацією від 20.09.2007 р. № 101667 згідно з платіжним дорученням № 428 від 20.09.2007 р.;
- 30.10.2007 р. - 36,00 грн. за декларацією від 19.10.2007 р. № 124035 згідно з платіжним дорученням № 481 від 30.10.2007 р.;
- 20.11.2007 р. - 250,00 грн. за декларацією від 19.11.2007 р. № 139174 згідно з платіжним дорученням № 498 від 20.11.2007 р.;
26.12.2007 р..- 266.00 грн. за декларацією від 19.12.2007 р. № 14729 згідно з платіжним дорученням № 540 від 26.12.2007 р.;
23.01.2008 р. - 643,00 грн. за декларацією від 18.01.2008 р. № 168943 згідно з платіжним дорученням № 12 від 23.01.2008 р. ;
26.02.2008 р. - 3840,00 грн. за декларацією від 19.02.2008 р. № 7667 згідно з платіжним дорученням № 59 від 26.02.2008 р.;
25.03.2008 р. - 762,00 грн. за декларацією від 19.03.2008 р. № 15809 згідно з платіжним дорученням № 92 від 25.03.2008 р.;
29.04.2008 р. - 226,00 грн. за декларацією від 21.04.2008 р. № 35143 згідно з платіжним дорученням № 126 від 29.04.2008 р.
та відобразити в обліковій картці платника ПДВ ФОП ОСОБА_1 вищезазначені платежі з ПДВ, які сплачені за відповідними деклараціями.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з врахуванням уточнення та просила задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що ДПІ у м. Чернігові діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, а саме, відповідно до вимог п.п. 7.7. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» кошти, що надходили на сплату зобов’язань з податку на додану вартість, спрямовувались на погашення податкового боргу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Дана норма вказаного Закону є спеціальною нормою щодо порядку погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на слідуючих підставах.
Судом встановлено, що 26.05.2009 р. працівниками ДПІ в м. Чернігові на підставі п. 2 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 2.2.1 п. 2.2 ст. 2, п.п. 5.3.1, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було проведено перевірку з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання ФОП ОСОБА_1, за результатами якої було складено акт № 291/17-419/2455603459.
Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання згідно поданих позивачем декларацій, а саме : декларації №38064 від 20.04.2007 р., декларації №38064 від 20.04.2007 р. , декларації №95355 від 20.08.2007 р.; декларації №101667 від 20.09.2007 р.; декларації №124035 від 19.10.2007 р.; декларації №139174 від 19.11.2007 р.; декларації №147293 від 19.12.2007 р.; декларації №168943 від 18.01.2008 р.; декларації №7667 від 19.02.2008 р.; декларації №15809 від 19.03.2008 р.; декларації №35145 від 21.04.2008 р.; декларації №59443 від 20.05.2008 р.; декларації № 68593 від 19.06.2008 р.; декларації №89916 від 16.07.2008 р., що є порушенням п.п. 5.3.1, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 р. № 0004881740/0, яким було зобов»язано позивача сплатити штраф в сумі 3448,51 грн.
В зв’язку з адміністративним оскарженням вказаного повідомлення-рішення і до ДПІ у м.Чернігові , ДПА в Чернігівській області та ДПА України, було винесено оскаржуване податкове повідомлення –рішення від 30.11.2009 р. 0004881740/3 , яким зобов»язано позивача сплатити штраф в сумі 2723,51 грн.
Судом також встановлено, що позивачем було подано до податкового органу наступні податкові декларації з податку на додану вартість : від 20.04.2007 р. на суму 2745 грн., від 20.08.2007 р. на суму 148 грн., від 20.09.2007 р. на суму 78 грн., від 19.10.2007 р. на суму 36 грн., від 19.11.2007 р. на суму 159 грн., від 19.12.2007 р. на суму 266 грн., від 18.01.2008 р. на суму 643 грн., від 19.02.2008 р. на суму 384 грн., від 19.03.2008 р. на суму 762 грн., від 21.04.2008 р. на суму 226 грн.
Податок на додану вартість згідно поданих декларацій сплачено відповідно до платіжних доручень : № 210 від 25.04.2007 р. на суму 2745 грн.; № 406 від 28.08.2007 р. на суму 148 грн.; №428 від 20.09.2007 р. на суму 78 грн.; № 480 від 30.10.2007 р. на суму 36 грн.; № 498 від 20.11.2007 р. на суму 250 грн.; № 540 від 26.12.2007 р. на суму 266 грн.; № 12 від 23.01.2008 р. на суму 643 грн.; № 59 від 26.02.2008 р. на суму 384 грн.; № 92 від 25.03.2008 р. на суму 762 грн.; № 126 від 29.04.2008 р. на суму 226 грн.
Дані платежі в порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати були скеровані ДПІ у м. Чернігові на погашення податкового боргу, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0001651720/3 від 06.06.2006 року, тобто боргу, що виник раніше.
Згідно п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» національний банк виконує такі функції: визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.
Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, відповідно до п. 1.7 якої кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Згідно п. 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу який не вказаний в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем було сплачено самостійно узгоджені податкові зобов’язання, визначені в податкових деклараціях, тому застосування ДПІ в м. Чернігові штрафних санкцій за порушення строку сплати вже сплаченого податкового зобов’язання є неправомірним.
Таким чином, суд вважає, що позивачем було дотримано всіх вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Чернігові порушує права позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання дій ДПІ у м. Чернігові протиправними по винесенню податкового повідомлення-рішення від 30.11.2009 року 0004881740/3 та його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язати відповідача відобразити в картці особового рахунку платника ПДВ ОСОБА_1 фактичну сплату податку на додану вартість за відповідними деклараціями, то дана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 3.1. 3.2, 3.8 розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 р. N 276 , з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Картки особових рахунків відкриваються структурним підрозділом органу державної податкової служби (який у межах своїх функціональних обов'язків повинен відкрити особові рахунки) з відображенням на них умов справляння платежу, даних про платника, інформацію про податкові зобов'язання, нараховані за результатами документальних перевірок, та стану розрахунків платника з бюджетом.
П.11.5 розділу 11 цієї ж Інструкції передбачено, що сума податкового боргу (його частини), яка виникла в результаті несплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного податковим органом, підлягає скасуванню у разі, якщо судом змінено або скасовано відповідне рішення такого податкового органу.
До того ж, відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , податкові повідомлення вважаються відкликаними, якщо рішення податкового органу про нарахування суми податкового зобов’язання або стягнення податкового боргу скасовуються чи змінюються судом (п.п.6.4.1 п. 6.4 ст. 6 зазначеного вище Закону), а у випадках, визначених пп. «в» пп. 6.4.1 п. 6.4 цієї ж статті податкові повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними у день отримання платником податків відповідного рішення суду.
Оскільки сам по собі облік нарахованих і сплачених платником сум бюджетних платежів, що ведеться органом державної податкової служби, не спричиняє правових наслідків для платника, правові підстави для зобов'язання відповідача внести такі зміни в облік платника податків відсутні.
У зв’язку з вищевикладеним, суд доходить до висновку,що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 160-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії Державної податкової інспекції в м. Чернігові по винесенню податкового повідомлення – рішення від 30.11.2009 року № 0004881740/3 протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення від 30.11.2009 року № 0004881740/3.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Баргаміна Н.М.