СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
07 серпня 2006 року | Справа № 2-23/4937-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля В.М.,
суддів Щепанської О.А.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
позивача: (орендне підприємство „Кримтеплокомуненерго”) не з’явився;
відповідача: (Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим) не з’явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 11 травня 2006 року у справі № 2-23/4937-2006
за позовом орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, місто Сімферополь, 95000)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, 95053)
про стягнення 7573,06 грн.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року орендне підприємство „Кримтеплокомуненерго” звернулось до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про стягнення 7573,06 грн., у т.ч. 5424,00 грн. боргу за роботу по ремонту теплотраси, 1701,58 грн. інфляційних витрат та 447,48 грн. - 3 % річних.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем не виконані зобов’язання з своєчасної оплаті виконаних робіт по договору № 392 від 05.01.2003.
У відзиві Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим проти позову заперечує, посилаючись на те, що є бюджетною організацією, тому фінансування робіт здійснюється за наявності бюджетних коштів. Крім того, договором не був передбачений строк оплати виконаних робіт і вимоги про стягнення суми інфляції та пені не підлягають задоволенню. Одночасно відповідач посилається на те, що державні податкові інспекції звільнені від сплати державного мита.
09.03.2006, 11.05.2006 позивачем вносились доповнення та уточнення до позовних вимог. Остаточно позивач просить стягнути з Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим 2149,06 грн., у т.ч. 1701,58 грн. індексу інфляції, 447,48 грн. - 3 % річних. Позивач надав суду клопотання про припинення провадження у справі у частині стягнення основного боргу у сумі 4224,00 грн. у зв’язку з сплатою цієї суми відповідачем.
Оскільки позивач відмовився від позову у частині стягнення основного боргу, провадження у справі у цій частині було припиненню згідно з пунктом 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2006 року у справі № 2-23/4937-2006 (суддя Іщенко Г.М.) позов орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” задоволено частково.
З Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на користь орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” стягнуто: 1701,58 грн. –інфляційних витрат, 447,48 грн. –3 % річних, а також держмито в сумі 28, 95 грн., та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 33,49 грн.
Оскаржуване рішення мотивовано тим, що договір на виконання робіт з ремонту теплотраси був укладений 05.01.2003р., а оплата за виконані роботи була здійснена тільки в процесі розгляду справи. Судові витрати по справі були покладені на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням голови суду від 07 серпня 2006 року суддя Сотула В.В. була замінена на суддю Щепанську О.А.
У судове засідання сторони не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Державною податковою інспекцію у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надано клопотання про розгляд справи за відсутністю її представника.
Оскільки явка сторін не є обов'язковою, судова колегія розглянула справу за відсутністю сторін.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи, що правові відносини сторін виникли з договору, укладеного 05.01.2003, його дія триває після 01.01.2004, спір підлягає вирішенню на підставі норм Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Господарський кодекс України.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідністю висновків обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2003 між орендним підприємством „Кримтеплокомуненерго" та Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі укладено договір № 392, згідно з яким позивач був зобов'язаний виконати роботи по ремонту теплотраси за адресою: м. Сімферополь, вул. Набережна, 85 а, а відповідач зобов'язувався оплатити виконані роботи.
Пунктом 2.1. зазначеного договору визначена вартість робіт в сумі 5424 грн.
Відповідно до пункту 2.2 договору оплата за виконані роботи проводиться після підписання договору шляхом перерахування грошових коштів або іншими, не забороненими законодавством, способами розрахунків. При цьому договором не був встановлений конкретний строк оплати за виконанні роботи.
Пунктом 6.1. зазначеного договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання і до повного виконання взаємних зобов’язань сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайно виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були виконані роботи по ремонту теплотраси, що підтверджується актом виконаних робіт від 28.01.2003, підписаним сторонами.
Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим оплата за виконанні роботі здійснена 30.01.2006 у сумі 1200,00грн. (платіжне доручення № 11) та 27.04.2006 у сумі 4224,00 (платіжне доручення № 217).
Суд першої інстанції стягнув з відповідача інфляційні витрати у сумі 1701,58 грн. та 447,48 грн. - 3 % річних за період з січня 2003 по жовтень 2005 посилаючись на те, що оплата за виконанні роботи була здійснена несвоєчасно (в процесі розгляду справи).
Судова колегія вважає, що до зазначеного висновку суд першої інстанції дійшов без належного дослідження обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав судовій колегії доказів того, що до відповідача були пред’явлені вимоги по виконанню грошового зобов’язання, оскількі договором не встановлено конкретний срок його виконання.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язанний слатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також при проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що вимоги позивача про стягнення індексу інфляції і 3 % річних не підлягають задоволенню, з огляду на що у позові в зазначеній частині слід відмовити.
Одночасно суд першої інстанції правомірно поклав судові витрати на обидві сторони, частково стягнувши з відповідача на користь позивача сплачене ним при зверненні з позовом державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з частиною 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що стороні, на користь якої відбулося рішення, суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтоване стягнення з відповідача частки судових витрат не можуть бути прийняти до уваги, оскільки, у відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України ”Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 від сплати державного мита звільняються фінансові органи та державні податкові інспекції –позивачі й відповідачі –за позовами до суду та господарського суду.
Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим є відповідачем у справі, держмито сплачене позивачем у встановленому порядку при зверненні до суду, сплата основної заборгованості здійснена державною податковою інспекцією після порушення провадження у справі. За таких обставин Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим як відповідач повинна сплатити держмито на загальних підставах.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 р № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає не у повному обсязі, тому підлягає зміні.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2006 року у справі № 2-23/4937-2006 змінити.
Резолютивну частину рішення суду викласти у наступній редакції:
Провадження у справи в частини стягнення основного боргу у сумі 5424,00 грн. припинити.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (95053, вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, р/р 614101000807/0 УДК у м. Сімферополі, МФО 824026, ЗКПО 23192002) на користь орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (95026, вул. Гайдара, 3-а, місто Сімферополь, р/р 26004304031001 АБ „Південний”, МФО 384652, ЗКПО 03358593) 73,05 грн. державного мита та 84,51 грн. витрат за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
Доручити господарському суду міста Севастополя видати наказ.
Головуючий суддя В.М. Коваль
Судді Г.К. Прокопанич
О.А. Щепанська
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Головуючий суддя
Судді