ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2006 р. | № 2-20/8335.1-05(2-1/15780-04)(2-1/14119-2004) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), |
Харченка В.М., |
Борденюк Є.М. |
розглянувши у відкритому | судовому засіданні у м.Києві |
за участю представника | позивача –Борщевського Ю.В. та представників ТзОВ “Енергоресурс” –Животова О.А., Поповського А.А. |
касаційну скаргу | ТзОВ “Енергоресурс” |
на рішення | від 25.08.2005 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
у справі | № 2-20/8335.1-2005 |
за позовом | ТзОВ “Фірма “Кодо” |
до | ДП “Ялтинське спеціалізоване управління екскавації” ЗАТ “Фірма “Укрпромспецбуд” |
третя особа: | ТзОВ“Енергоресурс” |
про | визнання дійсною угоди (договору) купівлі-продажу, визнання права власності |
В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 15.06.2006 оголошувалась перерва до 29.06.2006.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Кодо” звернулось з позовом до дочірнього підприємства “Ялтинське спеціалізоване управління екскавації” закритого акціонерного товариства “Фірма “Укпромспецбуд” про визнання дійсним договору купівлі-продажу незавершених будівництвом двох 45-квартирних жилих будинків в м. Ялті по вул. Ізобільній, 10А та 10Б від 23.12.2003 і визнання за ним права власності на зазначене майно.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2005 було залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоресурс”.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.08.2005 у справі № 2-20/8335.1-2005 позов задоволено частково. Визнано право власності відносно незавершених будівництвом двох 45-квартирних житлових будинків літ. А і Б по вул. Ізобільній в м. Ялті за ТзОВ “Фірма “Кодо”. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.
У касаційній скарзі ТзОВ “Енергоресурс” просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.08.2005, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 43 ГПК України, ст. 319 ЦК України, ст. 4 Закону України “Про власність”, ст.ст. 1, 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відзиву на касаційну скаргу позивач та відповідач до Вищого господарського суду України не надіслали.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Частково задовольняючи заявлений по справі позов, та визнаючи за позивачем право власності на незавершені будівництвом два 45-квартирних житлових будинки літ. “А” і літ. “Б” по вул. Ізобільній в м. Ялті, суд виходив з того, що 23.12.2003 між ДП “Ялтинське спеціалізоване управління екскавації” ЗАТ “Фірма “Укрпромспецбуд” –продавцем в особі арбітражного керуючого, та ТзОВ “Фірма “Кодо” –покупцем, був укладений договір купівлі-продажу № 1-8343, предметом якого була зазначена нерухомість, а 26.12.2003 між цими ж сторонами був підписаний відповідний акт прийому-передачі та проведені відповідні розрахунки.
З такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду для захисту свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також для захисту свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до цього, згідно із вимогами ст.ст. 47, 43, 84 ГПК України, сукупність обставин справи суд має досліджувати повно, всебічно, об`єктивно і лише за таких умов може постановити своє рішення, зазначивши у ньому, крім іншого, які саме обставини, що пов`язані із предметом спору, були ним встановлені, в чому полягає причина виникнення спору між сторонами та на яких саме доказах ґрунтується прийняте ним рішення.
Всупереч вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд при розгляді справи не встановив чи дійсно існують обставини, які спонукали позивача звернутись за захистом належних йому прав в судовому порядку і що це за обставини, а отже не встановив в чому саме полягає причина спору між сторонами і чи існує взагалі цей спір.
В той же час серед наявних матеріалів справи не вбачається будь-яких документів, із змісту яких би випливало, що ті права позивача, які б могли мати певне відношення до укладеного договору, порушуються, не визнаються або оспорюються відповідачем. Проте в тих же матеріалах справи є наявними документи, які свідчать про те, що права позивача, які пов`язані із вищенаведеними об`єктами, не визнаються іншою особою, а саме тією, яку було залучено до участі у цій справі у якості третьої особи.
На зазначені обставини суд належної уваги не звернув, обґрунтованості пояснень, які були надані по справі третьою особою не перевірив та не переконався у наявності підстав для застосування відносно цієї особи вимог ст. 24 ГПК України.
Крім того суд, визнавши позивача власником саме недобудованого нерухомого майна, а не використаних в процесі його створення матеріалів, не прийняв до уваги, що питання, пов`язані з правом власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва, регулюються у діючому законодавстві спеціальною нормою, а саме ст. 331 ЦК України, і не з`ясував усієї сукупності обставин, які у цьому зв`язку мали бути встановленими, а зокрема не перевірив чи дійсно і за яких правових підстав відповідач сам мав право власності на ті об`єкти незавершеного будівництва, які були предметом купівлі-продажу за договором, що досліджувався судом за цією справою, а відповідно до цього не з`ясував чи мав відповідач право самостійно відчужувати зазначені об`єкти в цілому, чим допустив неповноту у дослідженні обставин справи та, всупереч вимогам ст. 11112 ГПК України, не виконав вказівок, які містились у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2005, що була прийнята за цією ж справою.
У цьому зв`язку, без належного з`ясування усієї сукупності вищенаведених питань, єдине посилання суду на те, що ТзОВ “Енергоресурс” не оскаржило, в рамках справи про банкрутство, дії ліквідатора щодо правомірності віднесення майнових активів ДП “Ялтинське спеціалізоване управління екскавації” ЗАТ “Фірма “Укрпромспецбуд” до ліквідаційної маси, не можна визнати обставиною достатньою для вирішення цієї справи. Тим більше, що, посилаючись на таке, суд не зазначив за яких саме правових підстав він вважає, що існування вищезазначеної обставини вплинуло на ті права товариства “Енергоресурс”, які останнє мало відносно спірного майна, за тієї умови, що такі права у зазначеної особи дійсно існували спочатково.
Сукупність вищенаведеного дає підстави для скасування оскаржуваного судового рішення як такого, що було постановлене за неповно з`ясованими обставинами справи.
У цьому ж зв`язку справа має бути передана на новий розгляд.
В ході такого суду належить відповідним чином визначити правовий статус учасників цієї справи, на підставі наданих доказів встановити її фактичні обставини і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно вимог процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоресурс” задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.08.2005 у справі № 2-20/8335.1-2005 скасувати, а справу передати до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.