Справа №22ц-4264/08
Головуючий в суді 1 інстанції - Криворучко І.B.
Категорія 1, 41, 44
Доповідач -Воробьева Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі;
головуючого : Воробйової Н.С. ,
суддів : Мережко М. В., Голуб С. А.
при секретарі: Кахно І.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Бориспільського міськрайонного суду від 23.09.2008 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, треті особи - комунальне підприємство «ЖЕК№1», орган опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області, про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судді в, -
встановила:
Позивачка звернулася до суду з названим позовом. Посилалась на, що вона проживає в АДРЕСА_2 з 1970р. Вказана квартира не приватизована.
31.05.1998р. помер її чоловік і на цей час у спірній квартирі окрім неї зареєстровані відповідачі по справі : її дочка ОСОБА_2., чоловік дочки ОСОБА_3 та їх діти ОСОБА_6, ОСОБА_7., та неповнолітні -, ОСОБА_5 та ОСОБА_4.
З 1998р. відповідачі по справі добровільно вибули на постійне місце проживання в інше житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, де і мешкають до цього часу. Жодних перешкод для їх проживання в її квартирі вона не створювала, а їх переїзд був зумовлений будівництвом власного житлового будинку.
Просила суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою згідно ст. . 107 ЖК України у зв»язку з вибуттям на інше місце проживання.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 23.09.2008 року
позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідачі просили скасувати судове рішення як постановлене з порушенням норм процесуального права та направити справу на новий розгляд.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що позивачка проживає вАДРЕСА_2
В зазначеній квартирі також зареєстровані відповідачі з їх дітьми.
З 1998р. сім»я дочки позивачки - ОСОБА_2.( чоловік, діти) проживають за адресою АДРЕСА_1, у власному будинку (а.с. 61). З матеріалів справи вбачається, що зазначений будинок відповідає санітарно-технічним вимогам, відповідачі забезпечені належними житлово-комунальними умовами проживання : в будинку наявне опалення, газ та водопостачання, відповідність житлової площі до кількості проживаючих (а.с. 12, 58, 60, 61).
Відповідачі проживають в будинку, користуються ним, здійснюють відповідну оплату за комунальні послуги (а.с. 58, 59). Посилання відповідачів на те, що вони проживають у будинку по вул. .Панфілова, 52 у м. Бориспіль тимчасово спростовуються матеріалами справи.
Згідно до вимог ст. . 107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання в інше житлове приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.
За статтею Ґ7 ЦК України ( в редакції 1963 року) місцем проживання дитини у віці до 15-ти років визначалося місце проживання її батьків або опікуна.
Згідно до вимог ст. .29 ЦК України, фізична особа, яка досягла 14 років вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Також вказаною статтею встановлено, що місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків.
Як вже зазначалося, сім»я відповідачів вибула на інше постійне місце проживання в 1998році. З цього часу відповідачі та їх неповнолітні діти проживали та проживають на даний час в будинку по АДРЕСА_1.
Посилання апелянтів на порушення прав їх неповнолітніх дітей у зв»язку з визнанням їх такими, що втратили право на спірну житлову площу не ґрунтуються на законі.
Доводи апелянтів про те, що вони залишили вимушено спірну квартиру, - оскільки там проживали брати відповідачки ОСОБА_2-ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які вели себе протиправно, зловживали алкогольними напоями, а тому сумісне проживання з якими було неможливим - є безпідставними.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 12.05.2004 року визнані такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_2 Рішення набрало законної сили.
Будь-які докази про те, що відповідачі позбавлені були можливості повернутися у спірну квартиру або намагалися це зробити в період 1998- 200/ p.p. останні не надали.
Докази, що позивачка перешкоджала відповідачам в користуванні спірною квартирою в матеріалах справи відсутні.
Колегія вважає обґрунтованим висновок суду про те, , що відповідачі в силу ст. . 107 ЖК України, у зв»язку з вибуттям на, інше постійне місце проживання, втратили право користування спірною квартирою з дня вибуття.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і посилань на обставини, які б свідчили про незаконність рішення суду не містять.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. . ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 23.09.2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може
бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом
двох місяців.