КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-30383/08 Головуючий у 1-й інстанції: Гончаренко Т.В.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" січня 2010 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мамчура Я.С.,
суддів: Костюк Л.О., Горяйнова А.М.,
при секретарі: Ільницькій В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача –Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2005-2007 роки,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2005-2007 роки.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 липня 2008 року –позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення, згідно ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тому на думку апелянта, позивачу правомірно здійснювалося нарахування та виплата допомоги, у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції –скасуванню з прийняттям нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції не врахував клопотання відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строку на звернення до адміністративного суду, передбаченого ст.99 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з такою позицією районного суду з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач про порушення свого права на отримання щорічної грошової одноразової допомоги на оздоровлення у 2005, 2006 роках дізнався відповідно у 2005 році та у 2006 році в момент отримання такої допомоги, однак позов подав лише у травні 2008 року, тобто з пропуском річного строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні цього процесуального строку, а тому суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача щорічної грошової одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2005, 2006 роки на підставі ч.1 ст.100 КАС України.
Що стосується позовних вимог про виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік, судова колегія вважає, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи щорічна грошова одноразова допомога на оздоровлення за 2007 рік отримана позивачем у червні 2007 року у розмірі, визначеному Постановою КМ України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік»дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на відповідні роки було зупинено.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до резолютивної частини вищезазначеного рішення КС України визнані неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.
Враховуючи те, що позивач за 2007 рік отримав одноразову щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 100,00 грн., у червні 2007р. (а.с.5), тобто до ухвалення рішення Конституційним Судом України, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення недоплаченої частини одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, в задоволенні яких слід відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відповідача –Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації –задовольнити.
Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 липня 2008 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2005-2007 роки .
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий –суддя: Я.С. Мамчур
Судді: Л.О. Костюк
А.М. Горяйнов
Постанову складено у повному обсязі 22.01.2010.