КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-а-7081/09/1170
Категорія статобліку 3.3.4
22.01.2010 року Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Чубари Н.В.
при секретарі – Коробченко Є.К.
за участю представників:
- від позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2
- від відповідача - Івашкіна О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі – позивач) до головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області Шпетного Миколи Григоровича (надалі – відповідач – 1), головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області Бесараба Володимира Володимировича (надалі – відповідач-2), головного державного податкового ревізора–інспектора Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області Фріга Олександра Володимировича (надалі – відповідач-3), до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (надалі – відповідач-4) про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та про скасування і визнання нечинним рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просить визнати дії головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області Шпетного М.Г., головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області Бесараба В.В., головного державного податкового ревізора–інспектора Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області Фріга О.В. по проведенню перевірки фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 та по складанню акту перевірки № 0093/11/28/23/1897304043 від 25.02.2009 р. протиправними; визнати нечинним і скасувати рішення про застосування штрафних санкцій до фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 від 10 березня 2009 року № 0001122320, винесеного Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що право податкового органу на здійснення перевірки підприємства було реалізовано з порушенням підстав та порядку проведення перевірок, а саме з порушенням ч.4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу», згідно якої право на проведення планової виїзної перевірки платників податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. При цьому письмове повідомлення позивачу не надсилалось, висновки, викладені в акті перевірки, щодо здіснення медичних послуг у лікувальному кабінеті № 20, розташованого за адресою м. Кіровоград вул. Медведєва,13, орендованого для діяльності ФОП ОСОБА_4, не відповідають дійсним обставинам справи, тому не є законними і не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій на підставі оскаржуваного рішення.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представником відповідача подано письмові заперечення на позов, якими позовні вимоги не визнаються в повному обсязі з тих підстав, що дії посадових осіб відповідачів під час проведення перевірки та прийнятті оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій здійснені на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені нормативними документами якими врегульовано порядок здійснення контролю за додержанням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.01.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 27.01.2010 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем за законодавством України, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію від 03.12.2001 року видане виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а. с. 8). Видом діяльності позивача є надання медичних послуг, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.
На підставі направлення на перевірку № 0161 від 20.02.2009 р. (а. с. 9) посадовими особами ДПА в Кіровоградській області 25.02.2009 р. було проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1.
За результатами перевірки 25.02.2009 р. складено Акт (довідка) перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 0093/11/28/23/189730443 (а. с. 10 – 11).
Перевіркою встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (надалі – Закон про РРО), а саме здійснення діяльності з надання медичних послуг без використання реєстратора розрахункових операцій.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.03.2009 р. № 0001122320 (а. с. 29), яким до позивача за порушення п. 1 ст. 3 та на підставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО застосована фінансова санкція в розмірі – 29700 грн.
Суд приходить до висновку, що вимога про скасування рішення від 10.03.2009 р. № 0001122320 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з оскаржуваного рішення до позивача застосовано фінансову санкцію за порушення п. 1 ст. 3 Закону про РРО.
За змістом пункту 1 ст. 3 Закону про РРО передбачено обов’язок суб'єкта підприємницької діяльності щодо:
1) проведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;
2) проведення розрахункової операції із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Між тим, статтею 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.
Зазначений в ст. 10 Закону перелік встановлено Переліком окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 N 1336.
Згідно з п. 23 зазначеного Переліку суб'єктам підприємницької діяльності, які надають медичне обслуговування вдома у замовника, дозволяється проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.
Як вбачається з акту перевірки працівниками податкової інспекції було проведено перевірку гінекологічного кабінету, що розташований по вул. Медведєва, 13. В ході перевірки працівниками ПДІ було встановлено, що позивачем здійснювалась діяльність з надання медичних послуг у кабінеті № 20. Для цього приватним підприємцем була зареєстрована книга обліку розрахункових операцій № 1123001886 від 15.10.2003 р. і розрахункова книга. Загальна сума розрахункових операцій за період з 12.01.2004 р. по 20.12.2008 р. складає 8385,00 грн. Працівниками ДПІ з посиланням на п. 23 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 23.08.2000 N 1336 було зроблено висновок про те, що позивачем повинен використовуватись реєстратор розрахункових операцій.
