ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26 січня 2010 р.           Справа № 2-а-28/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Балан Марині  Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача      :   Чернюка Миколи Васильовича

відповідача :   ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Ленінського районного відділу Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області   

до:   громадянки Нігнрії ОСОБА_2  

про: примусове видворення за межі України,

ВСТАНОВИВ :

11 січня 2010 року Ленінський районний відділ Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (Ленінський РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області) звернувся в суд з позовом до громадянки Нігерії ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України.

Зазначили, що відповідач в Україні перебуває на нелегальному становищі, оскільки не скористалася правовими підставами наданими їй для перебування на території держави. Зокрема, громадянка Нігерії прибула в Україну по освітній візі, відкритій на підставі запрошення на навчання Вінницького національного медичного університету ім. Пирогова (ВНМУ ім. М.І.Пирогова), однак з даним навчальним закладом контракт не підписала.

Таким чином, посилаючись на те, що дозволу на працевлаштування в Україні ОСОБА_2 немає, власного житла, приймаючої сторони, законних джерел існування на території України працівниками Ленінського районного відділу в цілому не виявлено, а також посилаючись на те, що у шлюбі з громадянином України відповідачка не перебуває, ніхто з її близьких родичів не є громадянами України та до визначеного терміну, а саме        01 січня 2010 року територію України в добровільному порядку не покинула, – просили примусово видворити її за межі України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні при з’ясуванні необхідності забезпечення відповідачу перекладача, судом розглянуто подану представником позивача – інспектором СГІРПО Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області майором міліції М.В.Чернюком (доручення на а.с. 4) заяву про долучення документів до матеріалів справи, яка надійшла через канцелярію суду за вхідним №1066 від 21 січня 2010 року.

Так, досліджено атестат про повну загальну середню освіту на ім’я громадянки Нігерії ОСОБА_2, що підтверджує знання відповідача української мови на достатньому рівні. Крім того, сама ОСОБА_2 повідомила про володіння українською мовою на достатньому рівні, при цьому вільно спілкуючись цією мовою, а відтак, відсутність необхідності призначати перекладача.

За таких обставин, судом вирішено розглянути справу без участі перекладача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.

Відповідач в судовому засіданні позов визнала повністю. Додатково пояснила, що працівниками Ленінського районного відділу її роз’яснено дану ситуацію та її наслідки.

Суд заслухав пояснення учасників процесу, повно, всебічно, об’єктивно дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Так, судом встановлено, що громадянка Нігерії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибула в Україну 07 листопада 2008 року через контрольно-пропускний пункт «Бориспіль» по освітній візі, відкритій на підставі запрошення на навчання Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, однак з вищим навчальним закладом контракт не підписала.

Крім того, відповідач прибувала в Україну і 13 грудня 2007 року по освітній візі, виданій на підставі запрошення на навчання ВНМУ ім. М.І.Пирогова і також не підписувала контракт.

09 червня 2009 року ОСОБА_2 виявлена працівниками СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області за адресою: АДРЕСА_1.

За порушення пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня     1995 року №1074 «Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» притягнута до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 серпня 2009 року її винна у вчинені адміністративного правопорушення (порушення іноземцями та особами без  громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті) визнана повністю і призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

ОСОБА_2 постанову суду не оскаржувала і призначене судом покарання у вигляді штрафу сплатила.

Начальником Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області 01 грудня 2009 року прийнято рішення №90, яким громадянку Нігерії ОСОБА_2 видворено з території України із забороною в’їзду терміном на шість місяців та зобов’язано покинути територію України у термін до 01 січня 2010 року. З прийнятим рішенням та порядком його оскарження відповідач ознайомлена у той же день, про що свідчить її підпис на рішенні    (а.с. 6).

У визначений термін дана особа територію України не залишила. На даний час перебуває на нелегальному становищі. Проживає на квартирі, яку винаймає разом зі своїми братами та молодшою сестрою. З коштами для проживання їй допомагає батько, який є громадянином Нігерії і наразі проживає там. Також, ОСОБА_2 у шлюбі з громадянином України не перебуває і ніхто з її близьких родичів не є громадянином України.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3929-ХП від 04 лютого 1994 року ( Закон №3929),  відповідно до статті 1 якого іноземець - це особа, яка  не перебуває у громадянстві України є громадянином (підданим) іншої держави або держав.  

Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов’язками, як і громадяни України. Наведене положення кореспондує положенню спеціального закону.

Зокрема, згідно із статтею 2 Закону №3929, іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Наявність прав іноземців  прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України, а в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність відповідно до зазначеного законодавства, яка поділяється на загальну та спеціальну.

Так, у випадках, коли іноземець чи особа без громадянства після закінчення строку перебування в Україні або після відмови у продовженні такого строку без поважних причин не виїхали з України, такі особи можуть бути визнані незаконними мігрантами і щодо них відповідно до статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» може бути прийнято рішення про видворення за межі України.

Частиною третьою статті 24 КУпАП серед видів адміністративних стягнень визначено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства.

При цьому, слід зазначити, що за правовою природою видворення за межі України є заходом припинення протиправної поведінки іноземців і осіб без громадянства, а не адміністративним стягненням.

Разом із тим, застосування такого стягнення можливо у випадках, передбачених законами України за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Таким законом є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статтею 32 якого визначено підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України.

А саме, це: якщо іноземець чи особа без громадянства вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного їм покарання чи виконання адміністративного стягнення; якщо їх дії грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства; якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.

За наявності інших вищеперелічених підстав для видворення іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.

Статтею 1 Закону України «Про міліцію» від 12 грудня 1990 року №565-ХІІ визначено, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я , права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 10 цього Закону одним з основних завдань органів внутрішніх справ є контроль додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.

Частиною восьмою статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.

Такі спори, відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), відносяться до компетенції адміністративних судів.

Примусове видворення здійснюється лише на підставі постанови адміністративного суду.

Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду (ч. 5 ст. 32 Закону №3929).

Відповідно до положень частини четвертої статті 50 КАС України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень про примусове видворення з України.

Аналіз наведених норм з точки зору послідовності їх викладення, внутрішнього взаємозв’язку та наслідків застосування дає підстави дійти висновку про те, що зверненню з позовом про примусове видворення передує ухвалення органом внутрішніх справ рішення про видворення і лише після цього, якщо іноземець ухиляється від виїзду або є обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятися від добровільного виїзду, рішення  про затримання і примусове видворення може ухвалювати суд.

В судовому засіданні досліджено запрошення Вінницького медичного університету       ім. Пирогова на навчання ОСОБА_2, яке стало підставою оформлення освітньої візи та відповідно, наявність законних підстав для в’їзду відповідача на територію України (а.с. 16).

Як встановлено Ленінським РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області та вбачається із листа Вінницького медичного університету ім. Пирогова від 29 жовтня        2009 року №88/285 за підписом проректора міжнародних зв’язків професора Г.К.Палія, громадянка Нігерії ОСОБА_2 серед студентів цього навчального закладу не значиться, тобто фактично контракт не підписувала (а.с. 18).

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач використовувала запрошення ВНМУ ім. М.І.Пирогова виключно для відкриття візи і в’їзду в Україну.

За порушення правил перебування в Україні, ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, громадянка Нігерії притягнута до адміністративної відповідальності, про що свідчить протокол від 09 червня 2009 року серія ВІ 27 (а.с. 17).

Рішення начальника Ленінського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області від    01 грудня 2009 року №90 про видворення у встановлений строк відповідачем не виконано, фактично по причині небажання покидати Україну.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що розуміє відсутність законних підстав для перебування на території України та необхідність у зв’язку із цим, виїзду з її території.

Отже, суб'єкт владних повноважень -  Ленінський РВ ВМУ ГУ УМВС України у Вінницькій області прийняв рішення №90 від 01 грудня 2009 року про примусове видворення громадянки Нігерії ОСОБА_2 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, але вказана громадянка, яка ознайомлена із прийнятим рішенням територію України у визначений в рішенні строк (01 січня 2010 рік) не покинула та продовжує ухилятися від виїзду з України, що відповідно до статті 32 Закону №392 є підставою для її примусового видворення з України.

Відповідно до частини першої статті 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву, якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до частини третьої статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і  в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, зважаючи на відсутність приймаючої сторони, джерел доходу, законних підстав для перебування на території України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, більше того, визнаються відповідачем, а отже підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 50, 71, 86, 94, 162, 163, 167, 186, 255, 257  КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

          Видворити в примусовому порядку за межі України громадянку Нігерії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.          

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   27.01.10  

Суддя                                                       Чудак Олеся Миколаївна