В судовому засіданні позивач пояснив, що лікувальний кабінет № 20, розташований м. Кіровоград вул. Медведєва,13 орендувався позивачем для можливості опрацювання медичної документації та її зберігання, а медичні послуги надавались на дому у замовників, де і проводився розрахунок за надані послуги. На час здійснення перевірки позивач вже не орендувала вищевказаний кабінет, що підтверджується матеріалами справи, а саме договором оренди нежилих приміщень б/н від 17.10.2008 р., зі змісту якого вбачається, що термін дії договору було зупинено 01.02.2009 р. Тобто на час здійснення перевірки 25.02.2009 р. позивач вищевказаний кабінет не орендувала.
Позивач проводив розрахункові операції зі споживачами медичних послуг за готівкові кошти вдома у замовника без застосування РРО з використанням розрахункових книжок (РК) та книг обліку розрахункових операцій (КОРО).
Книга обліку розрахункових операцій та розрахункові книжки були досліджені в судовому засіданні (а. с. 48 – 62). КОРО ведеться відповідно до наказу ДПА України N 614 від 01.12.2000, будь-яких порушень не встановлено та не доведено.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні представником ДПІ не доведено факту надання позивачем послуг та здійснення розрахунків за послуги за місцем проведення перевірки.
Суд критично оцінює письмові пояснення позивача, надані нею під час здійснення перевірки (а. с. 30), на які посилався представник відповідача на обґрунтування правомірності застосування щодо позивача штрафних санкцій.
Вказане пояснення містить пояснення позивача щодо здійснення нею консультативного прийому у кабінеті № 20, але жодним чином не підтверджує саме факт надання послуг та здійснення розрахунків за надані медичні послуги.
Твердження позивача про те, що лікувальний кабінет № 20, розташований м. Кіровоград вул. Медведєва,13 орендувався позивачем для можливості опрацювання медичної документації та її зберігання, а медичні послуги надавались на дому у замовників, не спростовано представником відповідача в судовому засіданні.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач протягом періоду, який перевірявся, здійснювала діяльність з надання медичних послуг вдома у замовника, та за таких обставин, правомірно не застосовувала реєстратори розрахункових операцій, оскільки на підставі п. 1 ст. 3 та ст. 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 23 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 N 1336. За таких обставин порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в діях ПП ОСОБА_4 не допускала.
З урахування вищевикладеного суд не вбачає в діях позивача порушень п. 1 ст. 3 Закону про РРО, а тому застосування фінансових санкцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО є безпідставним.
Стосовно позовних вимог щодо визнання незаконними дій відповідачів по проведенню перевірки позивача суд зазначає наступне.
Статтями 8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції органів державної податкової служби, до яких належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Пунктом 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Статтею 11-1 вказаного Закону визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Плановими і позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.
Відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог зазначеного Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону (ст. ст. 15, 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Підстави та порядок проведення планових перевірок суб’єктів господарювання, що використовують реєстратори розрахункових операцій, конкретизовано розділом 3 додатку 1 до наказу ДПА України від 27.05.2008р. №355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків», які проводяться за окремими щомісячними планами органів державної податкової служби і за наявності направлень на перевірку.
Зокрема п.3.1 вказаних Методичних рекомендацій передбачає, що працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.
Таким чином, суд приходить до висновку, що посадовим особами відповідача не було допущено порушень вимог законодавства під час проведення перевірки позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання незаконними дій під час перевірки задоволенню не підлягають.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинним та скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Кіровограді про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 березня 2009 року № 0001122320 про накладення штрафних санкцій на фізичну особу – підприємця ОСОБА_4 за порушення законодавства про патентування та з порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 29700 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити позивачеві судові витрат з державного бюджету України в розмірі 1,70 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 27.01.2010 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Чубара Н.В.